Лекція №2 Зарубіжний досвід розвитку системи оподаткування

Зарубіжний досвід має велике значення для України, особливо з точки зору розробки та реалізації ефективної подат­кової політики, що сприяла б розвитку суб'єктів підприєм­ницької діяльності. Однак у багатьох своїх компонентах досвід розвинутих країн зумовлений абсолютно іншими економічними й інституційними факторами, внаслідок чого можливості його практичної адаптації до українських реалій обмежені.

У Сполучених Штатах Америки одним із найпоширеніших інструментом фіскальної політики залишається пряме субсиду­вання. Переважно це стосується тих фірм, що проводять активну науково-виробничу діяльність. Відповідно до урядових програм вони можуть скористатися поетапним фінансуванням із боку дер­жави власних розробок, а за успішного завершення-отримати суб­сидії, необхідні на освоєння комерційного випуску нової продукції.

Для МСП(суб'єктів малого підприєм­ництва) відсутні особливі податкові режими. Проте, в законах про податок на прибуток є низка спеціальних положень про малі підприємства, що дозволяють спростити процедуру обліку і звітності, стимулюючи та полегшуючи інвестиції в ма­лий бізнес. У літку 2003 р. був прийнятий закон "Врегулювання зайнятості й економічного росту на основі зниження подат­кових ставок". Багато оглядачів та експертів його охрестили як "третє найбільше зниження податків в історії США". Відмінна риса нового податкового закону полягає в тому, що найбільнгу вигоду від його прийняття відчують на собі переважно фізичні особи та невеликі компанії, яким будуть надані значні податкові пільги з метою стимулювання капіталовкладень у сектор малого бізнесу. Норми закону також зменшують податковий тиск на інвесторів, знизивши податкові ставки з прибутку на інвестиції (включаючи дивіденди, виплачені акціями).

Саме заради їхніх інтересів держава жертвує своїми фінансо­вими доходами, знижуючи суми стягнутих податків. Крім того, будуть надані значні податкові пільги, що стимулюють капі­таловкладення, спеціально розроблені для росту і прогресу ма­лого бізнесу. Також норми закону призведуть до полегшення по­даткового тягаря інвесторів, знизивши податкові ставки з при­бутку на інвестиції (включаючи дивіденди, виплачені акціями).

Узагалі, податкові пільги можна поділити на дві групи: "піль­ги загального характеру" та "пільги розвитку".

Зазвичай, загальні податкові пільги спрямовані на зміцнення позицій суб'єктів малого підприємництва на ринку в компенсацію негативних природних властивостей, притаманних сектору ма­лого підприємництва: особливої вразливості та незахищеності від коливань ринкової кон'юнктури, контрзаходів великих компаній тощо. До загальних податкових пільг можуть бути зараховані такі:

- оподаткування прибутку за зниженими податковими ставками;

- звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати податків на товарні запаси.

Пільги розвитку мають за мету стимулювання, оновлення та розширення справи суб'єктами малого підприємництва, прове­дення ними розробок щодо вдосконалення процесу виробниц­тва і продукції, а також непряму фінансову підтримку цих про­цесів державою. До них можна зарахувати такі пільга:

- знижки з податку на прибуток у розмірі часгини капітало­вкладень у нове обладнання або будівництво;

- знижки з податку на прибуток у розмірі частини витрат під­приємства на НДДКР (законодавством США передбачено звіль­нення від податків до 65% витрат суб'єктів малого підприєм­ництва, що використовуються на розвиток науки та техніки)⁵⁰.

Відповідно до нового закону платник податків відтепер може витрачати до 100 тис. дол. на рік на власність, що зношується, яка закуповується для активного ведення торгівлі або іншої сфе­ри бізнесу Раніше така сума не могла перевищувати 25 тис. дол. Такі дії, на думку експертів, дозволять скоротити оподатковува­ний доход у сфері малого та середнього бізнесу.

Таколс закон підвищив граничний рівень для майна, введеного в експлуатацію з 2003 р. по 2005 р. від 200 тис. до 400 тис. дол. Податкові експерти з цього приводу відразу ж відзначили, що це дозволить платнику податків під час закупівлі на 400 тис. дол. умовної власності щороку використовувати у своїх інтересах 100 тис. дол. за умови недосягнення цього порогу.

Також діє 50%-ва знижка на оплату обслуговування такого устаткування для компаній, що вперше його встановили. Проте вона обмежена в часі та діє до 01.01.2005 р.

Зазвичай, особи, які продають свої частки в юридичних особах, зобов'язані включати в оподатковуваний доход будь-які доходи, отримані в результаті такого продажу. Якщо продані активи знаходилися у власності платника податків більше 18 мі­сяців, то ставка податку становить 20%. а в разі володіння ними більше 5 років ставка зменшується до 18%.

Якщо продається частка "кваліфікованого малого підприєм­ства", то платник податків може виключити з оподатковуваного доходу 50% від суми, отриманої внаслідок реалізації, за умови, що він володів акціями понад 5 років. Під "кваліфікованим ма­лим підприємством" розуміється корпорація із сукупними вало­вими активами менше 50 млн дол. США, що не займається одним із таких видів діяльності: банківська справа, страхування або інша фінансова діяльність; проектно-конструкторські робо­ти, юридична сфера, бухгалтерський облік або консультування; видобуток нафти або газу; готельна або ресторанна справа.

Розглядаючи корпорацію як товариство, власники уникають подвійного оподаткування прибутку - податки стягуються вперше, коли корпорація отримує прибуток, і вдруге, коли ви­плачує дивіденди. Якщо зроблено такий вибір, то власники невеликих корпорацій підлягають безпосередньому оподаткову­ванню, тобто податок стягується з їхньої відповідної частки в оподатковуваному прибутку корпорації.

У Великобританії немає єдиного визначення малого підпри­ємства, тому правила розрахунку та декларування доходів для малих і середніх підприємств такі самі (хоча і з деякими винят­ками), як і для інших платників податків. Винятком є підприєм­ства, доход яких становить менше 15 тис. фунтів стерлінгів. Вони заповнюють лише просту податкову декларацію без наведення додаткових даних про свою діяльність, активи та зобов'язання.

У Великобританії діє прогресивна шкала ставок прибутко­вого податку, об'єктом якої є прибуток.

Із метою стимулювання капіталовкладень у будинки й устат­кування дозволено робити списання за ставкою 25% із вартості придбання з урахуванням балансової вартості, що знижується. Ця пільга відома під назвою "Податкова знижка зі списання на знос". Для малих підприємств, що підпадають під відповідні умови, відрахуванню може підлягати до 40% вартості нових будинків та устаткування.

Щоб мати право на цю пільгу, підприємство має відповідати, щонайменше, двом із таких умов:

- річний оборот не повинен перевищувати 11,2 млн фунтів стерлінгів;

- вартість активів не повинна перевищувати 5,6 млн фунтів стерлінгів;

- штат підприємства не повинен перевищувати 250 осіб.

Існувала податкова пільга для малих підприємств, що вкла­дають кошти у придбання комп'ютерів, сучасні засоби зв'язку, програмне забезпечення, включаючи кошти, спрямовані на створення веб-сайтів. У рік придбання 100% вартості такого майна можна було віднімати з оподатковуваного доходу. У Вели­кобританії діють спеціальні податкові пільги для власників акцій (інвесторів) малих підприємств. Для заохочення зростання інвес­тицій у нововведення з 1 квітня 2000 р. у Великобританії діють податкові знижки на витрати, пов'язані з науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР).

У Бельгії наприкінці 2002 р. уряд оголосив про реформу системи корпоративного податку. Зниження загальної ставки здійснювалося двома етапами: перший етап - з 39% до 33%, другий етап - до 30%. Для МСП ставка податку була знижена з 28,84% до 24,25%.

МСП звільнюються від оподаткування частини прибутку, що реінвестується в основні засоби. Максимальна сума прибутку, що звільняється від оподаткування, становить 37500 євро, але не більше, ніж 50% прибутку до оподаткування.

В Італії за своїм змістом система підтримки МСП носить регіональний характер. У державній фінансово-кредитній під­тримці суб'єктів МСП переважають такі заходи: цільове субси­дування, пільгове кредитування та надання безкоштовних кре­дитів, звільнення від оподаткування, податкові знижки та піль­гове оподаткування.

Так, кредит на створення підприємства надається за таких умов:

э протягом перших 10 років заборонено продавати машини, обладнання й устаткування цих малих підприємств; в над цими підприємствами встановлюється піклування з метою запобігання можливих помилок в управлінні; а підприємства зобов'язані протягом двох років наймати за тарифами ринку досвідчених консультантів визначених фірм.

Дня стимулювання розвитку МСП у південних районах Італії для новостворених дрібних промислових підприємств передба­чалося звільнення від сплати податків на 10 років за прибутко­вим податком і місцевим прибутковим податком, не стягуються поземельні реєстраційні й іпотечні податки на вартість землі, що купується під будівництво промислових підприємств. Купівля послуг, що сприяють зростанню продуктивності праці, придбанню передової технології, знаходженню нових ринків збуту продукції, підвищенню її якості, супроводжується знижен­ням податкових платежів (до 40-50% затрат на ці цілі залежно від величини підприємства). Заохочуються і науково-дослідні роботи (до 30% затрат звільняються від податку). Пільгове опо­даткування діє і для створених із метою модернізації дрібних підприємств фінансових кампаній⁵². Якщо у підприємств, що здійснюють інновації, витрати на інвестиції у виробництво нових товарів у поточному році перевищують середні витрати на інновації протягом попередніх п'яти років, вони можуть зменшити оподатковуваний прибуток на величину, що розрахо­вується як 50% від різниці між витратами на інновації в поточ­ному році та середніми витратами на інновації протягом попе­редніх п'яти років. Із 2003 р. ставка корпоративного податку зменшилася з 36% до 34%.

У Нідерландах ставки податку на прибуток диференційовані, основна ставка у зв'язку з податковою реформою 2001 р. була незначно знижена з 35% до 34,5%, проте перші 22689 євро прибутку оподатковуються за ставкою 29%. Залежно від типу доходу (прибутку) ставки податку на прибуток варіюються з 25% до 52%. МСП мають низку особливих переваг щодо розрахунку та декларування доходу з метою оподатковування. У Нідерландах результати діяльності приватних підприємців оподатковуються податком на прибуток, ставки якого прогресивні і змінюються з 32,35% до 52% та мають чотири діапазони диференціації.

Податковий стимул, від якого більше можуть виграти малі підприємства, полягає в тому, що підприємство може зменшити свій оподатковуваний доход на деяку частиігу від суми коштів, вкладених у певні капітальні активи, в тому числі зроблених самостійно. Ця сума віднімається лише тоді, якщо сукупні річні інвестиції, що підпадають під пільгу, знаходяться в межах •9 тис. - 566 тис. гульденів. Кожна окрема одиниця активів має коштувати, щонайменше, 1 тис. гульденів. Сума, що відніма­ється, являє собою частку загальних витрат на придбання ак­тивів, що розраховується за шкалою відсотків, починаючи з 27% щодо річних інвестицій, що не перевищують 3,9 тис. гуль­денів, t зншкується до 0% за річних інвестицій, що перевищують 566 тис. гульденів.

Приймаючи на роботу персонал для проведення НДЦКР, під­приємства можуть одержати право зменшити податки на фонд заробітної плати. Пільгами, що надаються відповідно до "Пра­вил тітоньки Агати" ("Tante Agaath regeling") здебільшого корис­туються саме МСП. Разом із тим, пільги отримують і ті, хто сприяє створенню та розвитку МСП: знижена ставка прибутко­вого податку з фізичних осіб і корпорацій на процентні доходи від позичок, наданих підприємствам-початківцям, а також є можливість віднімати збитки від наданих їм позик.

У Німеччині податкові пільги й особливі норми амортизації для інвестицій у виробництво посідають одне з чільних місць в арсеналі економічних важелів. Тут діє майже 50 видів податків, причому майже за кожним із них надаються певні пільги для малих підприємств. Пільгові умови амортизаційних відраху­вань дозволяють малим підприємствам здійснювати інновацій­ний процес, модернізувати виробництво. Вкладені кошти спи­суються за 3 роки, причому за перший рік амортизується 50% вкладеного капіталу, за другий - 30% і за третій - 20%.

Податкові пільги, що використовуються в нових землях Німеччини мають три головні види:

- спеціальні норми амортизаційних відрахувань;

- створення резервів прибутку, що не оподатковується;

- інвестиційні надбавки, що надаються податковими відом­ствами.

Також дрібним і середнім підприємствам надаються: поручи­тельство перед кредитними товариствами; субсидії на НДЦКР⁵".

Виділяють такі різновиди інструментів прямої дії: державні інвестиційні надбавки/субсидії; пільгове кредитування. Суб­сидії та надбавки в інвестиційному фінансуванні покривають, зазвичай, лише невелику частину потреб. Пільгове кредиту­вання або так звана кредитна субсидія часто використовується на федеральному та регіональному рівнях⁵⁷.

У Німеччині як і в інших економічно розвинених країнах існують спеціалізовані гарантійні банки, що беруть на себе ризик неповернення від 80% до 100% кредиту чи пайової участі в капіталі, що дуже важливо для тих МСП, які не мають чи майже не мають можливості запозичення.

Арсенал податкових інструментів уряду Франції для стиму­лювання розвитку МСП досить різноманітний⁵⁸: численні по­даткові знижки та пільги, що полегшують умови діяльності під­приємницьких структур на важливих етапах їхнього розвитку (створення, формування основних та оборотних фондів, інвестиції, НДДКР, професійна підготовка кадрів, експорт тощо). По того ж ці заходи успішно розв'язують регіональні проблеми. Серед заходів податкового характеру слід зазначити такі:

- повне звільнення нових підприємств від податків на при­буток протягом перших двох років роботи, на 75% - на третьому році, на 50% - на четвертому і 25% - на п'ятому:

- звільнення протягом перших двох років роботи від сплати податку на забудовану територію, професійного податку тощо; знижки для підприємств, що мають намір прижитися на інозем­ному ринку:

- знижка на науково-дослідні витрати; режим прискореної амортизації для устаткування;

- знижка на витрати, пов'язані з професійною підготовкою кадрів тощо.

Також французьке податкове законодавство передбачає засто­сування спрощеної процедури оподаткування для одноособових володінь, що займаються ремеслами або для мікропідприємств.

Французьке податкове законодавство передбачає застосу­вання режиму спрощених і вміненних податків для малих підпри­ємств. Застосовуваний режим залежить від обороту платника податків. Спрощений режим поширюється на такі підприємства:

- платники податків є платником особистого прибуткового податку, або податку на надприбуток (тобто фізичні та юридичні особи);

- річний оборот лежить у таких межах: 500 тис. - 5 млн фран­цузьких франків (ф. ф.) включно* - для торговельної діяльності; 175 тис- 1,5млн ф. ф. включно - для сфери послуг або некомер-ційної діяльності; понад 175тис. ф. ф.,-лише для фізичних осіб, які роблять послуги в індивідуальному порядку або здійснюють некомерційну діяльність. Чисті операційні збитки так само як і за звичайними законами оподатковування можуть бути віднесені на майбутнє з метою зменшення оподатковуваного доходу в наступні роки.

Однак при цьому діє спрощена схема звітності. Потрібно заповнювати менпі складні форми (хоча платник податків зобов'язаний представити основні дані балансу, основних фондів, розмірів інвестицій і фінансових результатів діяльності).

Потрібно робити щоквартальні авансові сплати податків і заповнення щорічної податкової декларації, що узагальнює зобов'язання за прибутковим податком у відповідному році.

Малі та середні підприємства, що мають статус юридичної особи та належать, зазвичай, фізичним особам, сплачують податок за зниженою ставкою. Податок із оподатковуваного прибутку сплачується за ставкою 19%, а не 33%. Частина опо­датковуваного прибутку, з якого стягується скорочений пода­ток, має бути використана для капіталовкладень у це саме під­приємство. Щоб підпадати під дію цього податкового режиму, платник податків зобов'язаний відповідати таким вимогам:

- оборот підприємства становить менше 50 млн ф. ф.;

- більше 75% капіталу підприємства належить фізичним особам;

- сума оподатковуваного прибутку, з якого стягується пода­ток за зниженою ставкою, становить менше '/₄ фінансового прибутку, що залишається після сплати податків;

- доход, із якого податок стягується за зниженою ставкою, має бути реінвестований у підприємство, і підприємство бере на себе зобов'язання щорічно, протягом наступних трьох років, вкладати ту саму частку прибутку, що залишається після сплати податків, у підприємство.

Платники податків, обороти яких знаходяться у вищевказа­них межах, зобов'язані нараховувати і платити податок на дода­ну вартість (ПДВ), але податковий звітний період для них стано­вить не місяць, а квартал.

Мікропідприємство заповнює податкову декларацію і пла­тить податки за досить спрощеною схемою. До мікропідпри-ємств належать фізичні особи - платники прибуткового податку, річний оборот яких не перевищує таких граничних значень:

- 500 тис. ф. ф. - для торговельних операцій;

- 175 тис. ф. ф. - для сфери послуг або некомерційної діяльності.

Ті самі граничні значення використовуються для визна­чення, чи має платник податків реєструватися платником ПДВ. Платники податків, оборот яких нижче наведених значень, не реєструються та не подають декларації про ПДВ.

Оподатковуваний доход дорівнює обороту за мінусом відпо­відно встановленої процентної частки:

« для доходу від торговельних операцій - зменшення обороту на 70%;

в для доходу від надання послуг - зменшення обороту на 50%;

« для доходів від інших видів діяльності - зменшення обороту на 35%.

Ці зменшення замінюють усі інші вирахування з оподаткову­ваних доходів. Суми після відрахувань обкладаються звичай­ним прибутковим податком на фізичних осіб за встановленою ставкою. Платник податків просто заповнює декларацію про свої доходи та подає її в податкове відомство, що проводить від­повідні вирахування та визначає розмір податку".

Податкове законодавство Швеції побудовано за принципом "нейтральності", відповідно до якого всі підприємства, неза­лежно від юридичного статусу, типу господарської діяльності, розміру або місця перебування, застосовують однакову подат­кову базу, ставки оподаткування та зобов'язання щодо реєстра­ції, подачі документів, звітності, платежів тощо.

Однак із цього принципу нейтральності є винятки у формі податкових пільг, спеціально наданих малим підприємствам. Самостійно зайняті, дрібні торговці та більшість товариств із оборотом менше 720 тис. крон (приблизно 80 тис. дол. США) заповнюють спрощену податкову декларацію без надання повної балансової відомості або звіту про прибутки і збитки; мають особливе право використовувати касовий метод обліку; не зобов'язані реєструватися в державних органах, досить зареєст­руватися в податковій інспекції. Новоствореному приватному торговцю, самостійно зайнятому або партнерові (якщо це окрема особа) дозволяється віднімати збитки від господарської діяльності з можливого доходу протягом перших п'яти років діяльності.

Щодо ПДВ, то підприємство з оборотом менше 1 млн крон (приблизно 110 тис. дол. США) може подавати лише одну подат­кову декларацію на рік. Підприємства з оборотом менше 40 млн крон (приблизно 4,4 млн дол. США) зобов'язані сплачувати ПДВ протягом 42 днів, а якщо оборот перевищує 40 млн крон, то про­тягом 26 днів після закінчення звітного періоду.

У Латвії, як і в інших країнах, проводилася радикальна по­даткова реформа. Так, ставку податку на прибуток підприємств знижували поступово з 2001 р. з 25% до 22% у 2002 р., до 19% у 2003 р. та до 15% у 2004 р.

Для стимулювання модернізації обладнання та випуску висо-котехнологічної, наукоємної продукції в законі щодо оподат­кування прибутку підприємств до 01.01.2004 р. були передба­чені податкові пільги в розмірі 30% розрахованої суми податку на прибуток для підприємств, що виробляють високотехноло-гічну продукцію та комп'ютерне забезпечення, якщо питома ^вага виручки від продажу цієї продукції перевищує 75% вало­вого торгівельного обороту та якщо підприємство сертифіко-^ване згідно стандартів ISO 9001 чи ISO 14001.

В Угорщині сума оподаткування прибутку зменшено до 20%.

Якщо порівнювати економіку Японії з економіками США і країн Європейського Союзу, то сектор малого підприємництва відіграє дещо більшу роль у Японії, ніж у зазначених державах.

Для Японії характерна пильна увага уряду за малим підпри­ємництвом, що грунтується на традиціях і культурі нації. В основу економічної політики Японії, як і будь-якої країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, щодо малих і середніх підпри­ємств покладена та головна ідея, що саме вони є найважли­вішими суб'єктами ринкового господарювання та без більшості таких підприємств неможливо активізувати діяльність інших економічних суб'єктів ринку. Історичний досвід розвитку під­приємництва у країнах регіону свідчить про те, що саме малі та середні підприємства, що мають сучасну техніку, світові техно­логії, кваліфіковану робочу силу, створюють економічну основу національної індустрії.

Найдрібніші, найуразливіші фірми, засновниками яких є, переважно, підприємці-початківці, відчувають найбільшу дер­жавну підтримку, і це надає їм додаткових шансів на виживання за умов ринку. Особливістю японської підтримки розвитку МСП є наявність тонкого механізму балансування, що не припускає перехід за межу, коли ця допомога призводить до марного про­їдання коштів держбюджету.

Основними інструментами є: спеціальне фінансування; пільгове кредитування; гарантування позик; пільгове оподатку­вання й особливий порядок амортизації. Для іноземної підпри­ємницької діяльності важливе значення має система заохочен­ня інвестицій у периферійних регіонах країни. Основні засоби заохочення - податкові пільги, субсидії та фінансові пільги.

Діюча в Японії система оподаткування поряд із зниженою на 12% (з 42% до 30%) ставкою корпораційного податку (при цьому в розрахунок береться обсяг річного прибутку) практикує повне звільнення від сплати податку коштів, що направляються на утворення резервних фондів, а також на внески асоціаціям. Зни­жено ставки для малих підприємств і з місцевих податків. За­лежно від річного доходу такі ставки коливаються від 6% до 12%.

Фактором, що сприяє вступу МСП на ринок, є можливість заключения контрактів на виконання субпідрядних робіт.

Лекція №3 Необхідність управління в сфері оподаткування та основні поняття податкового менеджменту

Сучасне суспіль­ство домоглося перетворення податків із суто фіскального держав­ного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину сплачувати податки. Їх витрачають не тільки на ут-ри­мання суто державних інституцій, а також на охорону здоров'я, освіту, розвиток культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбід­нішим регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.

Не менш дієвий вплив система оподаткування має на функці­онування і ділову активність підприємницьких структур, тобто на ту ланку господар­ської діяльності, де створюється фінансовий по­тенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюю­чих суб'єктів.

Отже, податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків для забезпечення сталої фінансової бази держави, яка необхідна для виконання функцій, де­легованих їй суспільством.

В економічній літе­ратурі поняття “управління, менеджмент” визнача­ються як су­купність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямо­ваного впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виника­ють між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

А результатом такого впливу має бути, з одного боку, формування централізованого фонду держави, а з іншого – створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності; регулювання соціально-еко­номіч­ного життя суспільства. Вказана мета випливає з двох фун­кцій податків – фіскальної та регулюючої.

Тож виходячи з мовленого вище, можна сформулювати по­няття “податковий менеджмент”. Це сукупність прийомів та ме­тодів органі­зації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери.

Під податковою політикою відносно підприємств розуміються використовувані державою податкові важелі, що стимулюють інвестиційну діяльність, яка сприяє зростанню продуктивності праці та фонду споживання

Податки — це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі можуть здійснюватись у кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється у двох функціях:

• фіскальній;

• регулюючій.

Застосовуючи податки, держава вилучає у підприємств та населення частину їхніх доходів на свою користь. Реалізація фіскальної функції податків, пов'язаної з формуванням дохідної частини державного бюджету, забезпечує перерозподіл національного доходу і створює умови для ефективного державного управління.

Регулююча функція податків проявляється через вплив державного податкового механізму на процеси виробництва й обігу, стимулювання чи уповільнення їхніх темпів, збільшення чи зменшення накопичення капіталу, впливає на зростання чи зниження платоспроможного попиту населення.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

До поняття податкової системи включається також сукупність принципів, форм, методів встановлення податків, порядку їх зміни; методів податкового контролю та системи відповідальності за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про систему оподаткування"(до прийняття Податкового кодексу) визначено такі важливі принципи її побудови:

• стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;

• стимулювання науково-технічного прогресу; технологічногооновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника наміжнародний ринок високотехнологічної продукції;

• обов'язковість;

• рівнозначність та пропорційність;

• недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

• соціальна справедливість;

• економічна обгрунтованість;

• рівномірність сплати;

• єдиний підхід;

• компетентність;

• доступність.

(Надано для зрівняння з затвердженими сучасними принципами згідно Податкового Кодексу).

Система оподаткування складається з двох підсистем:

• оподаткування юридичних осіб (підприємств)

• оподаткування фізичних осіб.

В Україні використовуються три види непрямих податків:

• акцизний збір (специфічний акциз);

• податок на додану вартість (універсальний акциз);

• мито.

Непрямі податки включають у ціну товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючими елементами і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Платниками непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності і установи, що не є суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх доходів.

Юридичні особи сплачують податки, коли купують товари. Водночас, реалізуючи свої товари, роботи, послуги, юридичні особи у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами).

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів господарювання залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах:

• сплата непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт, отриманих послуг здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів господарювання, тобто має місце іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі враховуються такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків;

• цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів господарювання, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів господарювання, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків за придбання товарно-матеріальних цінностей. Певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки залишаються в розпорядженні (обороті) підприємств.