2. Державні податки

У державний бюджет Великої Британії поступають прямі податки: особистий прибутковий; корпоративний прибутковий; на доходи від нафти; на спадщину; на капітал; внески на соціальне страхування; непрямі податки (на споживання): податок на додану вартість; акцизи; мито; гербові податки; податок із грального бізнесу.

Після декількох невдалих спроб Велика Британія першою з європейських країн у 1842 р. запровадила майново-прибутковий податок (property and income tax) у розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу.

Нагадаємо, що до запровадження десяткової системи в 70-ті роки ХХ ст. фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів), тобто в процентному вимірі тодішня ставка дорівнювала 2,9%.

Хоч комбінована схема обкладання майна й доходу одним податком і не витримала випробування часом, приклад Великої Британії щодо запровадження оподаткування доходів наслідували інші країни.

Сучасна британська податкова система, хоч і зберігає деякі риси, обумовлені історичною традицією, в цілому мало відрізняється від тенденцій оподаткування в економічно розвинутих і соціально успішних країнах. Першим за фіскальним і соціально-економічним значенням є податок на доходи фізичних осіб (individual income tax) (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Оподаткування доходів фізичних осіб

Ставки податку і особиста знижка	Оподатковуваний доход у фінансові роки (ф. ст.)
	2008/2009	2009/2010	2010/2011
10%	0 – 2320	0 – 2440	0 – 2440
20%	2321 – 34800	2441 – 37400	2441 – 37400
40%	вище 34800	вище 37400	37401 – 150000
50%			вище 150000

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 70].

У 2010-2011 ф. р. даний податок забезпечив 144 млрд. ф. ст. доходу – більше від усіх інших податків. (Фінансовий рік триває 12 місяців з 1 квітня по 31 березня).

Якщо в США платники диференційовані на чотири категорії (шедули) в залежності від сімейного стану, то у Великій Британії інший підхід – доходи розділені на п'ять шедул А, C, D, E, F в залежності від економічного походження. У такий спосіб оподатковуються наступні види доходів:

А – доходи від майна (землі, будинку, квартири, автофургону, яхти, а також від комерційної експлуатації приватних лісів); оподатковуваний доход вираховується як різниця між доходами від власності чи володіння майном і експлуатаційними видатками на його утримання;

С – доходи від облігацій державних позик;

D – доходи від виробничо-комерційної діяльності, від надання послуг особами вільних професій, аліменти, гонорари;

Е – заробітна плата, пенсії з приватних фондів, соціальні допомоги;

F – дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями.

Оподаткування доходів за шедулами, особливо шедулою Е, передбачає збирання податку в момент і за місцем одержання доходу («біля джерела») за процедурою рау-аs-уои-еаrп – «плати там і тоді, де і коли заробляєте». До цієї групи платників відносяться особи найманої праці. Їхні роботодавці в ролі агентів фіску зобов'язані стягувати податки із заробітків і перераховувати в бюджет. Шедулярну форму вважають архаїчною, але вбачають за нею деякі переваги: зменшення можливостей для ухилення від податків; звуження сфери застосування декларацій і тим самим спрощення адміністрування податку.

Платниками individual income tax є резиденти – фізичні особи, котрі постійно проживають на території країни; ті, хто перебуває в країні більш, ніж 183 дні протягом року. Тут українське законодавство близьке до британського. Для нерезидентів, які отримують доходи на території Великої Британії, діє окремий податковий режим. Зокрема роялті, одержані нерезидентами на території країни, оподатковуються за плоскою ставкою 22 %.

Ро́ялті (англ. royalties) — а́вторське — платежі за користування, котрі «ліцензіат» (отримувач ліцензії, патенту, англ. licensee) сплачує «ліцензіару» (продавцю ліцензії, патенту, англ. licensor) за поточне користування активами, найчастіше правами інтелектуальної власності. Роялті, як правило, виплачуються у відсотках від суми валового або чистого продажу, отриманої від використання активу або як фіксована ціна за одиницю проданого товару.

Також роялті може позначати платежі за право розробки природних ресурсів.

На відміну від раніше діючого порядку стягування прибуткового податку з подружньої пари як з одного платника (сумарний дохід сім’ї приписувався чоловікові), з 1990 р. запроваджено обов’язкове нарізне (незалежне) оподаткування доходів подружжя. Тобто, під кутом зору податкового законодавства дружина і чоловік у шлюбі не перебувають. При новій системі оподатковуються індивідуальні доходи подружжя, включаючи ті частини, які походять від власності, що знаходиться в спільному володінні.

Вказані зміни торкнулися і особистих пільг, які поширюються на кожного з подружжя при сплаті як прибуткового податку, так і податку на реалізований приріст ринкової вартості капіталу.

Нові соціальні умови оподаткування фізичних осіб демонструє табл. 4.2.

Таблиця 4.2