Ситуація 4.

Інженер машинобудівного підприємства С. пішов у відпустку 1 серпня 2011 року на 26 календарних днів згідно з графіком відпусток. Однак у зв’язку з тим, що підприємство отримало вигідне замовлення, С. було відкликано з відпустки 11 серпня. Директор підприємства пояснив, що виконання отриманого замовлення неможливе без кваліфікованих працівників.

Чи правомірні дії директора?

Чи можливе перенесення відпустки на наступний рік?

Ситуація 5.

Робітниці шовкопрядильного комбінату М., яка працювала на комбінаті 5 місяців, була надана відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами, після закінчення якої М. подала заяву про надання їй щорічної відпустки. Але їй було відмовлено з посиланням на те, що фактично вона пропрацювала на підприємстві менше шести місяців .

Яким чином буде вирішене дане питання?

Ситуація 6.

У зв’язку із спадом виробництва за наказом керівника підприємства і з його ініціативи водію Ларіонову з січня по березень 2011 року була надана відпустка без збереження заробітної плати. У колективному договорі надання такої відпустки не передбачено.

Чи зараховується час цієї відпустки без збереження заробітної плати в стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку?

Відповідь обґрунтуйте.

Ситуація 7.

Завідуючий відділом Волошин звернувся із скаргою до прокурора, в якій повідомляв, що підприємство, на якому він працює, знаходиться більше року у простої внаслідок фінансової кризи. Він у числі інших працівників звертався до адміністрації з вимогою оплатити їм за простій не з вини працівника згідно із ст. 113 КЗпП України. Але адміністрація відповіла, що тепер прийнято закон, який дозволяє простій підприємству без обмеження строком і без зарплати працівникам заробітної плати. Волошин просить притягти директора до кримінальної відповідальності за порушення прав працівників, а також роз’яснити чинне законодавство з цього питання.

Завдання 1.

Скласти наказ про надання працівнику щорічної основної відпустки.

Рекомендована література до теми

1. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2001. – 1072с. – Ст. 74 – 84.

2. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 року // Відомості Верховної ради України. 1997. – № 2. – Ст. 4.

3. Порядок, тривалість і умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Затверджені постановою КМ України від 28 червня 1997 року № 634 //Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 933.

4. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затверджений постановою КМ України від 14 квітня 1997 року № 346 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 6. – Ст. 73.

5. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці і соціальної політики України. – 1997. – № 12. – С. 27-28.

6. Про затвердження Показників і критеріїв умов праці, по яких надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників: Наказ Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 року № 383/55 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – №3.

7. Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці і соціальної політики України. – 1998. – № 2.

8. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 564 с.

9. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. — К.: Вікар, 2003. — 725 с.

10. Венедиктов В. С. Трудове право України. — Х.: Консум, 2004. — 304 с.

11. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. для студ.юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко,В. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. — К.: Вид.дім «Ін Юре», 2004. – 536 с.

12. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг.ред. Н. М. Хуторян. — К.: А. С. К., 2004. — 608 с.

13. Карлицький С.М. Трудове право України: Навч. посібник. – Вид. 2-е перероб. – К.: Прецедент, 2006. – 210 с.

14. Трудове право України: підручник / Ю.П. Дмитренко. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 624 с.

15. Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К.: Атіка, 2010. – 316 с.

18