6. Функціонування смакового аналізатора

Периферичний відділ смакового аналізатора (смакові сосочки) починає розвиватися на 3 місяці внутрішньоутробного життя й у дітей раннього віку розташований ширше, ніж у дорослого: на твердому і м'якому піднебінні гортані; надгортаннику; у грибоподібних сосочках спинки язика.

До моменту народження дитина реагує на 4 види смакових подразників, а саме: солодке, кисле, гірке, солоне. Поріг смакових відчуттів у дітей є вищим, порівняно з дорослими, отже збудливість смакового аналізатора у дитини ще низька.

Вікові пороги смакової чутливості визначаються у дітей в перший місяць життя. Для цукру вони дорівнюють 0,8-1 %, для куховарської солі - 0,1-0,2 %, для аскорбінової кислоти - 0,08-1 %. На солодкий подразник у дитини посилюються смоктальні та ковтальні рухи і, зазвичай, діти заспокоюються.

Решта смакових подразників у дитини перших місяців викликає гримасу незадоволення, посилення слиновиділення, припинення смоктання. Латентний період рухової реакції на солодкі й гіркі подразники у 1-3-денного новонародженого дорівнює 1,5 сек, у наступні дні життя дитини латентний період помітно скорочується, і у дитини віком 9-10 днів він становить 0.5 сек. Розрізнення основних смакових подразників стає можливим з 3 місяця життя.

Слід підкреслити, що для раннього онтогенезу характерним для функціонування смакового аналізатора є невідповідність між низькою чутливістю до запахів і значною площиною рецепторної зони, яка сприймає ольфакторні подразники.

Пропріорецептори м'язів і сухожиль рухового аналізатора починають функціонувати з 3,5 -4 місяців ембріонального життя, і до моменту народження дитини вони майже сформовані, хоча ще до 7-14-річного віку продовжується ускладнення організації їх функціонування.

Мієлінізація тих провідних шляхів спинного мозку і стовбура, які реалізують рухову активність, починається з 4 місяця ембріонального життя, а мієлінізація таламокортикальних нервових волокон відбувається в період від 9 місяців внутрішньоутробного життя до 1 року від народження.

Слід запам'ятати, що немієлінізовані нервові волокна здатні до проведення рухових імпульсів, і тому рухові реакції недоношених і доношених новонароджених є можливими й обов'язково виникають при подразненні пропріорецепторів. Проте такий складний рефлекторний акт як функція ходьби стає можливим тільки за умов закінчення процесу мієлінізацїї нервових шляхів провідникового відділу рухового аналізатора і формування центральних механізмів регуляції рухової активності моторною зоною кори головного мозку. Підкіркові центри рухового аналізатора до моменту народження досягають досить високого ступеня розвитку, а формування кіркового відділу (прецентральної області кори великих півкуль) відбувається до кінця 1 року життя.

Функціонування рухового аналізатора у вигляді появи рухових реакцій на подразнення шкіри спостерігається вже у 7-8-тижневих ембріонів, у плідний період об'єм рухів збільшується.

У малюків віком 1,5-2 місяця відбувається ще не досить досконалий аналіз гіропріоцептивних сенсорних сигналів: точність рухів 80-140°. У дітей від 2 до 4 місяців життя точність рухів стає вищою і становить 20°. З 2-3-місячного віку з'являються координовані рухи рук, що дозволяє дитині легко реагувати на подразники. Захисні пропріоцептивні рефлекси чухання і потирання в області вій з'являються у дітей з 2 місяців життя, і до першого року ці рефлекси спостерігаються і на інших ділянках тіла.