Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування

Електрозахисними засобами називаються вироби, що переносяться та перевозяться і слугують для захисту людей, які працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля.

Залежно від призначення електрозахисні засоби підрозділяються на ізолюльвані, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та струмопровідних частин чи металевих конструктивних елементів (корпусів), які опинилися під напругою.

Розрізняють основні та додаткові електрозахисні засоби. До основних належать такі електрозахисні засоби, ізоляція яких протягом тривалого часу витримує робочу напругу електроустановки, і тому ними дозволяється доторкатись до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою:

• при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні рукавички, ізолювальні штанги, інструменти з ізольованими ручками, струмовимірювальні кліщі;

― при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – ізолювальні штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги.

Додаткові ізолювальні захисні засоби мають недостатні ізолювальні властивості, тому призначені лише для підсилення захисної дії основних засобів, разом з якими вони і застосовуються. До них належать:

• при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні калоші, килимки, ізолювальні підставки;

• при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – діелектричні рукавички, боти, килимки, ізолювальні підставки.

Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огороджування струмопровідних частин (щити, бар’єри, переносні огорожі), а також для заземлення вимкнутих струмопровідних частин з метою запобігання ураження струмом при випадковій появі напруги (тимчасове заземлення).

Запобіжні електрозахисні засоби та пристосування призначені для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси); для забезпечення безпечного піднімання на висоту (драбини, „кігті”), для захисту від світлової, теплової, механічної дії електричної дуги (захисні окуляри, щитки, спецодяг, рукавички тощо).

Організаційні та технічні заходи електробезпеки

До роботи на електроустановках допускуються особи не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та кваліфікаційної групи з електробезпеки, і які не мають проти показів, визначених Міністерством охорони здоров’я України.

Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках належить виконувати наступні організаційні заходи:

• призначення осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт;

• оформлення наряду чи розпорядження на проведення робіт;

• організація нагляду за проведенням робіт;

• оформлення закінчення робіт, перерв у роботі, переведення на інші робочі місця.

До технічних заходів, які необхідно виконувати в діючих електроустановках для забезпечення безпеки робіт належать:

1. при проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках чи поблизу них:

• вимкнення установки (частини установки) від джерела живлення електроенергії;

• механічне блокування приводів апаратів, які здійснюють вимкнення, зняття запобіжників, від’єднання кінців лінії, яка здійснює електропостачання та інші заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт;

• встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмопровідних частин, що залишаються під напругою і до яких в процесів роботи можливе доторкання або наближення на недопустиму відстань;

• встановлення заземлення (ввімкнення заземлювальних ножів чи встановлення переносних заземлень);

• огородження робочого місця та вивішування плакатів безпеки;

2. при проведенні робіт на струмопровідних частинах, які знаходяться під напругою та поблизу них:

виконання робіт за нарядом не менш ніж двома працівниками зі застосуванням електрозахисних засобів, під постійним наглядом, із забезпеченням безпечного розташування працівників, використовуваних механізмів та пристосувань.

Плакати і знаки безпеки

Плакати і знаки безпеки Плакати і знаки безпеки служать для попередження про небезпеку враження електричним струмом, для заборони контактів з комутаційною апаратурою, для визначення місця роботи і т. п. Плакати виконуються переносними і поділяються на попереджуючі, забороняючі, наказові і вказівні. Знаки виконуються постійними. Попереджуючі плакати служать для попередження про небезпеку наближення до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою. Ці плакати виконують розміром 280x210 мм. Застережні плакати служать для попередження про небезпеку наближення до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою. Ці плакати виконують розміром 280x210 мм Плакат «Стій. Напруга» служить для попередження про небезпеку поразки електричним струмом. Застосовується в електроустановках електростанцій і підстанцій напругою до і вище 1000 В. В ЗРУ його вивішують на тимчасових огорожах струмоведучих частин, що знаходяться під робочою напругою (якщо знята постійна огорожа); на тимчасових огорожах проходів, куди не можна заходити; на постійних огорожах камер, сусідніх з робочим місцем. В ОРУ плакати вивішують при роботах, виконуваних із землі, на канатах і шнурах, що захищають робоче місце; на конструкціях, поблизу робочого місця на шляху до найближчих струмоведучих частин, що знаходяться під напругою. Плакат «не влізай. Уб'є!» служить для попередження про небезпеку підйому по конструкціях, при якому можливо наближення до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою. Вивішують в РУ на конструкціях, сусідніх з призначеною для підйому персоналу до робочого місця, розташованого на висоті. Плакат «Випробування. Небезпечно для життя» служить для попередження про небезпеку поразки електричним струмом при проведенні випробувань підвищеною напругою. Його вивішують написом назовні на устаткуванні і огорожах токоведущих частин при підготовці робочого місця для проведення випробувань підвищеною напругою. Заборонні плакати служать для заборони дії з комутаційними апаратами, при помилковому включенні яких може бути поданий напруга на місце робіт. Плакати виконують розмірами 240х130 (80x50) мм Плакат «не включати. Працюють люди» служить для заборони подачі напруги на робоче місце. Його використовують в електроустановках напругою до і вище 1000 В. Плакат вивішують на приводах роз’єднувачів, віддільників і вимикачів навантаження, на ключах і кнопках дистанційного керування, на комутаційній апаратурі до 1000 В (автоматах, рубильниках, вимикачах), при помилковому включенні яких може бути подана напруга на робоче місце. На приєднаннях напругою до 1000 В, які не мають в схемі комутаційних апаратів, плакат вивішують у знятих запобіжників. Плакат «не включати. Робота на лінії» служить для заборони подачі напруги на лінію, на якій працюють люди. Область застосування та ж, що і попереднього, але вивішують на приводах, ключах і кнопках управління тих комутаційних апаратів, при помилковому включенні яких може бути подана напруга на повітряну або кабельну лінію, на якій працюють люди. Плакат «не відкривати. Працюють люди» служить для заборони подачі стислого повітря або газу. Він застосовується в електроустановках електростанцій і підстанцій. Його вивішують на вентилях і засувках: воздуховодов до повітрозбірників і пневматичних приводів вимикачів і роз’єднувачів, при помилковому відкритті яких може бути подано стиснуте повітря на працюючих людей або приведено в дію вимикач або роз’єднувач, на якому працюють люди; водневих, вуглекислотних і інших трубопроводів, при помилковому відкритті яких може виникнути небезпека для працюючих людей. Приписуючі плакати служать для вказівки працюючому персоналу місця, підготовленого до роботи, або безпечного доступу до нього. Ці плакати виконують розмірами 250x250 і 100х100 мм Плакат «Працювати тут» служить для вказівки робочого місця. Він застосовується в електроустановках електростанцій і підстанцій. Його вивішують на робочому місці. В ОРУ за наявності огорож робочого місця вивішують в місці проходу за огорожу. Плакат «Влізати тут» служить для вказівки безпечного шляху підйому до робочого місця, розташованого на висоті. Його вивішують на конструкціях або стаціонарних сходах, по яких дозволений підйом до розташованого на висоті робочого місця. Вказівний плакат «Заземлено» указує на неприпустимість подачі напруги на заземлену ділянку електроустановки. Його розміри 240x130 і 80x50 мм. Він вивішується в електроустановках електростанцій і підстанцій на приводах роз’єднувачів, віддільників і вимикачів навантаження, при помилковому включенні яких може бути подана напруга на заземлену ділянку електроустановки, а також на ключах і кнопках дистанційного керування ними. Знаки Знаки безпеки служать для попередження про небезпеку поразки електричним струмом (Обережно! Електрична напруга). Знак безпеки міститься постійно в електроустановках напругою до і вище 1000 В електростанцій і підстанцій на опорах ВЛ напругою вище 1000 В (знак з жовтим фоном) або на залізобетбетонних опорах ВЛ знак (знак з фоном у вигляді поверхні бетону). В електроустановках електростанцій і підстанцій знак закріплюється на зовнішній стороні вхідних дверей РУ за винятком дверей КРУ і КТП, розташованих в цих пристроях; зовнішніх дверей камер вимикачів і трансформаторів; огорож струмовеструмоведучих частин, розташованих у виробничих приміщеннях; дверей щитів напругою до 1000В . На опорах ВЛ знак укріплюється (на металевих і дерев'яних) або наноситься (на залізобетонних) (в населеній місцевості на висоті 2,5 — 3 м від землі при прольотах менше 100 м — через опору, а при прольотах більше 100 м і при переходах через дороги — на кожній опорі. При переходах через дороги повинні бути обернутий у бік дороги, а в решті випадків вони розташовуються збоку опори по черзі з правої і лівої сторони. Плакати і знаки рекомендується виготовляти з електроізоляційних матеріалів (текстоліту, гетинакса, полістиролу і ін.). Для відкритих електроустановок допускається застосування плакатів з металу. В електроустановках з крупногабаритним устаткуванням розміри плакатів дозволяється збільшувати відносно 2:1, 4:1 і 6:1 до розмірів, приведених в тексті.

Важливим фактором забезпечення безпеки є знання пристрою й правил експлуатації електроустановок, підтримка в справному стані електроустаткування, справність сигналізації й блокувань, наявність засобів пожежогасіння.

Попередження електротравматизму

Для попередження електротравматизму застосовуються захисні засоби: гумові рукавички, галоші і килимки, ізолюючі штанги, решітки і т.п. На металеві ручки інструментів, що використовуються при виконанні електромонтажних робіт, надягають ізолюючі ручки.

Про небезпеку поразки електричним струмом попереджають також плакати: «Не входь — небезпечно для життя», «Не вмикати. Працюють люди» і ін. Плакати звичайно вивішують на дверях і стінах приміщень, у яких знаходяться електроустановки, на електричних щитках і рубильниках, на опорах лінії електропередачі і т.д. Вказівок, що містяться на цих плакатах, необхідно строго дотримуватись.

М онтаж і ремонт електроустановок виконується відповідно до наступних вимог:

а)всі електроустановки повинні бути змонтовані так, щоб їхні струмоведучі частини були недоступні для випадкового дотику: проводи і кабелі ретельно ізольовані, інші струмоведучі частини закриті захисними огородженнями у виді кожухів, шухляд, шаф;

б)металеві частини електроустаткування, не призначені для проходження по них струму, повинні бути заземлені, тобто з'єднані з землею за допомогою мідних проводів; заземлення зменшує небезпеку поразки струмом людей, що доторкнулися до неструмоведучих частин, що виявилися під напругою; опір заземлюючих проводів повинен бути не більш 4 ом;

в) щоб уникнути небезпеки поразки електричним струмом, не дозволяється робити монтаж або ремонт електроустановок, якщо вони знаходяться під напругою. Потрібно за допомогою контрольної лампи або індикатора напруги переконатися, що напруга відсутня.

Перша допомога при поразці електричним струмом

Якщо, незважаючи на всі вжиті заходи, все-таки відбувається поразка людини електричним струмом, то порятунок потерпілого в більшості випадків залежить від швидкості звільнення його від дії струму, а також від швидкості й правильності надання потерпілому першої допомоги.

Може виявитися, що потерпілий сам не в змозі звільнитися від дії електричного струму. У цьому випадку йому негайно потрібно надати допомогу, вживши заходів обережності, щоб самому не виявитися в положенні потерпілого. Необхідно відключити установку найближчим вимикачем або перервати ланцюг струму, перерізавши провід ножем, гострозубцями, сокирою й ін.

Після звільнення потерпілого від дії електричного струму йому негайно потрібно надати долікарняну допомогу відповідно до його стану.

Надання долікарської допомоги. Після припинення дії електричного струму на людину необхідно викликати лікаря, однак до його прибуття слід надати потерпілому необхідну допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому перебуває потерпілий. Для оцінки стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий, після звільнення від дії електричного струму, може перебувати, як правило, в одному з трьох станів:

• при свідомості;

• непритомний, однак у нього є дихання та пульс;

• в стані клінічної смерті (відсутнє дихання та не прощупується пульс).

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстібнути одяг, що стискає та перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15–20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

При відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті. До заходів СЛР належать штучне дихання та непрямий (закритий) масаж серця. Штучне дихання виконується способом „з рота в рот” або „з рота в ніс”. людина, яка надає допомогу робить видих із своїх легень в легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі, що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від одягу, що стискає (розстебнути комір сорочки, пасок, послабити краватку), підкласти під лопатки невеликий валик з будь-якого матеріалу (можна одягу), відхилити голову максимально назад.

Перед початком штучного дихання слід переконатися в прохідності верхніх дихальних шляхів, які можуть бути закриті запавшим язиком, сторонніми предметами, накопиченим слизом.

Рятівник робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот через марлю до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою), вдуває повітря в легені. При цьому грудна клітка потерпілого розширяється. За рахунок еластичності легенів та грудної стінки потерпілий робить пасивний видих. В цей час його рот повинен бути відкритим. Частота вдування повітря повинна складати 12 разів за хвилину. Аналогічно провідиться штучне дихання способом „з рота в ніс”, при цьому вдувають повітря через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.

При проведенні штучного дихання слід бути уважним, оскільки коли у потерпілого з’являються перші ознаки слабкого поверхневого дихання, то необхідно до нього пристосувати ритм штучного дихання. У випадку зупинки серця, яку можна визначити за відсутністю у потерпілого пульсу на сонній артерії і за розширенням зіниці або його фібриляції, необхідно одночасно з штучним диханням провідити непрямий масаж серця.

При необхідності проведення непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на другу), енергійно (поштовхами) натискує на неї. Натискувати потрібно досить різко, використовуючи при цьому вагу власного тіла, і з такою силою, щоб грудна клітка прогиналась на 4–5 см в сторону до хребта. Необхідна частота натискувань становить 60 – 65 разів за хвилину.

Масаж серця необхідно поєднувати з штучним диханням. Якщо СЛР здійснює одна людина, то заходи щодо рятування потерпілого необхідно провідити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань у рот чи ніс зробити 15 натискувань на грудну клітку, потім знову повторити два вдування і 15 натискувань для масажу серця і т.д. якщо допомогу надають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший – непрямий масаж серця, причому в момент вдування повітря масаж серця припиняють. Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно п’ять разів натиснути на його грудну клітку.

Заходи щодо оживлення можна вважати ефективними, якщо:

• звузилися зіниці,

• шкіра починає рожевіти (в першу чергу шкіра верхньої губи),

• при масажних поштовхах явно відчувається пульс на сонній артерії.

Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати доти, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця або поки не прибуде швидка медична допомога.

БОРОТЬБА З ПОШИРЕННЯМ ПОЖЕЖІ Й ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

При порушенні протипожежних мір й у випадках аварій не виключене виникнення вогнищ загоряння, які можуть перетворитися в пожежу. Тому в електроустановках, де можливе загоряння ізоляції електричних машин й апаратів, проводів і кабелів, мінерального масла й інших горючих речовин, ПУЭ й місцеві протипожежні інструкції пропонують міри боротьби з поширенням пожеж і ліквідацією вогнищ загоряння.

Кабелі, прокладені відкрито, не повинні мати зовнішнього джутового обплетення, що охороняє броню від корозії. Замість знятого джутового обплетення броня фарбується вогнестійкою фарбою.

Кабельні спорудження й конструкції, на яких закріплюють кабелі, повинні бути виконані з вогнестійких матеріалів.

В електромашинних приміщеннях необхідно мати первинні засоби пожежогасіння.

Більшу небезпеку поширення пожежі представляють маслонаповнені апарати - трансформатори й вимикачі. З метою обмеження пожежі у випадку загоряння масла під трансформатором обладнається спеціальна маслоприймальна яма, покрита ґратами, поверх якої насипають гравій. При пожежі трансформатора масло з бака через нижній спускний кран зливають через гравій у яму.

Двері камер, що містять масляні трансформатори й вимикачі з більшою кількістю масла, виконуються важкогорючими. Вихід з камери трансформатора, вимикача повинен бути назовні або в приміщення з вогнестійкою підлогою, стінами й перекриттям, не утримуючого вогненебезпечного або вибухонебезпечного предметів, апаратів і виробництв. При виконанні цієї вимоги загоряння масла в трансформаторі або в результаті вибуху вимикача не викличе поширення вогню на електроустаткування або виробниче приміщення. У всіх приміщеннях, у яких установлені маслонаповнені апарати, необхідно мати ящики з піском і вогнегасники.

Для гасіння пожеж можна використати воду, водяну пару або спеціальні хімічні речовини. Вода є найбільш дешевим і розповсюдженим засобом гасіння. Висока теплоємність і велика теплота випару води дозволяють ефективно відбирати тепло від джерела пожежі. Однак воду не можна застосовувати для гасіння легкозаймистих рідин (бензин, гас, мінеральне масло), тому що, маючи більшу щільність, вода збирається внизу цих рідин, збільшуючи цим палаючу поверхню. Також не можна гасити водою такі речовини, як карбід кальцію або селітру, які виділяють у контакті з водою горючі речовини. Не можна застосовувати воду й для гасіння електроустановок, що перебувають під напругою без застосування спеціальних мір захисту від поразки електричним струмом через струмінь води.

Вода для гасіння пожежі надходить від загального водопроводу або від спеціальної пожежної водойми або резервуара. Якщо напір у загальному водопроводі недостатній, то його підвищують насосами або пожежними мотопомпами.

Для гасіння пожежі в закритих приміщеннях рекомендується застосовувати водяну пару, вогнегасні властивості якого полягають у розведенні повітря, у результаті чого знижується концентрація кисню й температура палаючої речовини. Водяний пар може бути використаний для гасіння обмоток електричних машин, а також різних твердих і рідких палаючих речовин.

Гарні результати при гасінні пожежі дає хімічна піна, утворена при змішуванні піногенераторних порошків (ПГП) з водою. Вогнегасні властивості піни складаються в ізолюючій дії, здатності зменшувати випар горючої речовини й охолоджувати його верхній шар.

Гасити пожежу доцільно за допомогою повітряно-механічної піни, утвореної в результаті механічного перемішування водяного розчину піноутворювачів з повітрям, здійснюване в спеціальному апараті - піногенераторі.

Ручний пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння різних матеріалів на невеликій площі горіння хімічною піною. Його заряд складається з кислотної частини, розміщеної в склянці ємністю 0,5л, і лужної частини у вигляді суміші двовуглекислого натрію із солодовим екстрактом. При змішанні складових частин заряду в результаті їхньої хімічної реакції утвориться вуглекислий газ, що створює в балоні значний тиск. Через цього піна викидається через отвір у вигляді струменя довжиною 6-8 м. Тривалість дії вогнегасника близько 1 хв.

Для приведення цього вогнегасника в дію необхідно підняти й перекинути до відмови його рукоятку, що викличе відкриття клапана в горловині склянки з кислотною частиною заряду. Потім балон потрібно перевернути догори дном, і тоді лужна частина заряду з'єднається з кислотної, отчого й утвориться піна.

З хімічних засобів гасіння широке застосування одержала вуглекислота. При швидкому випарі рідкої вуглекислоти утвориться снігоподібна вуглекислота, що, будучи спрямована в зону пожежі, знижує концентрацію кисню в повітрі, а також охолоджує поверхню палаючої речовини. Вуглекислота застосовується для гасіння пожеж у закритих приміщеннях і може бути використана в електроустановках, що перебувають під напругою, внаслідок її низької електропровідності й безпеки відносно поразки людей електричним струмом.

Ручні вуглекислотні вогнегасники типів ОУ-2, ОУ-5 й ОУ-8 ємністю 2,5 й 8л призначені для гасіння невеликих вогнищ пожежі. Вони приводяться в дію відкриттям запірного вентиля обертанням маховика. Більше ефективними в порівнянні з вуглекислотними вогнегасниками є вуглекислотно-брометилові вогнегасники типу ОУБ-3 й ОУБ-7 ємністю 3 й 7 л відповідно. Вони призначені для гасіння невеликих вогнищ пожеж тліючих матеріалів, а також електроустановок, що перебувають під напругою. Ці вогнегасники непридатні для гасіння речовин, здатних горіти без повітря (наприклад, кіноплівка).

Для гасіння пожеж електроустановок можна застосовувати порошковий вогнегасник типу ОПС-10 ємністю 10 л, що також придатний для гасіння невеликих вогнищ загоряння лужних металів.

Варто сказати й про такі найпростіші засоби гасіння, як сухий пісок й азбестова або грубошерста тканина, накидання якої на вогнище загоряння може швидко загасити полум'я.