Хід роботи:

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Заповнити таблицю.

3. Зробити висновки.

Практична робота №9

Тема: Виробництво заготовок (8 год.).

Тема уроку: Типові дефекти заготовок (1 год.)

Мета: ознайомити учнів з сутністю методу порошкової металургії, її перевагами і особливостями.

Теоретичні відомості.

Типові дефекти заготовок

Під час виготовлення заготовок можуть виникати дефекти, які погіршують їх якість. Бракованими заготовками є ті, які не задовольняють вимогам стандартів чи технічним вимогам. Залежно від виду заготовок в них можуть виникати типові дефекти, наприклад, у ливарному виробництві — газові, земляні та усадкові раковини, шла­кові включення, тріщини, нещільність, пористість, спай, недолив, перекіс, різностінність, короблення, ліквація, відбілювання чавуну.

В процесі обробки металів тиском у поковках і штамповках можуть з'являтися внутрішні та зовнішні тріщини, зміщення верхньої частини відносно нижньої, раковини, недостатнє заповнення порожнин; у прокаті — тріщини, пухкість, раковини, неправильна геометрія профілю, риски, волосовини тощо. Дефектами заготовок є шви у вигляді незварених місць (різні підрізи, пропали, пори­стість, зовнішні тріщини, неправильна форма заліза, не­щільність з'єднання, недостатня міцність тощо). 3 метою уникнення браку необхідно дотримуватися технологій виготовлення заготовок, витримувати потрібну температу­ру нагрівання та контролювати якість вихідних матеріалів, сировини, інструментів і пристосувань.

Дефекти внаслідок термічної обробки

Технологічні процеси термічної обробки деталей мають забезпечити необхідну зміну властивостей за гарантованої якості результатів термообробки, а також незмінність інших властивостей виробів, а саме — первинної геометричної форми, розмірів і якості поверхні.

Задоволення цих вимог належить до конструкторських і технологічних завдань. Конструкція виробу й технологія процесу вимагають прогнозування межі ймовірної деформації, з урахуванням якої можна коригувати розміри, а також визначення тех­нологічних припусків на механічну обробку.

Найпоширенішими дефектами, що виникають у результаті термообробки, є деформації, жолоблення й тріщини внаслідок внутрішніх термічних напружень. Ефективно запобігати цьому можна повільним охолодженням в області мартенситних перетворень. Для зменшення цих дефектів оброблювані деталі мають бути невеликих розмірів, спрощеної форми, без гострих кутів і різких переходів. Деталі складнішої форми мають бути виготов­лені з легованих сталей, які загартовують в оливі.

У разі недогріву деталі або малої видержки за температури гартування структура має недостатню твердість. Причиною цьо­го може бути й недостатній уміст вуглецю або невеликий ступінь переохолодження, в результаті чого структура частково або повністю складається з трооститу або сорбіту. Для усунення цих дефектів необхідно підвищувати температуру нагрівання або збільшувати видержку, а також застосовувати інтенсивніше охолодження.

Перегрів під час гартування спричиняє підвищення крихкості деталі, що пояснюється збільшенням розміру зерен аустеніту. Усунення такого дефекту досягається повторним гартуванням від нормальних для даної сталі температур.

Для зменшення окиснення й зневуглецьовування поверхневих шарів термічно оброблюваних деталей застосовують гартування в термопечах зі створенням штучно контрольованої атмосфери. Якщо це неможливо, то необхідно передбачати припуск на шліфування, що істотно ускладнює технологічний процес виготовлення деталі й здорожчує його.

Завдання до практичної роботи: опрацювати теоретичний матеріал , заповнити таблицю і зробити висновки.

Назва дефекту	Вплив дефекту на властивості заготовки	Назва методу обробки, при якому може виникнути дефект	Методи усунення дефекту