Історичне значення

• У день проголошення IV Універсалу Центральна Рада прийняла Закон про національно-територіальну автономію. Право на автономію авто­матично визнавалося за трьома найбільшими національними група­ми — росіянами, євреями і поляками. Білоруси, німці, чехи, молдава­ни, татари, греки і болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів

• Проголошувалися незалежність і суверенітет УНР

• Декларувалося прагнення до дружніх відносин із сусідніми держава­ми, без взаємного втручання у внутрішні справи

• Влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступати­муть Українські Установчі збори. До їх зібрання мала правити Україн­ська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада народних міністрів

• Проголошувалось прагнення розпочати негайні переговори з країнами Четвертного союзу

• Закликав до рішучих дій з більшовиками

• Пропонувалося реорганізувати армію в народну міліцію

• Проголошувалися соціально-економічні перетворення: націоналізація всіх природних ресурсів, ліквідація права приватної власності на землю, передача всієї землі всім трудящим без викупу, переведення підприємств на випуск мирної продукції, соціальна допомога безробітним і тим, що постраждали від війни; проголошувалася монополія на торгівлю деякими видами товарів, установлювався державний контроль над банками

• Підтверджувалися всі проголошені демократичні свободи і права на­ціональних меншин

Основні положення

• Підняла на новий щабель ідею української державності.

• Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України.

• Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського на­роду до свободи і незалежності.

• Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикла­дах підготувала покоління, які вибороли незалежність України.

Політична недосвідченість і роман­тизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції

Відсутність ефективних і авторитет­них органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправ­ління, повноважень центру та регіонів

Небажання і невміння створити регулярні збройні сили

Анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно- державного життя

Невідповідність між курсом на побудову парламентської респуб­ліки та політичними, соціально- економічними реаліями 1917- 1918 рр.

Ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно- демократичних сил до побудови основ державності, орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя

Запізніле усвідомлення лідерами Центральної Ради необхідності сильної виконавчої влади

Однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переросла в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією

Утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері

Розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення полі­тичних партій, різних груп еліт, населення регіонів

Причини

Уряд

Форма правління

Політичній режим

Назва України

Відновлення поміщицікого землеволодіння

Створення дієздатного адміністративного апарату

Переслідування політичних діячів лівого спрямування

Заборона мітингів, страйків, введення цензури

Створення регулярної армії

Розвиток освіти і науки

Здійснення активної зовнішньої політики. Налагодження дипломатичних стосунків з 30 країнами

Введення продподатку на селянство. Збільшення тривалості робочого дня і тижня для робітників

В Основу склали представники партії кадетів. Голова – Ф. Лизогуб

Напрями політики

Повноваження

1.До скликання Сейму мав всю повноту законодавчої,виконавчої та судової влади

2.Призначав голову Ради міністрів,затверджував її склад.

3.Здійснював керівництво відносинами з іноземними державами

4.Міг оголошувати воєнний або надзвичайний стан,амністію.

П.Скоропадський-нащадок давнього гетьманського роду, великий землевласник,генерал-майор Російської імперії,особистий ад’ютант Миколи ІІ. Після березня 1917 р. Запропонував свої послуги Центральній Раді (пропозиція була відкинута).

Очолив рух Вільного козацтва. Став на чолі опозиції Центральній Раді

Монархія

(гетьманат)

Авторитарний

Українська

Держава

1.Внутрішні суперечки серед членів Директорії, особи­сті антипатії керівників Ди-ректори, різна внутрішня тазовнішньополітична орієнтація. 2. Захоплення лідерів Дирек­торії лівою фразеоло- гією, слабке розуміння нагаль­них потреб населення. 3. Розвал української армії. 4. Неспроможність Дирек­торії вирішити соціально-економічні питання, зокрема аграрне. 5. Невдала зовнішня політика. 6. Відсутність міжнародної підтримки

1.Відновила попередню назву держави — УНР з респуб­ ліканською формою державного устрою. 2.Було розпущено обрані на основі майнового цензу органи місцевого самовря-­ дування, призначено нові вибори за трудовим принципом. 3.Призначався уряд під го-­ ловуванням В. Чехівського. 4. Трудовому Конгресу, сформованому з депутатів від селян, робітників, тру­дової інтелігенції переда­валась вища законодавча влада. 5. Відновлювалась чинність законів УНР 6. Впроваджувались заходи для відновлення промис­ловості, заохочувалась приватна ініціатива. 7. Вводився робочий контроль у промисловості. 8. Вживались заходи длянадання допомоги безро­бітним та ін категоріям на- селення. 9. Ухвалила закон про пере- дачу поміщицької землі се- лянам без викупу (8 січня 1919 р.) та про додаткове на- ділення землею в розмірі від 1 до 2 дес.

1.Вдалось розширити між­народні зв'язки УНР. їївизнали Угорщина, Чехос-ловаччина, Голландія, Італія. 2. Не вдалось налагодити зв'язки з радянською Росією. 3. Не визнали УНР країни Антанти та Польща

Причини поразки

Зовнішня політика

Внутрішня політика

Законодавча влада —Трудовий конгрес. Виконавча влада —

Рада народних міністрів

Директорія- тимчасовий орган влади, метою якого

було відновлення УНР

Склад: В.Винниченко,С.Пет­люра, Ф.Швець, О.Андрієв-

ський, А.Макаренко