Економічна і соціальна рада та її допоміжні органи

У відповідності до п 2 статті 62 Статуту Організації Об’єднаних Націй Економічна і Соціальна Рада може "робити рекомендації з метою зохочення положення і дотримання прав людини і основних свобод для всіх". Вона може також підготувати для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій і скликати міжнародні конференції з питань про права людини (п. 3 ст. 62). Згідно зі статтею 6, Рада "створює комісії в економічній і соціальній галузях і для заохочення прав людини".

ЕКОСОР уповноважена здійснювати безпосередній контакт зі спеціалізованими установами ООН шляхом укладання з ними від імені ООН спеціалізованих угод про співробітництво (ст. 63)

Згідно зі статтею 64, Рада має право отримання від них доповідей про заходи, вжиті ними на виконання її власних рекомендацій і рекомендацій Генеральної Асамблеї з питань, що належать її компетенції", а також повідомляти Генеральній Асамблеї свої зауваження щодо цих доповідей.

Резолюції ЕКОСОР не є юридично обов’язковими для держав, а мають морально-політичне значення рекомендаційного характеру.

Відповідно до ст. 68 ЕКОСОР може створювати спеціальні допоміжні органи – функціональні комісії, зокрема комісію з питань заохочення прав людини. Націй підставі були створені Комісія з прав людини та Комісія щодо захисту статусу жінок 1946 р. З самого початку Комісія наділялась повноваженнями виключно в галузі забезпечення прав людини. До сфери її інтересів належала підготовка проектів відповідних конвенцій та резолюцій. У 1967 р. та 1970 р. на підставі резолюцій ЕКОСОР Комісія та її підкомісія були наділені правом розглядати повідомлення щодо масових та систематичних порушень прав людини (наприклад, політика апартеїду, яка проводилась на державному рівні Південно-Африканською Республікою, і факти расової дискримінації в Південній Родезії).

Рада, яка складається з 54 членів, звичайно проводить щорічно організаційну сесію і дві чергові сесії. Крім того, час від часу проводяться спеціальні сесіі. Питання, які стосуються прав людини, звично розглядаються в ході першої (весняної) сесії Другого (соціального) комітету Ради, так званого "сесійного" комітету, в якому представлені 54 члени Ради, хоча деякі питання розглядаються і на пленарних засіданнях, а не в комітеті. Доповіді соціального комітету, які містять проекти резолюцій і рішень, подаються Раді для розгляду і прийняття остаточного рішення в ході пленарних засідань.

Для сприяння в розгляді питань, які стосуються прав людини, Рада створила Комісію з прав людини і Комісію, що займається становищем жінок. У свою чергу Комісія з прав людини створила Підкомісію з попередження дискримінації і захисту меншин.

Час від часу створює спеціальні комітети, до складу яких водять представники держав-членів, експертів, призначених їхніми урядами або видатні люди, представлені особисто. Рада також в міру необхідності призначає або просить Генерального секретаря призначити спеціал

Особливе місце в цьому механізмі займає Рада Безпеки ООН. Це єдиний орган ООН, який наділений повноваженнями приймати обов'язкові рішення з окремих питань. Так, відповідно до ст. 39 Статуту ООН, вона визначає існування "загрози миру". В Статуті ООН термін "загроза миру" не визначений, тому в кожному конкретному випадку Рада Безпеки аналізує ситуацію, що склалась, стосовно такої загрози і визначає заходи як без використання збройних сил (ст. 41 Статуту), так і пов'язані з їх застосуванням. Очевидно, що цей механізм може використовуватись, наприклад, у випадку масових чи грубих порушень прав людини, якщо така ситуація буде загрожувати миру і безпеці.

Міжнародний суд ООН також відіграє певну роль у сфері дотримання міжнародних стандартів прав людини, зокрема їх імплементації на національному рівні. Однак, на думку багатьох науковців, цей вплив має дещо обмежений характер і пояснюється низкою причин, які не дають можливості повною мірою задіяти Міжнародний суд в механізмі захисту прав людини. Варто назвати правила, передбачені у самому Статуті Міжнародного суду: по-перше, сторонами справи можуть бути тільки держави, а це робить неможливим участь індивідів чи МО, які часто є найбільш зацікавленими в справедливому розгляді справ. Держави теж не відчувають потреби вирішувати справи, що стосуються прав людини, судовим способом. А оскільки, по-друге, юрисдикція Суду при розгляді міждержавних спорів має факультативний характер, тобто переважно залежить від самих держав, то й кількість розглянутих Міжнародним судом міждержавних спорів з приводу Порушення прав людини є незначною.

Створення нового органу - Ради ООН з прав людини - засвідчує посилення уваги світового співтовариства до питань захисту прав людини на всесвітньому рівні та повинно надати новий імпульс відповідному напряму діяльності Організації.