1. Повноваження Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції та центральних органів виконавчої влади в управлінні національною безпекою України.

Під національною безпекою розуміють стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб.

Безпеки досягають проведенням єдиної політики в галузі її забезпечення, системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства й держави. Вона охоплює заходи не тільки політичного, економічного, правового, а й екологічного, медичного, воєнного, а також спеціального характеру. Тому законодавством передбачено, що в здійсненні заходів щодо національної безпеки беруть участь органи законодавчої, виконавчої і судової влади, недержавні організації та громадяни.

Сили (суб'єкти) забезпечення національної безпеки теж є різноманітними. Вони включають:

Український народ — громадяни на виборах, референдумах, а також через органи державної влади й органи місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення щодо забезпечення національної безпеки, привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ, захищають власну безпеку;

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України з відповідних питань. Суди загальної юрисдикції забезпечують захист конституційного устрою в Україні; здійснюють правосуддя у справах щодо злочинів, які посягають на безпеку особистості, суспільства та держави; забезпечують судовий захист громадян, громадських та інших організацій і об'єднань, чиї права були порушені у зв'язку з діяльністю у сфері гарантування національної безпеки.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного й позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, концепцій, програм, постанов органів державної влади у сфері національної безпеки; забезпечують створення, підтримання в готовності й застосування сил та засобів щодо НБ, а також управління їх діяльністю; розробляють внутрівідомчі інструкції (положення) щодо гарантування НБ і подають їх на розгляд Ради національної безпеки і оборони.

2. Функції складових сил забезпечення національної безпеки України.

У межах органів державного управління національною безпекою можна виділити окремо ті органи, забезпечення національної безпеки для яких є прямим обов'язком (органи спеціальної компетенції), і ті, які здійснюють дану функцію опосередковано (органи загальної компетенції). У свою чергу серед органів спеціальної компетенції виділимо ті, які мають спеціальну компетенцію, зокрема наділені правом застосування сили.

Водночас у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України", окрім воєнної організації держави, серед суб'єктів забезпечення національної безпеки окремо виділені правоохоронні органи. Тому, відповідно до ст. 1 даного закону воєнна організація — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, а правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Відповідно Воєнна організація забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру; а правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів.

Виходячи із суті Закону України "Про основи національної безпеки України", в ньому йдеться пpo ті органи, які забезпечуватимуть національну безпеку, отже вони не обмежуються лише воєнними формуваннями Міністерства оборони України.

Як вже зазначалося вище, систему забезпечення національної безпеки на основі чинного законодавства і в межах єдиної державної політики утворюють сили її забезпечення, які здійснюють взаємодію між собою, інші органи державної влади, організації, суб'єкти забезпечення національної безпеки недержавної форми власності, які несуть у межах своєї компетенції усю повноту відповідальності за забезпечення національної безпеки.

Таким чином пропонується наступне: сили забезпечення національної безпеки включають в себе Службу безпеки України, Збройні сили України, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державну митну службу України, Управління державної охорони України, Державну податкову службу України, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які:

• забезпечують національну безпеку України, захист її державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів;

• здійснюють безпосередній управлінський вплив на зовнішні і внутрішні загрози та небезпеки, а також сприяють у формуванні передумов для здійснення ефективного управління ними;

• здійснюють боротьбу зі злочинністю, пріоритетними напрямами якої є: боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, тероризмом та іншими формами екстремізму, контрабандою, кіберзлочинністю, відмиванням надходжень, одержаних злочинним шляхом;

• забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Таким чином, розглянемо більш детально основні функції деяких складових елементів сил забезпечення національної безпеки: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України, Міністерство оборони України, Управління державної охорони, війська цивільної оборони