12. Поняття та види об'єктів цивільно-правових відносин

Під об'єктами цивільних прав (правовідносин) розуміють будь-які матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Класифікація об'єктів цивільних правовідносин можлива за різними підставами. У ЦК України пропонуються класифікації за двома критеріями:

- залежно від характеру благ;

- залежно від оборотоздатності об'єктів цивільних прав.

Залежно від характеру благ об'єкти цивільних прав поділяються на такі види:

-речі, й гроші та цінні папери також;

• інше майно, майнові права;

• результати робіт, послуги;

- результати інтелектуальної, творчої діяльності;

• інформація;

• інші матеріальні та нематеріальні блага.

Оборотоздатність об'єктів цивільних прав - це можливість здійснення щодо них правочинів та інших юридичних дій.

Залежно від ступеня оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяються на три види:

• об'єкти, що перебувають у вільному обігу - можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обігу, або не обмежені в обігу, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

• об'єкти, обмежені в цивільному обігу-об'єкти, визначені законом як ті, що можуть належати лише певним учасникам обігу чи перебування яких у цивільному обігу можливе лише за спеціальним дозволом. До таких об'єктів належать: зброя, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо. Законодавством також визначено деякі види підприємницької діяльності та товарів, здійснення операцій з якими дозволяється лише на підставі відповідних ліцензій.

• об'єкти, вилучені з цивільного обігу - об'єкти, що не можуть бути предметом цивільно-правових угод або іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне визнання таких угод недійсними. Вилученими з обігу є об'єкти, котрі згідно із законодавством перебувають лише в державній власності, зокрема, землі природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення тощо. Також можна вважати об'єктами, вилученими з обігу, ядерні матеріали чи об'єкти ядерної енергетики, що можуть перебувати лише в державній власності.

13. Поняття та класифікація речей у цивільному праві

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Залежно від особливостей правового режиму речі поділяються на види:

• нерухомі та рухомі;

• подільні й неподільні;

• визначені індивідуальними чи родовими ознаками;

• споживні й неспоживні;

• головні речі та приналежності;

• складні речі і складові частини речі;

• продукція, плоди та доходи;

• майно, майновий комплекс;

• гроші, валютні цінності й цінні папери тощо.

Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їхнього призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, котрі можна вільно переміщувати у просторі.

Подільні й неподільні речі. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (наприклад, продукти харчування). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (наприклад, неможливо поділити телевізор, автомашину, не втративши їхнього основного призначення).

Юридичне значення поділу речей на подільні та неподільні полягає в тому, що при розділі, зокрема, спільної власності, подільні речі діляться в натурі, а неподільні поділяються іншим чином: одному зі співвласників надається річ, інші отримують грошову чи майнову компенсацію своєї частки.

Речі, визначені індивідуальними чи родовими ознаками. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними (конкретний будинок, розташований за певною адресою). Річ є визначеною родовиті ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюється кількістю, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (наприклад, певна кількість борошна, зерна тощо).

Правове значення поділу речей на індивідуально визначені та родові полягає в тому, що при втраті індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати подібну до неї річ кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію її вартості. При загибелі родових речей боржник, зазвичай, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі.

Речі споживні й неспоживні. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується чи припиняє існувати в первісній формі (наприклад, паливо, продукти харчування, сировина; до них належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи). Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, котра зберігає при цьому свою первісну форму протягом тривалого часу (приміром, верстати, машини, будівлі, одяг, взуття).

Поділ речей має відповідне правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних правочинів. Так, предметом договору позики можуть бути споживні речі (гроші чи речі, визначені родовими ознаками), бо позичальник, використавши одержану річ, зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошей або кількість речей такого ж роду та якості. Інакше вирішується питання в договорі майнового найму, оренди, прокату - предметом договору можуть бути тільки неспоживні речі, оскільки наймач при припиненні договору зобов'язаний повернути те ж майно, котре він одержав у тимчасове користування.

Речі головні та приналежності. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі та пов'язана з нею спільним призначенням, є їі приналежністю. Наприклад, фотоапарат і футляр до нього, шафа та шухляди до неї тощо. Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким, приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складні речі і складові частини речі. Складною вважається річ, утворена з кількох речей, котрі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження чи істотного знецінення, пов'язане з річчю конструктивно (наприклад, будинок із вбудованим кондиціонером). Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму складових частин речі. Так, при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Продукція, плоди та доходи. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю (наприклад, доходи від виробництва, урожай від насаджень, проценти від банківських вкладів тощо). Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, майновий комплекс. Під майном як особливим об'єктом слід розуміти певну річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Підприємство є єдиним майновим комплексом, який використовують для здійснення підприємницької діяльності. До його складу входять усі види майна, призначені для його діяльності, зокрема й земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку чи інше позначення й інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.