4.2. Захист інформації на об’єктах інформаційної діяльності державних підприємств України

4.2.1. Організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці

Для охорони державної таємниці впроваджуються:

• єдині вимоги до виготовлення, користування, збе­ре­жен­ня, передавання, транспортування та обліку мате­рі­аль­них носіїв таємної інформації;

• дозвільний порядок провадження органами дер­жав­ної влади діяльності, пов'язаної з державною таєм­ни­цею;

• обмеження оприлюднення, передавання іншій дер­жа­ві або поширення іншим шляхом таємної інфор­мації;

• обмеження перебування та діяльності в Україні іно­земців, осіб без громадянства та іноземних юри­дичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташу­вання і пере­міщення об'єктів та технічних засобів, які належать до них;

• режим таємності органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, підприємств, установ і орга­ні­за­цій, які провадять діяльність, пов'язану з державною таєм­ницею;

• спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;

• технічний та криптографічний захисти таємної ін­фор­мації.

4.2.2. Категоріювання об'єктів інформаційної діяльності

Категоріюванню підлягають об'єкти, в яких обгово­рюється, наявна, пере­силається, приймається, перетво­рю­ється, нако­пичується, обробляється, відтворюється і збе­рі­гається ІзОД.

Категоріювання об’єктів визначається Тимчасовим по­­ложенням з категоріювання об’єктів (ТПКО-95), затвер­д­женим наказом Державної служби України з питань тех­ніч­ного захисту інформації від 10 липня 1995 р. № 35.

Цей нормативний документ призначений для орга­ні­зування робіт з категоріювання об'єктів. Його положення по­­ши­рюються на центральні і місцеві органи державної ви­конавчої влади, місцеві Ради народних депутатів та їх орга­ни, на військові частини всіх військових формувань, на підпри­ємства, установи й організації всіх форм влас­ності, представництва України за кордоном і громадян, які воло­діють, користуються та розпоряджаються ІзОД.

Власники СІ, яка не є власністю дер­жа­ви, положення цього документу застосовують на свій розсуд.

До об’єктів, які підлягають категорiюванню, відно­сяться:

• ІС та засоби обчислювальної техніки (ЗОТ), які функціонують і проектуються;

• технічні засоби, які призначені для роботи з ІзОД та не відносяться до ІС, за винятком тих, що засновані на крип­то­гра­фічних методах захисту;

• приміщення, призначені для проведення нарад, кон­ференцій, обговорень тощо з використанням ІзОД;

• приміщення, в яких розміщені тех­ніч­ні засоби, приз­начені для роботи з ІзОД, у тому числі й засновані на криптографічних методах захисту.

Категоріювання проводиться з метою застосування об­ґрунтованих заходів щодо технічного захисту ІзОД, яка цир­кулює на об`єктах, від витоку каналами ПЕМВН, а та­кож акус­тич­них (вiброакустичних) полів.

Встановлюються чотири категорії об'єктів залежно від правового режиму доступу до інформації, яка цир­ку­лює у них:

• до першої категорії відносяться об'єкти, в яких цир­ку­лює інформація, що містить відомості, які становлять дер­жав­ну таємницю, для якої встановлено гриф таємності ″Особливої важливості″;

• до другої категорії відносяться об’єкти, в яких цир­ку­лює інформація, що містить відомості, які становлять державну таємницю, для якої встановлено гриф таємності ″Цілком таємно″;

• до третьої категорії відносяться об'єкти, в яких цир­ку­лює інформація, що містить відомості, які становлять державну таємницю, для якої вста­нов­лено гриф таємності ″Таємно″, а також інформація, що містить відомості, які становлять іншу передбачену законом таємницю, розголо­шення якої завдає шко­ди особі, суспільству й державі;

• до четвертої категорії відносяться об'єкти, в яких цир­кулює СІ.