4.7. Зовнішня заборгованість України та шляхи її врегулювання.

Згідно ст. 2 п. 16 Бюджетного кодексу України (2001р.) державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Згідно ст. 2 п. 20 Бюджетного кодексу України (2010 р.) державний борг – загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Зовнішній борг держави – це сума заборгованості країни по зовнішніх запозиченнях, яку становлять непогашені кредити та несплачені за них відсотки. Кредиторами держави можуть бути міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ, МБРР, МФК та ін.), офіційні урядові інститути (центральні банки держав, уряди), регіональні банки (ЄБРР), приватні банки та комерційні структури. Зовнішня заборгованість держави умовно поділяється на: короткострокову (до 1 року), середньострокову (1-5 років, за іншими оцінками від 1 до 10 років), довгострокову (понад термін середньо­строкової).

В регулярній статистичній звітності, яку регулярно розміщують на веб-сайті Міністерства фінансів України до державного боргу включається внутрішній борг (казначейські зобов’язання, облігації внутрішньої державної позики, заборгованість перед банківськими установами), зовнішній борг (заборгованості за позиками, наданих: міжнародними організаціями еконо­міч­ного розвитку, закордонними органами управління, іноземними комерцій­ни­ми банками, тощо), гарантований борг (заборгованість юридичних осіб, сплату за якими гарантувала держава).

Зовнішня заборгованість стала поширеним явищем в світовій економіці. Тривалий час домінувала позиція, що до зовнішніх запозичень більше схильні країни, що розвиваються таз перехідною економікою. Але тенденції ХХІ століття наглядно це заперечують: в числі головних боржників – найбільш розвинені економіки світу (див. табл. 4.3).

Табл. 4.3

Розмір зовнішньої заборгованості в провідних країнах світу (в 2009 році)

№ п/п	Назва країни	Розмір зовнішнього боргу (в млрд. дол. США)	Розмір зовнішнього боргу на душу населення (в дол. США)	Відношення зовнішнього боргу до ВВП країни
	Земля в цілому	56 900	8422	98%
1.	США	13 767	43 758	94%
2.	Великобританія	9 088	147 060	416%
3.	Німеччина	5 208	63 493	155%
4.	Франція	5 021	80 209	188%
5.	Нідерланди	3 733	226 503	470%
6.	Іспанія	2 410	52 588	165%
7.	Італія	2 328	39 234	101%
8.	Ірландія	2 287	515 671	1004%
9.	Японія	8 132	56 714	162%
10.	Люксембург	1 994	4 028 283	3854%
…
35.	Україна	104	2 275	90%

Складено за даними: по США - http://www.ustreas.gov/tic/debtad09.html, Щорічник ЦРУ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2079rank.html за вказаними даними ВВП України в 2009 – 116,2 млрд. дол. США

Згідно до ст. 18 п. 2 Бюджетного кодексу України (2010 р.), загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. З однієї сторони, згідно офіційних даних українського уряду станом на серпень 2010 р. зовнішній борг України складав 362 млрд. грн. або ж 36% ВВП. Але дані міжнародних організацій показують, що з урахуванням коштів, призначених на обслуговування основної суми заборгованості, зовнішній борг України станом на кінець 2009 р. становив 104 млрд. дол. США і 90% від ВВП держави.

Зрозуміло, що за такої ситуації одним з важливих завдань стає уточнення методології обчислення сум зовнішнього боргу. Адже відомим є факт, що використання невірної інформації на початку аналітичного або управлінського процесу неминуче призведе до хибних висновків і, як результат, до поглиблення непростої ситуації соціально-економічного становища нашої держави, до ускладнення завдань перед системою її економічної дипломатії.

В залежності від виду зовнішнього боргу передбачаються різні механізми її погашення. Безперечно, головним інструментом тут виступає сплата основного тіла кредиту плюс погашення відсотків за користування кредитом. У випадку, коли кошти отримані державою під державні цінні папери (в Україні це облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики), погашення кредиту відбувається шляхом їх викупу. Стосовно останнього варіанту важливо не порушити діючі правила кредитування: для прикладу, Паризьким клубом кредиторів заборонено прямий викуп боржником своїх цінних паперів на відкритому ринку.

Проте в міжнародній практиці досить часто виникають ситуації, коли країна виявляється неспроможна погасити всю суму заборгованості або її частину. В такому випадку уповноважені представники держави отримують завдання дипломатичного спрямування: досягнути домовленості про реструктуризацію боргу, його капіталізацію або конверсію.

Реструктуризація боргу здійснюється в частині основного тіла боргу, відсотків по ньому або сукупній сумі запозичень шляхом пошуку компромісного варіанту який задовольнив би усі сторони. Основними їх різновидами є:

1. пролонгація – продовження терміну сплати кредиту;

2. оформлення нової угоди про кредитування зі зміною умов;

3. мораторій на сплату відсотків або передбаченої частини основного боргу на визначений період;

4. конверсія всього боргу або визначеної його частини в програму допомоги або в нові боргові зобов’язання;

5. капіталізація боргу – обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) державних підприємств, надання корпоратив­них преференцій тощо.

При цьому за будь-яких умов відбувається зниження кредитних рейтингів держави, що негативно позначається на подальших можливостях держави залучати додаткові зовнішні кредити. З точки зору економічної безпеки загрозу становить і залежність від інших держав, їх об’єднань чи юридичних осіб-кредиторів. Саме тому відповідні структури держави повинні здійснювати постійний моніторинг стану зовнішньої заборгованості, своєчасно вживати заходів для недопущення прострочення термінів платежів, контролювати та в разі потреб оперативно шукати можливостей по мінімізації негативних ефектів від порушення термінів сплати зовнішнього державного боргу.

Якщо узагальнити головні правила формування та управління зовнішньою заборгованістю для України, вони матимуть наступний вигляд:

1. врегулювання зовнішньої заборгованості повинно носити системний характер і здійснюватись в межах загальної фінансової стратегії держави;

2. залучення зовнішніх запозичень повинно здійснюватись тільки з метою структурного реформування економіки України (в інших випадках використання коштів для оперативних або «разових» завдань призведе тільки до короткочасного ефекту і в подальшому матиме ще більший негативний результат);

3. пріоритет слід надавати залученню коштів в якості інвестиційних ресурсів;

4. кредити доцільно залучати з різних джерел, щоб мінімізувати можливість впливу на державу зі сторони кредиторів в інших соціально-економічних питаннях;

5. весь потенціал державної управлінської системи слід спрямувати на оптимізацію характеру витрачання державних коштів, контролю за їх раціональністю.

Тільки в такому випадку державна політика в питанні врегулювання зовнішньої заборгованості та забезпеченні економічної незалежності України приноситиме користь країні.

Запитання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте основні напрямки економічної дипломатії України.

2. Економічна дипломатія та її вплив на перспективи євроінтеграції України.

3. СНД і ЄС – дилема вибору чи рівноцінні напрямки міжнародного економічного партнерства.

4. Азійський вектор економічної дипломатії України.

5. Перспективи співробітництва України з державами Америки.

6. Охарактеризуйте сучасний стан української енергетики.

7. Проаналізуйте основні проблеми України в сфері енергетики та запропонуйте власні варіанти їх вирішення.

8. Розгляньте переваги та недоліки участі України в СОТ.

9. Яким чином Україна може запобігти виникненню міжнародних торговельних суперечок за її участю?

10. ЮНКТАД в системі регулювання міжнародної торгівлі.

11. Яким чином Міжнародний торговий центр впливає на міжнародні торговельні потоки?

12. Вкажіть місце ЮНСІТРАЛ в сучасній системі міжнародних торговельних організацій.

13. Яким чином Україна може зміцнити свої позиції на ринку військово-технічного співробітництва? Що для цього необхідно?

14. Наскільки ефективно використовуються зовнішні запозичення в забезпеченні функціонування вітчизняної економіки? Чому Ви так вважаєте?

Література до розділу 4.

1. Лихачев А.Е. Экономическая дипломатия России. Новые вызовы и возможности в условиях глобализации / А.Е.Лихачев. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. – 461 с.

2. Міжнародна економіка / За ред. А.Р.Румянцева. – К., Знання-Прес, 2003.

3. Міжнародні організації: Навчальний посібник. / За ред. О.С.Кучика. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Знання, 2007. – 749 с.

4. Міжнародні організації: Навчальний посібник / За ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 288 с.

5. Смбатян А.С. Международные торгове споры в ГАТТ/ВТО: избранные решения (1952 – 2005 гг.) / А.С.Смбатян. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 344 с.

6. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.М. Міжнародні організації. – К., 2001. – 487 с.

1 Складено за даними: Зовнішня торгівля України товарами за 2009 р. // Експрес-випуск Державного комітету статистики. – № 27. – 15.02.2010 р.