4. Схема написання конспекту ранкової гімнастики

1. Дата

2. час

3. місце проведення.

4. кількість дітей

5. завдання (програмовий зміст)

6.обладнання

7. підготовка вихователя: а) методична; б) практична робота напередодні

Хід гімнастики

Частина комплексу Р.Г.	Зміст	Дозування	Темп	Організаційно-методичні вказівки	Примітки

5. Гімнастика після денного сну. Щоденно після денного сну у всіх дошкільних групах проводиться комплекс вправ гігієнічної гімнастики. До нього входять загальнорозв. вправи, які виконувалися вранці, а також вправи з профілактики порушень постави та плоскостопості. Біг на початку гімнастики не пропонують у зв'язку з тим, що організм дітей після вставання з ліжка ще перебуває у стані гальмування й значне фізичне навантаження, яке викликає біг, у цей період не бажане.

При проведенні гімнастики у спальні, де площа не дозволяє дітям виконувати ходьбу та біг, після комплексу загальнорозв. вправ ці рухи виконуються на місці. Тривалість та дозування вправ такі, як і в ранковій гімнастиці.

Якщо гімнастика після денного сну проводиться у груповій кімнаті, то попередньо необхідно звільнити достатню площу: зсунути стільці, провести вологе прибирання, провітрити кімнату. Температура повітря у приміщенні для дітей молодшої та середньої груп може бути в межах +16...+18°С, а старших — +14...+16°С. Поєднання гігієнічної гімнастики із загартовуванням повітря значно підвищує її оздоровчий вплив на організм дитини.

Оздоровчий комплекс після денного сну

Педагог умикає вже знайому дітям легку приємну мелодію, яка ненав'язливо входить у свідомість малюків, полегшує їхнє прокидання. На прокидання (повільне, для кожного - індивідуальне) можна дати близько 10-12 хв. Гімнастику пробудження треба починати лише після того, як усі вже вийшли зі сну. Подушки і ковдри прибирають або складають так, що не заважали рухам дітей. Музику вмикають голосніше, але не дуже гучно. Вихователь стає так, щоб його було добре видно всім. Комплекс потрібно виконувати у повільному, спокійному, плавному темпі так, ніби "мажемо полотно пензлем".

Триває гімнастика з поступовою активізацією життєвого та емоційного тонусу. У дошкільних закладах, де є така змога, добре поставити відеозапис гімнастики пробудження. Діти стежитимуть за екраном, а педагог у цей час може допомагати комусь індивідуально. Кількість вправ може бути від 4-5 до 8-10.

Комплекси гімнастики мають проводитися у театральній формі. Для цього обирають гру, наприклад, "Сонечко", яку поступово ускладнюють. Але тема залишається та сама: початок нового дня, сонечко сходить, світ оживає... І так по кожному комплексу - їх розвиток і ускладнення у перспективі мають нагадувати захоплюючий фільм, де діють одні й ті самі персонажі, а сюжет постійно змінюється.

Таку "ліжкову" гімнастику корисно поєднувати з повітряними загартувальними процедурами, а саме: з вправами на попередження плоскостопості та дихальними вправами. Для цього діти виходять у групову кімнату. Різниця між температурами в спальні та провітреній груповій кімнаті 20-15 градусів. Діти спочатку в носочках та піжамах, потім босоніж вибігають у групову кімнату. Потім повертаються в спальню, пробігаючи "доріжку здоров'я" і знову в групу через цю доріжку. До 4-5 разів переходять із спальні в групу. Останній раз діти залишаються у групі і роблять 3-4 хв. дихальні вправи (дві-три по 3-4 рази). Потім заходять у спальню і одягаються.

"Золоті правила" рухового розвитку (за методикою М. Єфименко)

• Будь-яку рухову активність дітей розумно починати з горизонтальних положень - найбільш простих і природних - з поступовим ускладненням рухового режиму і переходом до вертикальних положень.

• У будь-якому з вихідних положень (рачкуючи, сидячи на колінах, стоячи) доцільно починати вправи з більш низьких поз (методично правильно буде вправляти малюків у позі "низьке рачкування" (на ліктях і колінах), поступово підняти їх на "середнє рачкування" (на долонях і колінах), потім перейти до "високого рачкування" (на долонях і стопах)

• У будь-якому з вихідних положень починати рухову діяльність доцільніше зі згинальних поз тіла і кінцівок (з "пози ембріона ) і далі поступово переводити вправи у розгинально-випрямлений режим. У будь-якому В.П. першим виконують рух головою, верхнім відділом хребта), потім - у плечовому поясі, рухи рук. Далі долучають м'язи тулуба (живота, грудей, спини), потім стегнового поясу і ніжних кінцівок і, нарешті, все разом узяте в таких глобальних рухах, як лазіння, біг, підскоки, стрибки. Під час тренування кінцівок першими належить виконувати рухи у великих ближчих до тулуба суглобах (плечовому, тазостегновому), потім включають середні (ліктьовий, колінний) і, нарешті, відносно дрібні, віддалені від тулуба суглоби (п'ястевий, гомілковий).

І. "Принцип душу" - природна почерговість включення в роботу м’язів спини нагадує, як вода обтікає тіло людини під душем: тім’ячко - плечі -«передпліччя - п'ясті - стегна - коліна - гомілки - стопи. Чим нижче положення чи поза дитини під час вправи, тим природніми для неї будуть відносно повільні, пластичні, спокійні рухи. І навпаки: чим вище положення (ходьба, біг, підстрибування, стрибки), тим характерними стають відносно швидкі, ударно-балістичні рухи. Для великих м'язових масивів (живота, плечей, спини, сідниць, стегон) природними є відносно повільні рухи; а для дрібних м язів - передпліч, кистей гомілки і стопи - бажані швидкі, стрімкі рухи.

Таким чином, вправлятися з дітьми доцільно, починаючи від горизонтальних положень до вертикальних, від низьких поз до високих.