Розвиток економічної думки в епоху феодалізму Меркантилізм

Слово “меркантилізм” походить від італійського “меркан- те”, що в перекладі означає “торговець, купець”.

Представники: Антуан де Монкретьєн (Франція) і Томас Манн (Англія).

Джерелом багатства вважали збагачення держави через залучення в країну значної кількості золота і срібла.

Політика держави в період нагромадження капіталу ві­дображала інтереси торгового капіталу.

Значення меркантилізму полягає в тому, що він сприяв:

• нагромадженню капіталу;

в розвитку товарно-грошових відносин;

• розвитку продуктивних сил.

Фізіократи

“Фізіс” - природа, “кратос” - влада.

Засновник - Франсуа Кене (1694 - 1774 рр.)

Продовжувач - Л.Ж. Тюрго (1727 - 1781 рр.) - міністр фінансів Людовіка XVI.

1. Виступили з критикою меркантилізму.

2. Перенесли дослідження питання про походження до­даткового продукту зі сфери обігу у сферу виробництва.

3. Поділили суспільство на три класи: продуктивний (фермери); земельні власники і “безплідний клас” (проми­словці).

11

4. Економічний розвиток уявляли як природний процес, підвладний законам, що не залежать від волі людей.

Обмеженість поглядів виявлялася в тому, що тільки зем­леробство вони оцінювали як продуктивну силу.

Визнали дію об’єктивних законів не тільки в природі, а й у суспільстві, що означає розвиток економіки на основі конку­ренції, при ринкових цінах.

Класична політична економія

Класична означає “наукова”.

Представники: У. Петті (1623 - 1687 рр.), А. Сміт (1723 - 1790 рр.), Д. Рікардо (1772 - 1823 рр.).

Класична політична економія базується на теорії трудо­вої вартості.

Її представники:

• використовували методи логічної абстракції;

• розвивали теорії грошей;

• досліджували суть капіталу та механізм його нагромад­ження;

• відстоювали принцип “вільної торгівлі” на міжнарод­ному ринку;

• розробляли низку рекомендацій щодо господарської ді­яльності підприємств і економічної політики держави.

Основні відкриття У. Петті:

и уперше при аналізі економіки перейшов від опису до аналізу суті;

• сформулював початки теорії трудової вартості;

• на ґрунті теорії вартості розробив учення про заробітну плату як вартість мінімуму засобів існування робітників;

• визначив продаж землі як продаж права на отримання

ренти.

Положення вчення А. Сміта:

• визначив завдання політичної економії як науки;

• обґрунтував необхідність і ефективність розподілу праці;

ш визначив роль та функції грошей;

розробив трудову теорію вартості;

я довів, що заробітна плата базується на вартості засобів існування;

• обґрунтував походження додаткової вартості;

• розробляв теорію нагромадження капіталу.

Положення Д. Рікардо:

• визначав предмет економічної науки як економічні від­носини людей, які утворюють суспільні класи;

ш головним завданням економічної науки вважав дослід­ження законів, що лежать в основі розподілу національного до­ходу між основними класами у формі заробітної плати, при­бутку та земельної ренти;

• політична економія розглядалась як наука про кількісні та якісні співвідношення цих доходів.

Марксизм

Важливим етапом у розвитку капіталістичної економіки був промисловий переворот, що найбільш широко виявився в першому десятиріччі XIX ст. У цей період робітничий клас уперше вийшов на історичну арену як суспільна сила.

Гострота класових протиріч у Німеччині 40-х рр. XIX ст. сприяла виникненню пролетарського революційного вчення. Його створили Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, здійснивши до­кладний аналіз капіталістичного суспільства.

Карл Маркс (1818 - 1883 рр.) - доктор філософії. Основ­на праця - “Капітал”, над якою вчений працював близько 30-ти років.

Фрідріх Енгельс (1820 - 1895 рр.), основним економічним твором якого є “Становище робітничого класу в Англії”.

Передумови виникнення теорії марксизму

1. Економічні:

• кінець промислового перевороту;

• бурхливий розвиток капіталістичних виробничих від­носин.

2. Політичні:

• відокремлення робітничого руху від буржуазно-демо­кратичного;

• загострення класових протиріч;

• початок політичної боротьби, необхідність передової політичної теорії.

3. Теоретичні:

• німецька філософія;

• англійська політична економія;

• французький утопічний соціалізм.

4. Наукові:

• закон збереження і перетворення;

• вчення про клітинну будову організмів;

• еволюційне вчення Дарвіна.