2.Спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на ви­падок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто і вчинен­ня його через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Однак заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Так, право на обов'язкову частку у спадщині мають:

• неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

• непрацездатна вдова (вдівець);

• працездатні батьки.

Зазначені особи успадковують половину частки, яка нале­жала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'яз­кова частка). Проте розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спад­коємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які ма­ють істотне значення.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадку­вання, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадку­вання втрачає чинність. Діти (внуки)'цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальну відмову. Відмовоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Предметом заповідальної відмови може бути передання відмовоодержувачеві у власність або за іншим речовим пра­вом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, а також до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно-корисної мети.

Закон дозволяє подружжю скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому по праву спільної сумісної влас­ності.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписа­ний заповідачем. Якщо ж фізична особа у зв'язку з хворо­бою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину засвід­чується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цивільному праві передбачено посвідчення секретного за­повіту. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це поса­довою, службовою особою відповідного органу місцевого само­врядування.

Так, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його за­ступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним ліка­рем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна. Заповіт особи, яка перебу­ває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

Заповіт військовослужбовця в пунктах дислокації військо­вих частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і чле­на сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений коман­диром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

У місцях позбавлення волі заповіт може бути посвідчений начальником установи позбавлення волі.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує за­повіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини роз­голошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.