- •1. Задача лінійного програмування (злп). Постановки злп
- •1.1. Загальна постановка задачі (ззлп)
- •1. 2. Симетрична форма постановки злп
- •1. 3. Канонічні форми постановки злп
- •2. Геометричний (графічний) метод рішення злп
- •2.1. Алгоритм рішення злп графічним методом
- •2.5. Геометрична інтерпретація опорних планів
- •3. Симплексний метод розв’язування злп
- •2. 2. Особливості розв’язування злп графічним методом
- •2. 3. Властивості рішень злп
- •2. 4. Опорні плани злп
- •3.1. Оптимальний план злп
- •3. 2. Алгебра симплексного процесу при визначенні opt типу min
- •3.3 Алгебра симплексного процесу при визначенні оптимального розв’язку типу max
- •3.4. Умови збіжності симплексного процесу
- •Ознака наявності незліченної множини оптимальних планів
- •4. Метод штучного базису
- •5 Транспортна задача (тз)
- •5.1. Особливості математичної моделі тз
- •5.2. Метод потенціалів
- •Теорема (про оптимальний план тз
- •5.3. Методи складання первісного опорного плану
- •Метод північно-західного кута
- •Метод найменшої вартості
- •6. Елементи теорії подвійності
- •Складання двоїстої задачі, якщо пряма представлена зі змішаною системою обмежень
- •6.1. Основна нерівність теорії подвійності. Іі теорема теорії подвійності.
- •Друга теорема теорії подвійності
- •Анализ умов доповнюючої нежорсткості Слейтера
- •Доказ теореми
- •4.3 Двоїстий симплексний метод
- •Економічний зміст оптимальних планів пари двоїстих задач
- •7. Література Основна
- •Додаткова
5.2. Метод потенціалів
Попередні відомості й поняття:
1. Будь-яку сукупність кліток розподільної таблиці називають набором.
2
.
Набір, у якого дві й тільки дві клітки
розташовані в межах рядків або стовпців
називають ланцюгом.
З погляду геометрії ланцюг являє собою
розімкнуту ламану лінію
3. Ланцюг, у якого перша й остання клітки розташовані в одному рядку або в одному стовпці називається циклом. З геометричної точки зору цикл можна інтерпретувати, як замкнуту ламану лінію,
.
Необхідно розрізняти базисні й небазисні клітки таблиці ТЗ. У базисних клітках завжди записуються невід’ємні значення перевезень. Кількість базисних кліток повинна дорівнювати m+ n-1. Небазисні клітки є порожніми, тобто незаповненими.
Відмітимо, якщо кількість базисних кліток < m+ n-1, то ТЗ називають виродженою.
Для усунення виродженості до складу базисних кліток включають небазисні, але значення перевезень в них дорівнює 0.
Якщо набір базисних кліток не містить ні одного циклу, то план ТЗ називається ациклічним.
Теорема (про оптимальний план тз
Попередні відомості. Складемо математичну модель ТЗ
(75)
(76)
(77)
До задачі (74)-(77) складають двоїсту
(78)
З огляду на те, що Ui й Vj можуть мати будь-які знаки, то якщо змінним Ui присвоїти знак (-), тоді двоїста задача має вид
(79)
(80)
Теорема
Для
того, щоб деякий план
був оптимальним необхідно й достатньо,
щоб для нього існувала система m+n
чисел Ui
й
Vj,
причому таких чисел, щоб виконувалися
умови
(81)
для кліток небазисного набору й
(82)
для кліток базисного набору.
Тут числа Ui й Vj відповідно називаються потенціалами пунктів відправлення й потенціалами пунктів призначення. Тоді умови (81) і (82) називаються умовами потенційності кліток небазисного набору (81) і базисного набору (82).
У зв'язку з відзначеним теорему про оптимальний план ТЗ у компактному виді можна представити в такий спосіб.
Теорема
Для
того, щоб деякий план ТЗ
був оптимальним, необхідно й достатньо,
щоб він був потенційним.
Доказ.
Нехай
є деякий оптимальний план, тоді відповідно
до першої теореми теорії подвійності
мають
.
У той же час у відповідності із другою
теоремою теорії подвійності системи
обмежень і прямої й двоїстої задач
будуть задовольняти умовам доповнюючої
нежорсткості Слейтера. Укажемо умови
Слейтера для двоїстої задачі
.
Цілком
очевидно, що для базисного набору кліток
,
тому що в клітках зазначені невід’ємні
значення перевезень. Тоді, щоб виконувалися
умови Слейтера необхідно й достатньо,
щоб для базисного набору кліток вирази
в дужках перетворювалися б в 0, тобто
.
В
той же час для небазисного набору кліток
.
Це означає, що вираз в дужках може бути
будь-яким (у рамках припустимого плану).
Тоді для небазисного набору кліток в
оптимальному плані повинне виконуватися
співвідношення виду
.
Теорема доведена.
Алгоритм методу потенціалів складається з 2-х кроків: попереднього й загального, який повторюється.
Попередній крок:
1. Складають первісний опорний план.
2. Складають первісну систему потенціалів.
3. Перевіряють план на потенційність.
Цілком очевидно, що якщо план потенційний, то він оптимальний, тоді на цьому етапі завершують розв’язок задачі.
Якщо план непотенційний, то він не оптимальний, і тоді переходять до загального кроку, який повторюється. У загальному кроці виконують наступні операції.
Загальний крок:
1. Перебудовують опорний план з метою його поліпшення.
2. Перебудовують систему потенціалів.
3. Перевіряють план на потенційність.
Відмітимо, що метод потенціалів сходиться й притім завжди за кінцеве число ітерацій.
