4. Юридичні факти в конституційно-правових відносинах
Важливим, елементом конституційно-правових відносин є юридичні факти (лат. factum – зроблене, подія, вчинок).
Юридичний факт – це життєві обставини, із якими пов’язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.
Юридичний факт – це водночас передумова правовідносин і їх структурний елемент.
Юридичні факти також мають свої функції – певні напрями впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права, а саме:
функція залучення суб’єкта права до правовідносин;
функція породження правосуб’єктності, її набуття чи виникнення.
Юридичні факти також досліджувалися й українськими вченими-конституціоналістами (Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В.В. Кравченко).
Узагальнюючи вчення радянських і сучасних правознавців про юридичний факт, можна стверджувати, що під юридичним фактом у конституційному праві розуміють визначені гіпотезою конституційно-правової норми конкретні обставини (умови), з настанням яких виникають, змінюються або припиняються конституційно-правові відносини.
Отже, конституційний юридичний факт – це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або дії об’єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин.
Для юридичних фактів властиві певні ознаки (кваліфікації), що дають змогу виділити їх з-поміж інших явищ правової дійсності.
Для конституційних юридичних фактів властиві такі кваліфікуючі ознаки:
По-перше, конституційний юридичний факт є різновидом суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються на основі конституційно-правових норм. При цьому, якщо причини виникнення конституційно-правових відносин (юридичні факти) об’єктивізуються в гіпотезі конституційно-правової норми, то наслідки зміни чи припинення конституційно-правових відносин (юридичні факти) можуть об’єктивізуватися в диспозиціях і санкціях норм конституційного права.
По-друге, конституційні юридичні факти є обов’язковим елементом конституційно-правових відносин. Без конституційного юридичного факту конституційно-правові відносини не можуть ні виникнути, ні змінитися, ні припинитися.
По-третє, за сутністю і змістом конституційні юридичні факти можуть бути як цілеспрямованою вольовою діяльністю чи поведінкою суб’єктів конституційно-правових відносин, так і діями природних явищ, що відбуваються незалежно від волі відповідних суб’єктів. Тобто конституційні юридичні факти можуть мати як об’єктивне, так і суб’єктивне походження.
По-четверте, за впливом на конституційні правовідносини юридичні факти можуть виступати як причиною, так і наслідком, результатом цих правовідносин.
По-п’яте, юридичні факти властиві конституційним правовідносинам на всіх їх стадіях – виникнення, зміни, припинення конституційно-правових відносин. До того ж один і той самий конституційний юридичний факт може бути обов’язковим елементом різних конституційно-правових відносин. Водночас окремий вид конституційно-правових відносин може мати у своєму складі не одиничний конституційний юридичний факт, а цілу систему таких юридичних фактів, що отримала в юридичній науці назву «фактичного (юридичного) складу» правовідносин, зокрема у вигляді статусу окремих суб’єктів.
Конституційні юридичні факти відрізняються багатоманітністю. З метою комплексного аналізу конституційних юридичних фактів та виявлення їх юридичних особливостей і призначення в складі конституційно-правових відносин конституційні юридичні факти класифікують на окремі види.
Основними критеріями класифікації конституційних юридичних фактів є:
сутність і зміст конституційних юридичних фактів;
призначення у механізмі конституційно-правового регулювання (функції);
умови існування тощо.
За сутністю та змістом конституційні юридичні факти поділяються на суб’єктивні конституційні юридичні факти та об’єктивні конституційні юридичні факти.
Суб’єктивні конституційні юридичні факти – це передбачені конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин. Такі юридичні факти є наслідком цілеспрямованої вольової діяльності учасників конституційних правовідносин, що виявляється в їх суб’єктивних правах і юридичних обов’язках. Прикладом суб’єктивних юридичних фактів є голосування громадян України на виборах і референдумах (ч.1 ст.38 Конституції України), прийняття рішення про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту (ст.111 Конституції України) тощо.
Об’єктивні конституційні юридичні факти – це визначені чи встановлені конституційно-правовою нормою причини або наслідки впливу об’єктивних явищ на виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин. Прикладом таких юридичних фактів є досягнення громадянином України віку, із якого він може обиратися народним депутатом України (ч.2 ст.76 Конституції України), Президентом України (ч.2 ст.103 Конституції України), бути кандидатом у судді Конституційного Суду України (ч.3 ст.148 Конституції України) настання умов надзвичайного стану (п.1 ст.4 Закону України «Про надзвичайний стан» від 26 червня 1992 р.) тощо.
При цьому суб’єктивні юридичні конституційні факти (дії) можуть бути правомірними й неправомірними.
Правомірні дії передбачають діяльність або поведінку, сутність і зміст якої полягає в тому, що учасник конституційно-правових відносин належним чином дотримується чи виконує визначені конституційними нормами правила діяльності або поведінки у суспільстві та державі.
Неправомірні суб’єктивні юридичні конституційні факти (конституційні делікти) – це діяльність або поведінка учасників конституційно-правових відносин, що виражається в порушенні деліктоздатними суб’єктами конституційного права правил діяльності або поведінки, визначених у конституційно-правовій нормі, або в неналежному виконанні цих правил. Прикладом конституційного делікту може бути порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
За призначенням у механізмі конституційно-правового регулювання, тобто за функціями, конституційні юридичні факти слід поділяти на:
причинні (правостворюючі);
наслідкові (правозмінюючі, правоприпиняючі).
Правостворюючі конституційні юридичні факти передбачають виникнення нових конституційно-правових відносин. Наприклад, реєстрація Міністерством юстиції України політичної партії передбачає виникнення нових конституційно-правових відносин, пов’язаних із легітимною діяльністю цієї партії (участь у парламентських виборах тощо).
Правозмінюючі конституційні юридичні факти передбачають зміну, тобто надання нових якісних властивостей уже існуючим конституційно-правовим відносинам. Наприклад, конституційний юридичний факт надання згоди Верховною Радою України на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності (ст.80 Конституції України) якісно змінює конституційно-правові відносини, пов’язані з припиненням депутатської недоторканності щодо конкретного народного депутата України у зв’язку з вчиненням ним конкретного кримінального злочину.
Правоприпиняючі конституційні юридичні факти мають своїм наслідком припинення певного виду конституційних правовідносин. Наприклад, дострокове припинення повноважень Президента України викликає припинення конституційно-правових відносин, пов’язаних із виконанням конкретним суб’єктом нормативно визначених повноважень Президента України.
За умовами існування конституційні юридичні факти поділяються на:
одиничні (разові);
множинні.
Тобто в одних випадках для виникнення, зміни чи припинення конституційно-правових відносин достатньо одного, разового юридичного факту, тоді як для виникнення, зміни чи припинення інших потрібна сукупність конституційних юридичних фактів.
Одиничні конституційні факти – це встановлені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природних явищ, яких достатньо в разовій кількості для виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин. Прикладом визначення одиничних конституційних юридичних фактів може бути нормативне положення ч.5 ст.79 Конституції України: «Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги». Тобто для настання конституційних правовідносин, пов’язаних із набуттям особою, обраною до Верховної Ради України, конституційно-правового статусу народного депутата України, необхідна наявність юридичного факту складення такою особою присяги.
Для виникнення або припинення інших конституційних правовідносин одного конституційного юридичного факту не завжди буває достатньо. Як правило, для виникнення або припинення складних конституційно-правових відносин необхідна сукупність (множина) конституційних фактів. Ця множина конституційних юридичних фактів має упорядкований, системний характер. Вони є взаємопов’язаними та взаємозумовленими і утворюють систему конституційних юридичних фактів. Прикладом множинних юридичних фактів у конституційно-правових відносинах є вимоги до судді Конституційного Суду України, визначені ч.3 ст.148 Конституції України: «Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вишу юридичну освіту і стає роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою». Тобто особа набуває правосуб’єктності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України лише за умови існування визначеної відповідною статтею Конституції України системи конституційних юридичних фактів.
Система конституційних юридичних фактів – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених визначених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою причин або наслідків діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природних явиш, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин.