- •Тема: україна в умовах нової економічної політики (1921-1939рр) та закріплення радянської влади (1928-1938рр)
- •Рекомендована література :
- •2. Політика «українізації» (коренізації)
- •3. Індустріалізація
- •4. Колективізація
- •Ліквідація куркульства як класу
- •5. Сталінські репресії в Україні
- •Завдання:
- •Завдання:
5. Сталінські репресії в Україні
Тоталітарний режим — це політичний режим, який передбачає встановлення повного державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи (політичної партії).
Утвердження сталінського тоталітарного режиму:
Економічна сфера |
|
Політична сфера |
|
Духовна сфера |
|
Масові репресії та терор в Україні
Терор – це політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами.
Репресії – захід державного примусу, покарання.
Хвилі сталінського терору в Україні
І хвиля (1928 -1931 рр.) – розкуркулення, депортації, викриття «шкідницьких» організації, боротьба проти відомих українських громадських діячів та інтелігенції:
«шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю (5 чоловік отримали смертний вирок, інші – різні строки ув’язнення);
1930р. - сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) – справа, спрямована проти «старої» національної еліти. Звинувачення 45 чоловік у підготовці збройного повстання, що мало на меті відновлення самостійної «буржуазної» України;
сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) 1931 р. — процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ін.;
боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства).
II хвиля(1932—1935 рр.) — голодомор, репресивний спалах після вбивства С. Кірова, боротьба з «націоналістичним ухильництвом»:
голодомор 1932-1933 рр.;
самогубства М. Хвильового та наркома освіти М. Скрипника;
- арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними (грудень 1934 р.);
справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.
III хвиля (1936—1938 рр.) — доба «великого терору»:
боротьба з українським націоналізмом (справи «націоналістичної», групи професора М. Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.);
боротьба з ухилами в партії (справи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України»);
чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Квірінг, X. Раковський, П. Постишев та ін.);
репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командувач Київського військового округу, І. Дубовий — командувач Харківського військового округу, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та ін.);
репресивні заходи проти українських діячів культури -— «розстріляне відродження».
Цікаву оцінку сталінській добі дав поет Г. Губерман:
Навіки ми створили монумент
Страшних руйнацій, божевілля втрат,
Провівши на крові експеримент,
Що дав нам негативний результат.
«Розстріляне відродження»
Початок 30-х рр. — згортання політики українізації (національне відродження почало виходити за межі командно-адміністративної системи, що набирала сили).
30- ті роки XX ст. в історії української культури називають «розстріляним відродженням».
«Розстріляне відродження» — це роки наступу сталінського режиму на всі сфери культурного ЖИТТЯ України, коли під пресом терору опинилися науковці, освітляй, діячі сфери культури; в країні розгорталася боротьба проти «націоналістичних ухилів»; це був період, який пройшов під знаком жорстокого переслідування діячів національної культури.
Жертвами сталінського терору стали представники української національної культурної еліти: М. Світальський (геолог); М. Кравчук(математик); Д. Яворницький (історик); М. Яловий (прозаїк і драматург); М. Хвильовий (письменник); Л. Курбас (режисер); М. Бойчук (художник); Г. Косинка (письменник); Д. Фальковський (письменник); М. Зеров (письменник); М. Семенко (письменник); К. Бурський(письменник) та інші.
