Висновки :

1) кожна людина протягом свого життя проживає певні періоди розвитку психіки , для яких характерні свої , притаманні тільки цьому періоду особливості ,

2) жодна система ( в тому числі і нервова ) не є зрілою на момент народження і в процесі життя постійно розвивається і удосконалюється , а також зазнає інволюційних змін при старінні організму ,

3) той стан системи , який є нормою для одного віку , може бути патологією для іншого віку ,

4) для оцінки психічної діяльності також є ряд досліджень( в т. ч. психологічні тести) , які мають характерні особливості для дослідження певного вікового періоду життя людини ,

5) знання віковий особливостей психічного розвитку необхідне для чіткого уявлення про патологічні зміни в психіці та диференцировку їх від вікових змін , які притаманні тій чи іншій віковій категорії .

VII.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції .

( ПИТАННЯ , ЗАДАЧІ , ІЛЮСТРАТИВНІ МАТЕРІАЛИ ТОЩО )

А) ПИТАННЯ:

1)Яка криза виникає наприкінці першого року життя? / криза руйнування постійного емоційного зв`язку/ .

2) В чому полягає криза трьох років? / криза соціальних відносин і формування характеру/ .

3) В якому віці у дитини зникає безпосередність ? / після 6-ти років /.

4) В чому полягає криза підліткового віку? / у виникненні почуття дорослості, коли всі інші сприймають підлітка , як дитину/.

5) В чому полягає криза ідентичності у підлітка? / в пошуку сенсу життя взагалі і власного життя/.

6) Що таке соціальна орієнтація особистості ? / в усвідомлені своєї належності до соціальної спільноти /.

7) В чому полягає криза тридцятиріччя ? / в переоцінці життєвий цінностей і ідеалів /.

8) В чому полягає криза середнього віку ? / в переоцінці власного життя /.

9) В чому полягає криза переходу до старості ? / в відчутті завершеності активного етапу свого життя /.

10) Який період життя людини називається періодом керівників ? / період з 40 до 60 років /.

Б) ЗАДАЧІ:

1) Відомо , що у дітей , які виховуються в будинках маляток є гальмування психічного розвитку. Чим це зумовлено?

2) Відомо , що дитини з 3-х місяців з`являється комплекс пожвавлення. Про що він свідчить?

3)Відомо , що в підлітковому періоді часто бувають депресивні стани. Поясніть , чому?

VIII. Матеріали для самопідготовки студентів :

А) по темі , що викладена в лекції

( література , питання , завдання ) .

ОСНОВНА : В. С. Тарасюк « Ріст і розвиток людини».

ДОДАТКОВА : Ф. Г. Хрипко ва „ возрастная физиология и

школьная гигиена”,

А. М. Мазурин „ Пропедевтика детских болезней”

Б) по темі наступної лекції ( література , перелік основних питань ) . Тема наступної лекції - „Психологія людей геронтологічного віку ”.

ОСНОВНА : В. С. Тарасюк « Ріст і розвиток людини».

ДОДАТКОВА : Ф. Г. Хрипкова „ Возрастная физиология и

школьная гигиена”,

А. М. Мазурин „ Пропедевтика детских болезней”

А) ПИТАННЯ:

1) В чому полягають нові аспекти Я – концепції в похилому і старечому віці?

2) Що таке мудрість ?

3) Що радять психологи літнім людям після виходу на пенсію?

4) Які емоційні позиції старості існують?

5) В чому полягає конструктивна позиція старості?

6) В чому полягає залежна позиція старості?

7) В чому полягає захисна позиція старості?

8) В чому полягає позиція ворожості до світу?

9) В чому полягає позиція ворожості до себе?

10) В чому полягає мотивація до життя в старості?

Старечий і похилий вік

Старість – це останній етап онтогенезу , для якого характерним є процес старіння , інволюційні зміни в організмі та психіці , послабленні їх функціонування . Все це впливає на особистісну сферу , поведінку , спосіб життя старої людини . На цьому етапі людина припиняє свою трудову діяльність , обмежуються її соціальні контакти , спостерігаються зміни у її Я – концепції . Багато людей цього віку опиняється в залежності від інших людей . Виникають нові аспекти Я – концепції : збереження сенсу життя , налаштованість на відпочинок , відсутність тривалої перспективи , орієнтація на минуле і теперішнє , сприйняття факту скінченності власного життя , підготовка до смерті , усвідомлення обов`язку передати свій життєвий досвіт молодшому поколінню . Роздуми літньої людини сповнені мотивами гріха і спокути . Одним з основних завдань старості є збереження власної ідентичності . Дуже важлива в цьому віці духовна діяльність людини , яка повинна бути спрямована на добро , справедливість , істину , любов, мудрість . Мудрість є основною особливістю інтелекту літніх людей ( це властивість особистості , розум якої поєднаний з духовністю і доброчинністю ) Трапляються випадки крайнього егоїзму , безжалісності , недовіри до всього світу , неприйняття навіть близьких людей , агресивність як психологічний захист . Негативно впливає на психіку людини вихід на пенсію та обмеженість спілкування , втрата контактів з колегами . Тому з виходом на пенсію психологи радять літнім людям зберігати соціальну активність ( участь в громадському житті , клуби по інтересам , активні види відпочинку – рибна ловля , охота , збирання грибів , майстрування тощо ) . Перехід людини до старості супроводжується змінами в її пізнавальній сфері . На цю сферу значно впливають інволюційні зміни з боку нервової системи , про які ми вже з вами говорили раніше . Погіршуються процеси запам`ятовування нової інформації , але на досить високому рівні функціонує логічна пам`ять . Ослаблюються інтелектуальні функції ( іноді аж до сенильної деменції – старечої недоумкуватості ) . Розвивається байдужість до змін , що відбуваються навколо , слабшає фантазія , уповільнюється мислення . Іноді спостерігається висока інтелектуальна активність старої людини , що частіше буває у людей високого рівня культури , і освітченості , які займаються розумовою діяльністю протягом всього життя , любов`ю до читання . Зі старістю пов`язані і певні зміни в емоційній сфері життя , які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій ( сильному нервовому збудженні ) , схильності до безпричинного суму, сльозливості . Часто з`являється тенденція до ексцентричності ( дивацтва ) , знижується почуття гумору , інтерес , допитливість . Нерідко виникає тривога очікування смерті , і захворювань , відчуття самотності , фізичної неспроможності . Різко зростає інтерес до релігії . Емоційна реакція на старість буває різна : конструктивна позиція ( сприймає старість як неминуче , оптимістично ставиться до життя , розсудлива , доброзична ) , залежна позиція ( відчувають неміч , шукають допомоги , самі не хочуть нічого робити , відчувають себе нещасними ) , захисна позиція ( звикли все робити самі , не сприймають допомоги замикаються в собі , старість сприймають з обуренням і ненавистю ) , позиція ворожості світу ( сварливі , звинувачують всіх і в усьому , підозрілі , нікому не вірять , відчувають відразу до старості , намагаються багато працювати ) , позиція ворожості до себе ( пасивні , втрачають інтерес і ініціативу , мають поганий настрій , фаталізм , самотність . Сприймають смерть як порятунок від набридлого існування ) . Особливо важливе значення для літніх людей є сім`я . В сімейних стосунках літні люди прагнуть активної взаємодії при збереженні особистісної свободи . Сім`я для них є опорою , забезпечує впевненість , що при необхідності близькі люди завжди прийдуть на допомогу . Найвище задоволення літнім людям приносить спілкування з онуками і правнуками . При цьому у них з`являється мотивація до життя : їх присутність стримує і пом`якшує в сім`ї конфлікти , вони приймають активну участь в вихованні онуків , розвантажуючи батьків , прагнуть зберегти духовні цінності в сім`ї , можуть подивитися на сімейні проблеми збоку і дати цінні поради , передають онукам сімейну спадщину і традиції . Все вищесказане свідчить про те , що життя літньої людини також може бути доволі цікавим , динамічним , насиченим подіями , треба лише сприймати його з розумінням тих змін , які обов`язково супроводжують цей етап життя .

Самим важким проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають у різні періоди старіння і серйозні соціальні наслідки, що мають, як для родини, так і для суспільства в цілому. Як відомо, з віком у головному мозку відбуваються визначені функціональні зміни, що виявляється такими ознаками як порушення пам'яті (особливо на найближчі події), загальмованість і повільність розумових процесів, порушення сну й ін.

Ці порушення, як правило, не викликають утруднень ні в самих літніх облич, ні в членів їхньої родини і розглядаються звичайно як нормальне психічне старіння. Однак, у частини старих подібні порушення починають прогресувати і стають настільки вираженими, що здобувають уже характер важкого психічного захворювання, викликають грубе порушення інтелекту, поведінки і згодом цілком інвалідизують літньої людини. У таких випадках говорять про сенільну деменцію (старечому слабоумстві). Оскільки причини старечого слабоумства різноманітні й у більшості випадків малозрозумілі, те і шляху попередження цього страждання поки не розроблені. Можна лише говорити про попередження, а точніше про уповільнення психічного старіння.

Кращі ліки – постійний мозковий тренінг. Є чимало свідчень збереження більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку. Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і більш гнучкого відношення до віку пенсіюванні працездатних облич. Такий підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати визначений економічний ефект.

Цікаво, що в останній рік перебування на президентській посаді Рональд Рейган провів закон, відповідно до якого скасовується обов'язковий відхід на пенсію при досягненні визначеного віку, за винятком трьох професій: пожежних, поліцейських і військових. Для всіх інших такий відхід розглядається як порушення цивільних чи прав дискримінація за віком. Сьогодні не тільки вчені, але й усі, хто займається творчою діяльністю, часто вдаються до допомоги цього закону. Згідно останнім даної, більш 90% учених США продовжують займатися дослідницькою роботою після 70 років, а близько 70% - послу 80 років.

Спроба людства збільшити тривалість життя для найбільш повної реалізації свого фізичного й інтелектуального потенціалу є, очевидно, не тільки біологічної, але і соціальною мотивацією. Звичайно, не знаходячи попиту і зіштовхуючись з незатребуваністю, ці устремління людини утрачають свій зміст, що не може не відбиватися в негативному змісті на тривалості життя.

Історія людства знає чимало прикладів активного творчого довголіття серед учених, письменників, художників, політичних діячів, що уже на схилі свого років внесли чималий вклад у розвиток суспільства. Великий Тиціан створив свій останній шедевр “Оплакування Христа”, переступивши 90-літній рубіж. Він малював до останніх днів, і хто знає, чи не збагатився б світ мистецтва, якби не смерть майстра від чуми. Відомий учений-хімік, лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг продовжував займатися науковою діяльністю і читав лекції в 93 року. Євгеній Мравінський диригував оркестром після 80-ти років, а Уінстон Черчіль і Голда Меир очолювали уряду своїх країн.

Такі приклади, перелік яких можна продовжити, свідчать про невичерпність інтелектуального потенціалу, що зберігається й у пізньому віці. У теж час, активна інтелектуальна діяльність людини може робити винятково сприятливий вплив, сповільнювати психічне старіння. У збереженні фізичного і психічного довголіття зростає роль суспільства, що повинне дбайливо, раціонально використовувати розумові і творчі здібності людини протягом усього його життя, включаючи і період старіння.

21