5. Сталінські репресії в Україні

Тоталітарний режим — це політичний режим, який передбачає встановлення повного державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи (політичної партії).

Утвердження сталінського тоталітарного режиму:

Економічна сфера	одержавлення усіх форм власності; утвердження командно-адміністративної системи в управлінні; жорстока трудова дисципліна; безкоштовне використання праці політв’язнів
Політична сфера	монополія ВКП(б) на владу (заборона діяльності в Україні лівих есерів, комуністів-боротьбистів, УКП; встановлення однопартійної системи; повний контроль над усіма організаціями та громадськими об’єднаннями); створення унітарної держави, централізація управління; культ вождя; репресії, терор (знищення будь-якої опозиції, створення каральних органів - ДПУ, НКВС); формування партійного і державного апарату на принципах особистої відданості (провідниками сталінської політики в Україні були Л.Каганович та С. Косіор)
Духовна сфера	монополія комуністичної ідеології, що базувалася на марксизмі; ідеологізація освіти; встановлення жорстокої цензури; боротьба з інакомисленням; контроль над засобами масової інформації; цілковите підкорення особистості інтересам колективу та держави; партійний контроль над діяльністю інтелігенції, представників культури

Масові репресії та терор в Україні

Терор – це політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами.

Репресії – захід державного примусу, покарання.

Хвилі сталінського терору в Україні

І хвиля (1928 -1931 рр.) – розкуркулення, депортації, викриття «шкідницьких» організації, боротьба проти відомих українських громадських діячів та інтелігенції:

• «шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю (5 чоловік отримали смертний вирок, інші – різні строки ув’язнення);

• 1930р. - сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) – справа, спрямована проти «старої» національної еліти. Звинувачення 45 чоловік у підготовці збройного повстання, що мало на меті відновлення самостійної «буржуазної» України;

• сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) 1931 р. — процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ін.;

• боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства).

II хвиля(1932—1935 рр.) — голодомор, репресивний спалах після вбивства С. Кірова, боротьба з «націоналістичним ухильництвом»:

• голодомор 1932-1933 рр.;

• самогубства М. Хвильового та наркома освіти М. Скрипника;

- арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними (грудень 1934 р.);

• справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

III хвиля (1936—1938 рр.) — доба «великого терору»:

• боротьба з українським націоналізмом (справи «націоналістичної», групи професора М. Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.);

• боротьба з ухилами в партії (справи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України»);

• чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Квірінг, X. Раковський, П. Постишев та ін.);

• репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командувач Київського військового округу, І. Дубовий — командувач Харківського військового округу, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та ін.);

• репресивні заходи проти українських діячів культури -— «розстріляне відродження».

Цікаву оцінку сталінській добі дав поет Г. Губерман:

Навіки ми створили монумент

Страшних руйнацій, божевілля втрат,

Провівши на крові експеримент,

Що дав нам негативний результат.

«Розстріляне відродження»

Початок 30-х рр. — згортання політики українізації (національне відродження почало виходити за межі командно-адміністративної системи, що набирала сили).

30- ті роки XX ст. в історії української культури називають «розстріляним відродженням».

«Розстріляне відродження» — це роки наступу сталінського режиму на всі сфери культурного ЖИТТЯ України, коли під пресом терору опинилися науковці, освітляй, діячі сфери культури; в країні розгорталася боротьба проти «націоналістичних ухилів»; це був період, який пройшов під знаком жорстокого переслідування діячів національної культури.

Жертвами сталінського терору стали представники української національної культурної еліти: М. Світальський (геолог); М. Кравчук(математик); Д. Яворницький (історик); М. Яловий (прозаїк і драматург); М. Хвильовий (письменник); Л. Курбас (режисер); М. Бойчук (художник); Г. Косинка (письменник); Д. Фальковський (письменник); М. Зеров (письменник); М. Семенко (письменник); К. Бурський(письменник) та інші.