6. Водопостачання і каналізація будівельних майданчиків.

Тимчасове водопостачання і каналізація на будівництві призначені для забезпечення виробничих, господарсько-побутових і протипожежних потреб.

Проектування тимчасового водопроводу виконують наступним чином:

- визначають розрахункову потребу;

- вибирають джерело постачання;

- розраховують діаметри трубопроводів;

- прив'язують трасу і споруди на БГП.

Так само, як і при розробці інших тимчасових пристроїв, варто гранично використовувати постійні джерела і мережі водопостачання.

Потреба у воді складається з урахування витрати води по групам споживачів, виходячи з встановлених нормативів питомих витрат.

Сумарний розрахунок витрати води Q_ЗАГ (л/c) визначають за формулою:

Q_ЗАГ = Q_ВИР + Q_ГОС + Q_ПОЖ , (6.1.)

де: Q_ВИР ,Q_ГОС , Q_ПОЖ - відповідно витрати води на виробничі, господарчо-побутові і протипожежні цілі, л/с.

( 06 2.2.)

де: 1,2 - коефіцієнт на невраховані витрати води;

Q_СР - середня виробнича витрата води в зміну (приймається, виходячи з даних табл. 6.1. і змінних обсягів відповідних робіт, обумовлених у відповідності календарних планів виробничих робіт), л;

k₁ - коефіцієнт нерівномірності споживання води (див.табл. 6.2.)= 1,6

8 - кількість годин роботи в зміну;

3600 - число секунд у 1 год.

(6.3.)

де: n_P - найбільша кількість робітників у зміну;

n₁ - норма споживання води на 1 чол. у зміну (див.табл. 6.2);

. n₂ - норма споживання на прийом одного душу;(30л)

k₁ - коефіцієнт нерівномірності споживання води;

k₂ - коефіцієнт, що враховує відношення тих, що користуються душем до найбільшої кількості робітників у зміну (приймають 0,3-0,4).

Мінімальна витрата води для протипожежних цілей визначають з розрахунку одночасної дії струменів із двох гідрантів по 5 л/с на кожен струмінь, тобто Q =5·2 = 10 л/c. Така витрата може бути прийнятий для невеликих об'єктів із площею забудови до 10 га,

на площі до 50 га включно - 20 л/с.

Якщо витрата води на протипожежні цілі перевищує потреби на виробничі і господарчо-побутові, то розрахунок може бути зроблений тільки виходячи з протипожежних потреб. У зв'язку з тим, що промисловість випускає пожежні гідранти з мінімальним

діаметром 100 мм, будівельники змушені діаметри труб тимчасового

водопроводу приймати такими ж; однак для тимчасового водопостачання це недоцільно. Тому гідранти рекомендуються проектувати на постійній лінії водопроводу, а діаметр тимчасового водопроводу розраховувати без врахування пожежегасіння.

Таблиця 6.1. Питомі  витрати води на виробничі потреби

 

Процеси і споживачі	Одиниці вимірювання	Питомі витрати, л
Заправка екскаваторів та кранів з двигунами внутрішнього згорання Виготовлення та змочування залізобетонних виробів Полив цегли (з виготовленням розчину) Штукатурні роботи Малярні роботи Автомашини (на заправку, живлення та промивку) Трактори Установки з двигунами внутрішнього згорання	1 м.см 1м3 1 тис. шт. 1м2 1м2 авт.доб. авт.доб. кВт год	70-100 200-400 100-200 7-8 0,5-1,0 300-400 300-600 10-29

ΣQ_ср

Таблиця  6.2. Норми витрат води на господарчо-побутові потреби і коефіцієнти змінної

нерівномірності споживання води К1

Споживачі води	Одиниця вимірювання	Норма витрат, л	Коефіцієнт нерівномірності споживання
Виробничі витрати Силові установки Транспортне господарство Санітарно-побутові витрати Господарчо-питні потреби будівельного майданчика (без каналізації) Те ж, з каналізацією Душові установки	Один робітник Те ж Один приймаючий душ	10-15 20-25 30-40	1,6 1,2 2,0 2,7

Рис. 6.1. Номограма для визначення діаметра труб водогону.

а - при швидкості руху води = 1,5 м/с; б - при швидкості руху води = 2 м/с.

Розрахунок водопровідних труб. Діаметр водопровідної труби напірної мережі, мм, можна визначити по номограмі (рис. 6.1.) або розрахувати за формулою:

(6.3.)

де: Q_ЗАГ - сумарні витрати води, л/с;

V - швидкість руху води по трубах приймають для великих діаметрів 1,5-2 м/с і для малих 0,7-1,2 м/с.

Для мереж тимчасового водопроводу значення приймають більшими; чим для постійного водопроводу, а саме близько 1,5 м/с, що дозволяє застосовувати труби меншого діаметра.

Джерелами тимчасового водопостачання є: існуючі водопроводи з пристроєм у необхідних випадках додаткових тимчасових споруд - резервуарів, насосних станцій, водонапірних башт та ін.; водопроводи, що проектуються за умови введення їх у експлуатацію по постійній чи тимчасовій схемі в необхідний термін; самостійні тимчасові джерела водопостачання - водойми та артезіанські скважини.

У залежності від цілей застосування вода на будівництві повинна задовольняти вимогам стандарту. Поверхневі і ґрунтові води неглибокого залягання застосовують тільки після очищення і знезаражування.

Схема та спорудження тимчасового водопроводу. Система водопостачання звичайно складається з водоприймача, насосних станцій для підйому води на очисні споруди та до споживача, очисних споруд, ємностей для зберігання запасу чистої води, водопроводів та водопровідної мережі. У конкретних умовах може знадобитися обладнання тільки частини цих споруджень чи навпаки, більш складної системи.

На відміну від постійних споруд для забору й обробки води застосовують мобільні установки, змонтовані на авто- або пневмоходу (насосні й очисні споруди),а також плаваючі водозабірні пристрої.

Пожежні водоймища і резервуари влаштовують на площадці в тих випадках, коли водопровід не забезпечує розрахункову кількість води при пожежегасінні. Водогони від насосних станцій та розвідну мережу виконують зі сталевих труб, покладених нижче рівня промерзання по поверхні ґрунту в утеплених коробах. Розвідна мережа в літніх умовах може бути влаштована з гумових або тканих рукавів.

При проектуванні тимчасової мережі необхідно враховувати ймовірність послідовного нарощування і перекладки трубопроводів в міру розвитку будівництва. Мережі тимчасового водопроводу облаштовують по кільцевій, тупиковій або змішаній схемах. Кільцева система з замкнутим контуром забезпечує безперебійну подачу води при можливих ушкодженнях на одній з ділянок і є більш надійною. Тупикова схема складається з основної магістралі, від якої йдуть відгалуження до точок водоспоживання. Змішана система має внутрішній замкнутий контур, від якого прокладаються відгалуження.

Прив'язка тимчасового водопроводу  виконується в позначенні на будгенплані місць підключення траси тимчасового водопроводу до джерела споруд на трасі (насосних станцій, колодязів, гідрантів и т.д.) і роздаточних пристроїв у робочій зоні або вхід до споживача. Колодязі з пожежними гідрантами розміщують з врахуванням можливої прокладки рукавів від них до місця гасіння пожежі на відстані не більше 150 м при водопроводі високого тиску і 100 м низького тиску. Пожежні гідранти повинні розташовуватися не більш 2-х м від дороги і не менш 5 м від будинку.

Тимчасова каналізація. Роботи з пристрою каналізації дуже трудомісткі і тому тимчасову каналізацію влаштовують у рідких випадках і мінімальних обсягах. Для відводу дощових та умовно чистих виробничих вод зазвичай прокопують водостоки. На будівництві, що має фекальну мережу, варто застосовувати каналізаційні інвентарні санвузли пересувного чи контейнерного типу, розташовуючи їх біля колодязя. До санвузла підводяться тимчасова електромережа та водопровід. Якщо фекальна каналізація відсутня то санвузли влаштовують з вигребом. Їхнє розміщення затверджуються органами санітарного нагляду при узгодженні БГП. При значній кількості стічних вод, що вимагають очищення, необхідно встановлювати септики. Тимчасові каналізаційні мережі виконують з азбестоцементних і керамічних труб.

Електропостачання будівельної площадки.

Електроенергія на будмайданчику споживається на виробничі (технологічні потреби), для споживання будівельних машин і механізмів, на зовнішнє освітлення будмайданчика і внутрішнє освітлення приміщень.

Загальні вимоги до проектування  електропостачання будівельного об'єкту: забезпечення електроенергією в необхідній кількості і якості (напруги, частоти струму) ; гнучкість електричної схеми - можливість живити споживачів на усіх ділянках будівництва; надійність електроживлення; мінімізація витрат на тимчасові пристрої і мінімальні втрати в мережі.

Порядок проектування  тимчасового електропостачання: 1) проводять розрахунок електричних навантажень; 2) визначають кількість і потужність трансформаторних підстанцій (чи інших джерел споживання); 3) виявляють об'єкти і категорії, що вимагають резервного електроживлення (водозниження, електронагрівання і т.п.); 4) розміщують на будгенплані трансформаторні підстанції, силові і освітлювальні мережі, інвентарні електротехнічні пристрої; 5) складають схему електропостачання.

Джерелом постачання будівельних майданчиків електроенергією є високовольтні мережі (3000, 6000, 10000 В), від яких напругу 220-380 В одержують через понижуючі трансформатори, встановлені в постійних або тимчасових трансформаторних підстанціях, чи міські мережі (найбільш доцільне рішення), а також через пересувні електростанції.

За графіком провадження робіт (лінійному чи сітковому графіках), графікам роботи основних споживачів електроенергії встановлюють період максимального споживання електроенергії і витрата електроенергії по окремих споживачах і в цілому по будівельному майданчику.

Норми витрати електроенергії для будівельних машин і механізмів приймаються по їхніх технічних характеристиках, а на технологічні потреби і освітлення по довідковим даним. Довідкові і нормативні дані по основних споживачах приведені в таблицях 7.1- 7.3.

Знаючи необхідну потужність силових установок, споживання електроенергії на виробничі цілі, зовнішнє і внутрішнє освітлення, розрахунковий показник необхідної потужності трансформатора визначається, кВ А, з виразу:

(7.1)

де :1,1 – коефіцієнт втрати потужності в мережах- α (1.05….1,1)

- сума номінальних потужностей усіх встановлених у мережі електромоторів,

кВт;

- сума потужностей, що споживаються для технологічних потреб

(електропідігрів бетону і т.п.), кВт;

- сумарна потужність освітлювальних приладів і пристроїв для внутрішнього

освітлення об'єктів, кВт;

- те ж, для зовнішнього освітлення об'єктів і території, кВт;

- те ж, усіх установлених зварювальних трансформаторів, кВт;

- коефіцієнт потужності для силових груп силових споживачів електромоторів (у середньому 0,7);

- те ж, для технологічних споживачів (у середньому 0,8);

К₁- коефіцієнт одночасності роботи електромоторів (до 5 шт - 0,6; 6...8 шт. -0,5 і до 8 шт. - 0,4);

К₂- те ж, для технологічних споживачів (у середньому0,4);

К₃- те ж, для внутрішнього освітлення (у середньому 0,8);

К₄- те ж, для зовнішнього освітлення ( у середньому 0,9);

К₅- те ж, для зварювальних апаратів (до 3 шт. - 0,8; 3...5 шт. - 0,6).

Показник Р визначають по переліку і паспортам (каталогам, довідникам) машин, механізмів і установок будівельного майданчика. (див. табл. 7.1).

Показник Р_М визначають згідно орієнтованим витратам електроенергії на технологічні потреби (див. табл. 7.2.).

Витрата електроенергії на освітлення (внутрішнє Р_О.В и Р_О.Н) визначають по нормах освітленості (див. табл. 7.3.).

Показник Р_СВ визначається для загального числа зварювальних машин, трансформаторів з попереднім перерахунком їхньої потужності по формулі, кВт:

, (7.2.)

де: Р - потужність зварювальних та подібних машин, кВ А;

Визначивши необхідну потужність усіх споживачів будмайданчика, роблять вибір джерел електропостачання. При цьому враховують можливість забезпечення потреб будівельників за рахунок постійних джерел. Для забезпечення енергією можуть бути використані постійні підстанції глибокого введення, головні знижувальні і трансформаторні підстанції, що забезпечують зниження напруги з 35, 10 і 6 кВт до 400 Вт, і розподільні пункти (підстанції для прийому і розподілу електроенергії на одній напрузі).

Споживачів приєднують до трансформаторних підстанцій за допомогою інвентарних вхідних шухляд на напругу 380/220 і 220/127 В. Інвентарні комплектні трансформаторні підстанції КТП (табл. 7.4.) застосовують у разі потреби підключення (кабелем повітряною лінією) безпосередньо до джерела з високою напругою.

У випадку відсутності, чи недостатності недоцільності приєднання до зовнішніх джерел електропостачання передбачають мобільні (інвентарні) електростанції ( табл. 7.5.).

На будівельних майданчиках використовують змінний струм з напругою 220/380 В. Високовольтні мережі напругою 6,10, а іноді 35 кВ застосовують як первинні. Зниження напруги до 12-36 В за умов електробезпечності виконуються вторинними трансформаторами 380/36/12 В. Від джерела електропостачання прокладається мережа до місць установки силових пунктів, від яких йдуть розподільні мережі безпосередньо до споживачів.

Рис. 7.1. Схеми електричної мережі.

а – радіальна мережа, б – кільцева мережа, в – схема змішаного типу, 1- 6 – споживачі.

Мережа може виконуватися замкнутою чи розімкнутою (рис. 7.1.). Перевага кільцевої системи - надійність двостороннього живлення. При виході з ладу одного з ТП чи ділянки мережі споживання здійснює неушкоджена ділянка. Недоліки - додаткова витрата проводів. Об’єкти 1 категорії, режим роботи яких не допускає перебоїв в електропостачанні (наприклад, водопониження), обов'язково живиться по кільцевій системі. Перевага радіальної мережі - можливість її розвитку ділянками при необхідності. На практиці часто застосують схеми змішаного типу. На рис. 7.1.в. показана можливість кільцевого живлення споживача 2 і 3 від одного джерела.

Проектування мережі тимчасового електропостачання виконують у два етапи. Насамперед треба знайти оптимальне місце розміщення джерела, що збігається з центром навантажень. При цьому протяжність мережі, маса проводів, їхня вартість і втрати в мережі будуть мінімальними. Після цього намічається трасування мережі.

Відстань від джерела (ТП, КТП, ПЕС і ін.) до споживача не повинно перевищувати 200-250 м. При великих відстанях відбуваються втрати напруги або виникає необхідність у значному збільшенні діаметру кабелю, що економічно недоцільно.

Вибір перетинів проводів роблять спеціальним розрахунком. Для орієнтованих розрахунків можна приймати 1 мм перетину проводу на 1 кВт потужності споживача при алюмінієвих жилах і 1,5 кВт/мм - для мідних.

Споживання освітлювальних і силових струмоприймачів здійснюється від загальних магістралей.

Повітряні магістральні лінії влаштовують переважно уздовж проїздів, що дає можливість використовувати стовпи ліхтарів зовнішнього освітлення і полегшує умови експлуатації. На ділянках будівництва, де працюють крани, забороняється застосовувати неізольовані провода.

Тимчасові опори роблять з колод довжиною 7-9 м, товщиною в зрубі 14-18 мм. Семиметрові колоди встановлюють на залізобетонні пасинки.. Глибину закладення приймають звичайно рівну 1/5 довжини стовпа. Відстань між стовпами, що залежить від маси проводів та міцності опор, складає не більш 30 м.

Кабельні мережі, у яких струмоведучі проводи поміщені в герметичну захисну оболонку, прокладають у землі чи по опорах (підвішують на канаті). Глибина закладення кабелю в землі, м, не менш: від планувальної відмітки - 0.7; при перетинанні вулиць - 1;

від підошви рейки - 1 (прокладається в трубі чи блоках). Мінімальна відстань у світлі між

кабелями що перетинаються (при напрузі до 10 кВ) чи між кабелями і газопроводами - 0,5 м.

Для переносних струмоприймачів, ремонтного і місцевого освітлення, у приміщеннях з підвищеною небезпекою чи особливо небезпечних передбачається знижена напруга в мережі: 36 В и нижче. Переносні струмоприймачі, що працюють на напрузі вище 36 В, приєднують до мережі за допомогою шлангового кабелю. Силовий шланговий кабель електроживлення двигунів пересувних машин і механізмів повинен вільно переміщатися і бути захищений від механічних пошкоджень.

Електролампи загального освітлення (напруга 127...220 В) встановлюються на висоті не менш 2,5 м від рівня поверхні підлоги (землі, площадки і т.п.). При необхідності зниження цієї висоти забезпечують захист електропроводів від можливих випадкових дотиків, ушкоджень. Напруга не вище 36 В.

У розробленій схемі необхідно також передбачити пристрої заземлення. Заземлюють корпуса електричних машин, трансформаторів, апаратів, розподільні пристрої, ліхтарі,

оболонки кабелів, мобільні електростанції і будівельні машини, металеві конструкції щитів, залізобетонні і металічні опори ЛЕП, підкранові колії (у двох точках на кінцях) та інші споруди, устаткування і техніку, що можуть виявитися під напругою.

Потужність електродвигунів, встановлених на будівельних машинах та

інструментах

Таблиця 23

Машини, механізми та інструменти	Марка	Встановлена потужність електродвигунів, кВт
Баштові крани з поворотною платформою Баштові крани, що переміщуються з підйомною стрілою Баштові крани, що переміщуються з балочною стрілою Баштові приставні крани Зварні апарати змінного струму Штукатурна станція Розчинонасос Малярна станція Перкетно-шліфувальна машина Віброрейка Поверхневий вібратор Глибинний вібратор Машина для підігріву, перемішування і подачі мастики на дах Машина для нанесення бітумних мастик Машина для наклеювання руберойду, що наплавляється Електрокалорифер	КБ-302 КВ-100.3 КБ-160 КВ-405 КБ-504 КБ-403.А КБ-647 КБ-676-1 СТЕ-24 СТН-350 СТШ-500 “Салют” СО-49Б СО-115 СО155 СО47 ИВ-91 И-18 СО-100А СО-122А СО-121 ВНИИОМС	34,0 41,5 59,2 57 182 116,5 124 137,2 54 25 32 10 4,0 40,0 2,2 0,6 0,6 0,8 60 4,9 1,1 15,6

Орієнтовні витрати електроенергії на технологічні потреби.

Таблиця 24

Роботи	Од. виміру	Витрата електроенергії, кВт-год
Електропідігрів бетону при зовнішній температурі -200С, доведення міцності до 70% з модулем поверхні: 6 10 15 Електропідігрів цегляної кладки з модулем поверхні 4 9 Підігрів ґрунту вертикальними електродами	м3 м3 м3 м3 м3 м3	95 140 190 40 70 40

Потужність електромережі для освітлення

Таблиця 25

Користувачі електроенергії	Од. виміру	Потужність, кВт
Відкриті склади Дороги всередині будівельного майданчику Охоронне освітлення Місце виконання робіт: земляних бетонних та залізобетонних кам’яних монтаж збірних конструкцій Адміністративні та побутові приміщення	1000 м2 км км 1000 м2 1000 м2 1000 м2 1000 м2 1000 м2	1,0 2,0 1,5 0,7 1,1 0,8 2,4 1,5

Характеристика комплектних трансформаторних підстанцій.

Таблиця 26

Марка	Потужність, кВ А	Габаритні розміри
		довжина	ширина
СКТП-100-6(10)/0,4 СКТП-180-10(6)/0,4 КТП-100-10 СКТП-560 СКТП-750 КТП-160 КТП-250 КТПН-72-630	20; 50; 100 180 100 560 750; 1000 160 250 630	3,05 2,73 1,53 3,4 3,2 2,74 2,9 2,27	1,55 2,0 1,4 2,27 2,5 1,3 1,5 3,34

Мобільні (інвентарні ) електростанції заводського виготовлення.

Таблиця 27

Шифр або номер	Найменування	Потужність, кВт	Габаритні розміри
АБ-16 60-60/400 А1РКУ-1 ЕД-500-Т/400-3РК ЕД-500-Т/400-3РК БЕС-630 ПАЕС-2500	Електростанція бензинова Електростанція дизельна Те ж Електростанція газотурбінна	16 60 100 500 630 2500	0,7×1,7×1,6 3×9×2,8 2,4×8,5×2,9 3×9×3,7 3,2×10,2×3,6 2,6×11,6×3,8

Додаток 1

Умовні позначення, що рекомендуються для будівельного генерального плану.

Найменування об’єкту

Позначення

Шляхи: Залізничні постійно існуючі Ті, що постійно будуються Тимчасові Автомобільні постійно існуючі Ті, що постійно будуються Постійні, які тимчасово використовують для потреб будівництва Тимчасові зі збірних залізобетонних плит Тимчасові з ущільненого щебеню, гравію, відвальних шлаків Пішохідна доріжка Огородження: Постійно існуючі Ті, що постійно зводяться Тимчасові Огородження підкранових колій Ворота Лінія та знак небезпечної зони Об’єкти електропостачання: ЛЕП постійна повітряна ЛЕП тимчасова повітряна ЛЕП постійна підземна ЛЕП тимчасова підземна Трансформаторна підстанція Шафа розподільча

Продовження додатку 1

Найменування об’єкту

Позначення

Щит для підключення Прожектор Опора з ліхтарем Об’єкти водопостачання: Постійна мережа та смотрові колодязі Тимчасова водогінна мережа Пожежний гідрант Водозабірна колонка Фонтанчик для пиття Каналізація: Постійна мережа та смотрові колодязі Тимчасова каналізаційна мережа Інші споруди: Існуючі будівлі Постійні Ті, що зводяться або проектуються Тимчасові (збірно-розбірні) Мобільні (інвентарні) Теж, самохідні Відкриті склади, майданчики Навіси Пожежний щит Місце для прийому розчину та бетонної суміші Вигрібна яма Агітаційний стенд

Додаток 2

Позначення зон кранів баштових та рейкових стрілочних.

1 – місце знаходження контрольного вантажу, 2 – майданчик для складування, 3 – шафа електроспоживання крану, 4 – майданчик для розвантаження автотранспорту, 5 – місце для збереження вантажозахватних пристроїв та тари, 6 – стенд зі схемами стропування вантажів, 7 - місце для збереження вантажозахватних пристроїв та тари.

Додаток 3.

Схеми складування збірних конструкцій.

	Блоки стін підвалу		Стінові панелі, перегородки
	Фундаментні блоки		Стінові панелі внутрішніх стін
	Вітряні колони		Сходові площадки
	Колони, балки, ригелі, перемички		Плити перекриття, покриття, балконні плити
	Сходові марші		Двоскатні балки, покриття та ферми

Додаток 4

М обільні будівлі контейнерного типу з закріпленою (а) та зйомкою ходовою частиною (б)

М обільні будівлі контейнерного типу без ходової частини (а і б)

Загальний вид мобільних будівель базової конструкції системи “Комфорт”

а – фасад, б- будівля із одного блок-контейнера, в – із двох блок-контейнерів

Додаток 5.

План побутового містечка на 30 чоловік.

1 – контора про раба (майстра), 2 – гардеробна з сушкою, 3 – душова, 4 – червоний куточок, 5 – місце для відпочинку (скамейки), 6 – щит з протипожежним інвентарем, 7 – дошка показників, 8 – пішохідні доріжки, 9 – благоустрій, 10 – огородження містечка.

План побутового містечка на 100 чоловік. (варіанти а та б)

1 – контора про раба (майстра), 2 – диспетчерська та табельна, 3 – гардеробна з сушкою, 4 – душова, 5 – червоний куточок, 6 – майданчик для відпочинку, 7 – кіоск з газованою водою, 8 – фонтанчик для пиття, 9 – щит з протипожежним інвентарем, 10 – дошка показників, 11 – пішохідні доріжки, 12 – благоустрій, 13 – огородження містечка