Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.

Центральна частина представлена парними крижовими ядрами S₂ - S₄. Периферична частина представлена прегангліонарними волокнами, вузлами і постгангліонарними волокнами .

Прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку в складі передніх корінців , вступають до складу нижнього підчеревного сплетіння і закінчуються на органних вузлах .

Постгангліонарні волокна утворюють сплетіння , які іннервують органи порожнини тазу . Вони посилюють перистальтику кишок, розслаблюють стискач відхідника.

Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи контролює переважно органи малого таза: сечовий міхур, пряму кишку з їхніми сфінктерами, статеві органи.

Парасимпатична нервова система (ПНС, або вагоінсулярна система) - це система підтримання гомеостазу організму в стані спокою, яка відновлює його гомеостаз під час відпочинку після напруженої ситуації (трофотропна регуляція).

Її завдання відновити і зберегти стабільність внутрішнього середовища за будь-яких розладів і змін, що спричинені активуванням симпатичного відділу.

Вплив симпатичної та парасимпатичної нервових систем частіше протилежний. Вночі підвищується тонус парасимпатичної, а вдень — симпатичної системи.

Співвідношення функції симпатичної і парасимпатичної систем в організмі у деяких випадках може бути дещо зміщене в бік переважання однієї з них. Тому поряд з нормотонічним типом організму, в якому збалансовані функції обох систем, існують симпатотонічний і парасимпатотонічний типи.

За звичайних умов у здорових людей спостерігаються добові коливання тонусу автономної нервової системи.

Метасимпатичиий відділ внс

Є післявузловим відділом парасимпатичної нервової системи.

Метасимпатичний відділ – це комплекс вісцеральних вузлів, розміщених у м'язовій стінці внутрішніх органів (серце, кишки тощо).

Ця частина здійснює регуляторний вплив на функцію внутрішніх органів за допомогою місцевих периферичних рефлексів, що замикаються в її межах і можуть виконуватись за повної децентралізації органа .

Характерною особливістю цих вузлів є їхня постійна фонова активність. До них підходять сим­патичні й парасимпатичні нервові волокна, через які здійснюються центральні виливи.

"Місцеві" периферійні рефлекси регулюють роботу серця, перистальтику кишок, здійснюють взаємозв'язок різних відділів шлунка і деяких інших органів.

Серед структур метасимпатичної нервової системи є пейсмекерні клітини, які володіють здатністю до мимовільної деполяризації, що забезпечує ритм скорочення непосмугованих клітин органа.

Наявність "місцевих" механізмів нервового регулювання функцій внутрішніх органів має велике фізіологічне значення.

Насамперед це звільняє ЦНС від необхідності переробки надлишкової інформації, що надходить від внутрішніх органів і збільшує надійність регулювання фізіологічних функцій цих органів. Таке регулювання є базовим і спрямоване на збереження гомеостазу.

Крім того, місцеві рефлекси забезпечують передавання збудження із ЦНС до ефекторних органів, адаптують та координують регуляторні впливи, підтримують діяльність органів на певному рівні, завдяки автономній фоновій активності (моторну ак­тивність гладеньких м'язів; секреторну, екскреторну та всмоктуваль­ну діяльність шлунково-кишкового тракту; регуляцію локального кровотоку; проникність капілярів; регуляцію функцій місцевих інкреторних клітин).

Водночас воно в разі потреби може легко коригуватися вищими рівнями автономної нервової системи і гуморальними механізмами. Це регулювання може здійснюватися навіть і після переривання зв'язку органів із ЦНС.