Питання для самопідготовки.

1.Дати визначення комплексних сполук. 2.Мати уявлення про поняття : комплексний іон, ліганд, комплексоутворювач, координаційне число, внутрішню та зовнішню координаційну сферу.

3. Класифікація комплексних сполук. 4.Значення та роль комплексних сполук у життєдіяльності організмів. 5.Номенклатура комплексних сполук. 6.Добування комплексних сполук. Їх властивості.

7.Що таке розчин?

8.Як поділяють розчини за агрегатним станом?

9.Що таке розчинник, розчинена речовина?

10.Який процес називається розчиненням? Поясніть суть про­цесу розчинення.

11.Який розчин називається насиченим? Ненасиченим?

12.Які речовини вважають добре розчинними, малорозчинни­ми, практично нерозчинними?

13.Як впливають температура і тиск на розчинність твердих, рідких та газоподібних речовин?

14.Яке значення мають розчини в житті людей?

15.Які ви знаєте способи вираження складу розчинів?

16.Дайте визначення еквівалента та еквівалентної маси речо­вини .

Теоретичні відомості.

Комплексні сполуки становлять найрізноманітніший клас неорганічних та органічних сполук. Багато комплексних сполук відіграють значну роль у біолопчних процесах (гемоглобін, вітамін В , хлорофіл). Комплексні сполуки застосовують як ліки. Вони вміщують ліганди, що специфічно реагують з окремими иона­ми металу або группами іонів металів (наприклад, детоксиканти). Явище комплексоутворення широко використовують в аналітичній хімії для виявлення деяких металів і сполук. Із комплексоутворенням пов'язані процеси, які відбуваються за наявності каталізатора. Добування деяких металів (наприклад, золота) також пов'язане із комплексоутворенням.

Комплексними називаються сполуки, в кутах кристалічної ре­шітки яких розміщені комплексні йони, здатні до самостійного іс­нування у розчинах.

Комплексний іон - це складний йон, який включає йон мета­лу (інколи неметалу), пов'язаного з нейтральними молекулами або йонами, і здатний до самостійного існування.

Будову комплексних сполук пояснює координаційна теорія А. Вернера (1893). Згідно з теорією Вернера один з йонів (звичай­но позитивний) займає центральне місце і називається комплексоутворювачем, або центральним йоном.

Як комплексоутворювачі виступають йони s -, p-, d-, f - елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва, але найчастіше це йони пе­рехідних металів, а також неметалів (Р, В, Sі).

Навколо комплексоутворювача скоординоване деяке число ней­тральних молекул (NН3; СО₂, СО, Н20) або протилежно зарядже­них йонів, які називають лігандами.

За знаком заряду комплексного йона розрізняють:

• аніонні комплекси, наприклад: К₄[Fе(СN)₆] - гексаціаноферат (II) калію; Nа[А1(ОН)₄] - тетрагідроксоалюмінат (III) натрію.

Назви утворюються так: спочатку вказують кількість лігандів (ди-, три-, тетра-, пента-, гекса- та ін.), потім назви лігандів у ал­фавітному порядку (NH₃-амін; Н₂О-аква; -СІ-хлоро). Далі назива­ють комплексоутворювач з додаванням закінчення -ат і ступені його окиснення у дужках. Наприкінці окремим словом зазначають назву зовнішньої сфери у родовому відмінку;

• катіонні комплекси, наприклад: [Аg(NH₃)₂]С1 - хлорид диамінаргентум (І); [Сг(Н₂О)₆]Вг₃ - бромід гексааквахром (III).

Назви утворюються так: спочатку вказують назву аніонів зовніш­ньої координаційної сфери, а потім окремим словом координацій­ний йон як описано више, тільки йон комплексоутворювач зазна­чається у називному відмінку;

• нейтральні комплекси, наприклад: [А1(Н₂О)₃С1₃] - триакватрихлороалюміній; [Рt(NН₃)₂(СN)₂] - диаміндиціаноплатина.

Назви утворюються, як описано вище, при цьому можна не вка­зувати ступінь окиснення комплексоутворювача, оскільки він ви­значається однозначно.

Класифікація комплексних сполук за природою лігандів:

• аміакати і амінати мають у своєму складі молекули амоніаку або амінів, як ліганди, наприклад [Рt(NН₃)₂(СN)₂], [Аg(NН₃)₂]С1;

• аквакомплекси, де лігандами є молекули води, наприклад [А1(Н₂О)₃С1₃];

• ацидосполуки - це сполуки, де лігандами є кислотні залишки, наприклад К₃[Fe(СN)₆].

Більшість з них існує у кристалічному стані, а в розчині во­ни розкладаються на йони. Такі нестійкі комплекси мають назву подвійних солей, наприклад, КА1(SО₄)_2•12Н₂О (алюмокалієві кварци); гідроксокомплекси, де як ліганди виступають йони ОН^-, наприклад К₃[А1(ОН)₆];