Типологія держав.
Типологія — це теорія про типи тих чи інших явищ. Коли ми говоримо про типологію держав, то це значить, що йдеться про «поділ» усіх держав, що існували у минулому і існують тепер, на групи, класи — типи. Поділ держав на типи покликаний допомогти з'ясувати, чиї інтереси виражали і обслуговували держави, об'єднані в даний тип.
Тип держави — сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (виробничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального і вузькогрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно-духовного розвитку та науково-технічного прогресу.
Існують два підходи до типології держав: формаційний (Маркс, Енгельс, Ленін), цивілізаційний (Кельзен, Тойнбі).
Формаційний підхід ґрунтується на вченні про зміну суспільно-економічних формацій (їх базис — тип виробничих відносин), кожній із яких відповідає свій історичний тип держав. Формація — це історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва, панівній формі власності, класовій структурі. Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом. За такого підходу держава набуває суто класової визначеності, виступаючи як диктатура економічно пануючого класу.
Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.
Виділено такі історичні типи держав:
Експлуататорські:
а) рабовласницька (рабовласницький спосіб виробництва, наявність рабовласників та рабів);
б) феодальна (велика власність феодалів на землю, наявність класів кріпаків та феодалів);
в) буржуазна (свобода приватної власності, наявність класу робітників та буржуазії).
Не експлуататорські:
а) соціалістична (спільна соціалістична власність, поділ населення на робітників, селян та інтелігенцію).
Деякі автори виділяють б) сучасний тип держави (демократичний режим, задоволення загальнолюдських потреб, здійснення і захист прав людей, рівноправність всіх форм власності).
Цивілізаційний підхід застосовує поняття «цивілізація» - тип культури як основу типології держав. Під «цивілізацією» розуміють відносно замкнене і локальне становище суспільства, що характеризується спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак (А.Тойнбі нараховує 21 цивілізацію: єгипетська, китайська, західна, православна та ін..).
Виходячи із ступеня духовності народу, культури, ідеології, національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників, прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на:
• первинні;
• вторинні.
До первинних цивілізацій віднесені держави — давньосхідна (Єгипет, Персія, Шумери, Вавилон, Бірма та ін.), еллінська (Спарта, Афіни), римська, середньовічна. Первинним цивілізаціям притаманна командно-адміністративна організація державної влади. Держава забезпечує як політичне, так і господарсько-соціальне функціонування суспільства, а не визначається ними. З первинних цивілізацій збереглися лише ті, що спромоглися послідовно розвити духовно-культурні засади в усіх видах діяльності людини (єгипетська, китайська, мексиканська, західна, православна, арабська та ін.).
Вторинні — держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки та ін.. Виникли на основі відмінностей, що позначилася від самого початку, між державною владою і культурно-релігійним комплексом. Влада виявилася не такою всемогутньою і всепроникаючою силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях. Європейська цивілізація, починаючи з часів античності, тяжіє до ринково-власницького устрою, громадянського суспільства і правової організації. Держави Північної Америки сприйняли і розвили цю спрямованість європейських держав.
Окрім того, розрізняють цивілізації доіндустріальні, індустріальні і постіндустріальні; східні, західні, змішані; давні, середньовічні, сучасні.
Кожний з двох підходів має свої достоїнства і хиби.
Відзначимо, що класифікація держав за типами може бути здійснена за іншими критеріями.
Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини:
- правові: держави з режимом конституційної законності;
- неправові: або держави з режимом беззаконня, або держави з режимом революційної законності.
Типи держав за способом набуття влади:
— легітимні (набуття влади визнано законним із боку населення країни і міжнародного співтовариства);
— нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).