Острів монте – кристо

Настав вечір. Контрабандисти підготувалися до виходу в море. О сьомій їхній човен уже обминав маяк. Море було спокійним.

Едмон Дантес оголосив, що всім пора спати, за кермо стане він. Ніхто не сперечався. Контрабандисти давно переконались, що довіряти Дантесові можна цілком.

Невдовзі на обрії з’явився острів Монте-Кристо. За дві-три години можна було роздивитися найменші подробиці. Острів був як на долоні.

Це було мальовниче громаддя скель. У променях вранішнього сонця воно сяяло, переливалося всіма кольорами – від яскраво-рожевого до темно-синього. Гострими трикутниками дикі скелі здіймалися до хмар.

Коли човен пристав до берега, Дантес ніби між іншим спитав матросів, чи розташуються вони на спочинок у печері. Йому відповіли, що печер на Монте-Кристо немає. Така відповідь вразила Дантеса, наче грім. Адже скарб слід було розшукувати саме в печері! Проте він подумав, що печеру, про яку йшлося в старовинному заповіті, могло засипати обвалом.

Прихопивши рушницю, Дантес вирушив постріляти диких кіз. Насправді він мав намір оглянути острів. Вузькою стежиною він просувався між двома стінами прямовисних скель. Над стежкою нависло страхітливе каміння, подекуди поросле розлогими кущами й мохом.

Пильно придивляючись до скель, Дантес помітив зарубки, певно, зроблені людською рукою. Він був переконаний, що вони приведуть його до

місця, де сховано скарб. Та цього не сталося. Кроків за шістдесят від гавані зарубки на скелях зникли. Перед Дантесом була величезна кругла скеля.

Тим часом контрабандисти розпалили багаття, насмажили м’яса й накраяли хліба. Пострілом рушниці вони подали Дантесу сигнал. Він якраз стояв над неглибокою ущелиною. Почувши постріл, він різко скинувся, незграбно похитнувся, скрикнув і зник з очей. Контрабандисти чимдуж кинулися до Дантеса. Його встигли полюбити, і прикрість, що з ним трапилася, засмутила всіх.

Його спробували перенести в човен. Проте біль у попереку та в нозі був настільки нестерпним, що від такої спроби довелося відмовитися.

Того ж дня контрабандисти повинні були рушати далі. Дантесові, який не міг поворухнутися, залишили рушницю, кулі, порох, сухарів та води. Домовилися, що не пізніше як за три дні контрабандисти повернуться по нього.

Зачекавши півгодини після того, як матроси пішли до човна, Дантес поповз на вершину скелі, звідки видно було море. На всіх вітрилах човен віддалявся від берега.

Дантес спритно скочив на ноги, підхопив рушницю й вистрибом подався до скелі, де нещодавно припинилися його пошуки. За мить він стояв на найвищій горі, немов тендітна статуя на масивному п’єдесталі. Навколо безладно громадились камінні скелі. Зрідка на них росли понівечені вітром дерева з химерно покрученими стовбурами та витким гіллям. Не було жодної стежки. Навкруги – ні душі. В морі – жодного вітрила. Навколо – нічого, крім блакитного неба та ясно-синього неба. (За О. Дюма.) (420 сл.)

Завдання.

1. Пояснити лексичне значення слів: гавань (прибережна частина водного простору, захищена від хвиль, вітру, течії, призначена для стоянки суден), контрабандисти (ті, хто незаконно перевозить товари або інші цінності через кордон).

2. Дібрати синоніми до слів: обрій, зарубки, тендітний, химерний, понівечений, прикрість.

3. Скласти план (о р і є н т о в н и й : 1. Човен рушив у море. 2. Острів на обрії. 3. Дантес на острові: а) вузькою стежкою між стінами скель; б) каміння над стежкою; в) кущі та мох на скелях; г) зарубки на камінні; ґ) велика кругла скеля. 4. «Прикрість», що трапилась із Дантесом. 5. На острові - сам).

4. Усно стисло переказати текст від першої особи (від імені Едмона Дантеса).

РОЗПОВІДНІ ТЕКСТИ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ