19 ___ Року

Підпис

Правила добору інформатора

1. Інформатором може бути людина, старша 60-ти років, бажано опитувати старожилів села. Інформацію про старожилів можна одержати у Сільській раді.

2. Бажано, щоб інформатор був уродженцем села і його постійним мешканцем.

3. Інформатором може бути комунікативна людина, яка має добру пам'ять, оповідні та музичні здібності.

4. Краще робити запис від кількох інформаторів одночасно, якщо народне оповідання стосується відомої історичної події.

5. Якщо інформатор не дає докладної відповіді на поставлене запитання або взагалі не знає чи не пам'ятає про те, що його запитують, обов'язково зробити запис відповідей на ці питання від інших людей. Одинакові заперечні відповіді від кількох інформаторів дають підстави говорити про відсутність фольклорного явища, про яке запитується.

Як робити запис

1. Запитання на теми, подані у питальнику, інформаторові слід задавати так, аби вони були доступними для його розуміння. При записуванні у своєму селі бажано послуговуватись місцевою говіркою.

2. Домагатися від інформаторів якомога детальнішої відповіді.

3. Записувати щонайбільшу кількість текстів усної народної творчості.

4. При аудіозаписі після розмови з кожним інформатором надиктувати на касету та зафіксувати на дискеті його паспорт. Особа, яка вела опитування, повинна вказати, де зроблений запис (село, район) і його дату (день, місяць і рік); прізвище, ім'я, по-батькові інформатора; рік народження; освіту (скільки класів і якої школи закінчив, або неписьменний). Якщо інформатор є вихідцем з іншої місцевості, обов'язково це вказати.

5. Дані про себе та інформатора надиктовуються за зразком: «Записано від Василини Іванівни Драчук, 1928 р. н., що проживає в с. Стеблеві Корсунь-Шевченківського району Черкаської області з народження. Записав(ла) Галина Мирончук студентка 1-А, 15 липня 2000р».

6. Якщо запис проводився від руки - писати чітким і виразним почерком, уникати закреслень. (Такі ж вимоги ставляться і до друку).

Оформлення запису

1. При розшифруванні слід відобразити особливості мовлення інформатора ("Що чую, те й пишу").

2. Розповідь з оповідачем розшифрувати дослівно, незважаючи на те, що одна й та ж інформація може повторюватись.

3. Запитання друкувати з нового рядка, а відповідь після запитання — з абзацу.

4. У квадратних дужках записувати реакцію та поведінку інформатора при повідомленні тієї чи іншої інформації, н-д:[сміється], [задумався], [показує], [співає].

5. Пауза у розмові позначається трьома крапками (...)

6. Після того, як розшифрована й надрукована розмова, видрукувати надиктований на плівці паспорт за таким зразком:

Зап. Галина Мирончук від Василини Іванівни Драчук, 1928 р.н., що проживає в с.Стеблеві Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в 2000р.

7. У чистовику записи згрупувати за темами, а не інформаторами.

7. Титульна сторінка папки країнознавчої практики оформляється за зразком титульної сторінки наукової роботи (курсової, кваліфікаційної, дипломної). Зразок див. на стенді біля кафедри української літератури та компаративістики.