Денситометри на пропускання.

Рис. 1. Типова схема денситометра.

Контроль якості зображення, що отримується на фотоформі, здійснюється за допомогою денситометрів. Принцип роботи яких достатньо простий (загальна класична схема внутрішньої будови показана на рис.1). Вимірювання по такій схемі здійснюються таким чином: випромінювання від джерела, зазвичай лампи розжарювання (2), відбивається від рефлектора (1), повертається дзеркалом (3), проходить через фільтр (4), що затримує частину енергії, через діафрагму (6) певного діаметру потрапляє на контрольовану ділянку фототехнічної плівки (7), розташованої на візуальному столі денситометра (5). Далі ослаблений світловий потік проходить по світловоду (8) через інфрачервоний (9) або один з кольорових світлофільтрів (10) і потрапляє на фотоприймач (11). Раніше, в якості фотоприймачів використовувалися фотоелектронні помножувачі, на даний час це кремнієві напівпровідникові елементи.

В залежності від кількості світла, що пройшло через фотоматеріал, фотоелемент модулює електричний імпульс, який аналізується логічним блоком в значення оптичної густини, а також відносні значення площі растрових елементів і так далі Для установки денситометра на «0» здійснюють вимір прозорої ділянки підкладки фотоматеріалу, яка також має свої оптичні властивості, що залежать від природи самої підкладки і режимів хімічно - фотографічної обробки (величина, що характеризує оптичні властивості підкладки, увійшла до практики під назвою оптичної густини вуалі). Загальний вид однієї з конструкцій настільного денситометра представлений на рис.2.

1 — корпус денситометра;

2 — прозорий наочний стіл;

3 — об'єкт вимірювання;

4 — вимірювальна головка;

5 — вимірювальний важіль;

6 — верхня кришка з цифровим дисплеєм.

Рис. 2. Загальний вид однієї з конструкцій денситометра.

Денситометр, що вимірює пропускання світла, можна використовувати і при роботі з кольоровими позитивними плівками, наприклад при вимірюванні оптичної густини слайдів. В цьому випадку принцип вимірювання залишається тим самим, але приймачем служить фотоелемент, який реєструє світловий потік за трьома змінними фільтрами (RGB — червоним, зеленим і блакитним). Максимум спектральної чутливості синього, зеленого і червоного каналів знаходяться в межах 440±5 нм, 530±5 нм, і 630±5 нм відповідно. При цих вимірюваннях говорять про зональну оптичну густину, яка залежить від довжини хвилі відповідного випромінювання D=lg1/t. В цьому випадку під інтегральною оптичною густиною матиметься на увазі густина складного випромінювання з трьох складових. Треба визнати, що використання денситометра в цій якості на сучасних поліграфічних виробництвах вже давно не зустрічається, та зате подібними пристроями оснащуються, наприклад, фотолабораторії, що працюють з кольоровими фотоплівками.

Зазвичай при комплектації денситометрів світла, що проходить, фірми-виробники включають набір трьох діафрагм діаметром 1, 2 і 3 мм. Використання діафрагм різних діаметрів дає можливість точно вимірювати оптичну густину на фототехнічних плівках, записаних з різною роздільною здатністю, а отже призначених для друку з різною лініатурою поліграфічного растру. Для більшої лініатури зазвичай використовується більший діаметр, наприклад 3 мм, а для меншої лініатури — менший. Подібний підхід обумовлений статистичною вірогідністю попадання в полі діафрагми растрових елементів. У разі вимірювання текстових або інших штрихових елементів в більшості випадків використовується щілинна діафрагма.

Останнім часом денситометри на пропускання використовуються в основному для контролю або калібрування фотонабірних автоматів (ФНА). Процедура калібрування відпрацьована вже давно, і всі без виключення фірми-виробники фотонабірних автоматів і програмного забезпечення до них включають в свої вироби спеціальні півтонові тестові шкали. Чим складніше конструкція ФНА, тим більша кількість тестів в ній закладена. Використовуючи ці тестові шкали і денситометричне устаткування, користувач може контролювати і регулювати, наприклад, потужність джерела випромінювання при використанні різних фотоматеріалів або налаштовувати оптичну систему для роботи з різними значеннями роздільної здатності.

У багатьох випадках, відкалібрувавши ФНА, користувач абсолютно забуває про подальший контроль отриманих фотоформ. Проведення будь-яких денситометричних вимірювань пов'язане з виникненням різного роду помилок як з вини пристрою, так і з вини користувача або чинників, пов'язаних з фотоматеріалом. Для зменшення впливу цих чинників на проведення вимірювань технологічними інструкціями були встановлені регламентуючі вимоги до фотоформ. Вони полягають в наступному: розміри зображення на фотоматеріалі повинні відповідати заданим геометричним розмірам оригіналу (допустиме відхилення ±0,05 мм); мають бути відсутніми механічні пошкодження; штрихові і растрові елементи повинні мати строго обкреслені краї, оскільки розмитість приводить до нестабільності процесів копіювання; густина вуалі повинна складати менш 0,02D; зображення має бути візуально різким за всією площею фотоматеріалу, мати за всією площею однорідний ахроматичний (нейтрально-сірий) тон і розташовуватися по центру листа фотоплівки (відстань від краю зображення до краю фотоплівки не менше 20 мм).