3. Особливості трипільської культури.

На початку 90-х років ХІХ ст. В. Хвойка висунув припущення, що слов'яни і неолітична людність середнього Подніпров'я — це один етнос. Ця гіпотеза була підкріплена розкопками поблизу с. Трипілля.

Трипільська культура існувала протягом IV – III тис. до н.е. Характерні її особливості:

• поселення зводилося на відкритих місцях без оборонних споруд;

• житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою;

• хати будувалися каркасними;

• проміжки між стовпами заплітали лозою та обмазувалися із-зовні та зсередини товстим шаром глини;

• будівлі за розміром були великі - 100 — 140 кв.м;

• стіни розписувалися яскравими різнокольоровими орнаментами.

Оселя ділилася на кімнати, опалювалася піччю. На чолі роду стояла жінка. Центр селища використовували як загальний загін для громадської худоби.

Широко відомі гончарні вироби — статуетки, виготовлені в реалістичній формі.

Керамічні вироби побутового характеру оздоблювалися декоративним розписом:

• миски;

• горщики;

• макітри;

• глечики;

• декоративна кераміка та моделі жител.

Наступний період (кінець ІІІ — початок ІІ тис. до н.е.) - пізнє Трипілля. За О. Брюсовим це період городсько-усатівської культури.

Відмінності від передуючого періоду:

• поселення виносяться на високі стрімкі берегові миси, оточені ярами;

• селище набуває ознак городища;

• різко збільшується кінне поголів'я;

• починається мілітаризація суспільства;

• з'явилася потреба в обороні;

• розвивається мисливство;

• збільшується кількість знарядь праці;

• виготовлення зброї (головним стає лук).

Житло:

• маленьке за розміром;

• інколи навіть за формою напівземлянки;

• піч замінюється відкритим вогнищем.

Деградує керамічний промисел:

• втрата технічної досконалості;

• орнаментація спрощується;

• зникає розписана кераміка;

• панівним стає шнуровий орнамент.

Передскіфська епоха характеризується:

• зміна культури хлібороба культурою вершника;

• мирного жителя — воїном;

• барвисто мальована кераміка — шнуровою;

• віл — конем.

4. Особливості культурного процесу скіфського періоду.

Скіфський період (VIII – II ст. до н.е.). Нововведення даного періоду:

• виникає соціальна диференціація;

• з'являється верства власників;

• виникає істотне соціальне і майнове розшарування;

• з'являється нова соціальна верства — воїни.

Для культури скіфського періоду характерна міфотворчість. Вона формулює триєдність (верх, середина, низ), або тріаду:

• верхній світ;

• світ людей;

• нижній світ (потойбічний)

або:

• небо;

• гора;

• вода

чи:

• царі (воїни);

• жерці;

• землероби.

Самобутній прояв скіфської культури — звіриний стиль в образотворчому мистецтві.

Мистецтво скіфського періоду пропонує свій спосіб осмислення світу і є досить універсальним для культури, яка базується на міфологічному мисленні. Це явище можна охарактеризувати, так:

• його викликала соціальна еволюція;

• виникнення своєї системи знаків для вираження міфологічної картини світу.