2. Аміак у викидах, крім взаємодії з кислотами, окиснюється до n і n0; дигідроген сульфід - до s02.

З.Якщо в атмосферу потрапляють аерозольні частинки сажі, оксидів металів, то вони за участю оксидів карбону, суль­фуру та інших сполук перетворюються в солі:

Викиди у повітря складаються на:

1. 90 % з газів (оксиди карбону, нітрогену, сульфуру, органічні речовини),

2. на -10 % з твердих ре­човин (розпилені метали, пил, радіоактивні речовини, органічні сполуки)

3. на 1 % з рідин.

Тверді речовини і рідини утворюють аерозолі, тривалість існування яких у повітрі залежить:

• від дис­персності частинок

• переміщень повітря.

Аерозолі є центрами конденсації вологи у повітрі.

Найбільша кількість аерозолів є над сушею промислових райо­нів, а найменше - у гірських районах. Основна маса речовин, які випадають з дощами, міститься в аерозолях, причому у нормі кис­лотність опадів має рН 5-6, а в кислотних дощах знижується до 4,5.

Отже, речовини у повітрі переважно є в молекулярній формі.

Аерозольні частинки можуть містити:

• йонні асоціати ( ),

• гідратовані молекули ( )

• атомарно розпилені часточки (важкі метали).

3. Форми елементів у водних об'єктах.

У водах та ґрунтах розрізняють такі форми існування інгре­дієнтів – мікро-

макро-

та біогенних елементів:

• зв 'язані форми (дуже важко розчинні у ґрунті, мулі). Це не­розчинні сполуки (оксиди, силікати, фосфати, гідроксиди);

• зависи та колоїдні частинки (у водах, ґрунтовому розчині) часто містять гідроксиди з адсорбованими мікроелементами;

• розчинені форми - молекули, вільні йони, іонні асоціати, аквакомплекси, комплексні йони, гідроксокомплекси.

Колоїд – речовина , яка складається з часток матерії (дисперсна фаза) в іншому матеріалі (дисперсне середовище). До колоїдів відносять:

1. аерозолі – рідина чи тверда реч. в газі – дим, туман;

2. піни – диперсів газу в рідині;

3. емульсії – 2 комплекси рідини;

4. золі – тв.. реч. в рідині. Гелі – золі желеподібні (желатин, крохмаль у воді).

Співвідношення головних іонів у водах залежить від вмісту солей:

мала мінералізація (ріки, озера)

середня мінералізація (озера)

висока мінералізація (моря)

У водах є:

• органічні речовини;

• гази.

Органічні речовини у водах є:

• природного походження або автохтонні,

• ті, які надходять у водойму з виробництва - алох тонні.

Від надміру автохтонних речовин водойма здатна посту­пово самостійно очиститися, тому їх не вважають небезпечними.

Алохтонні речовини переважно дуже токсичні, не піддаються біодеградації (розкладу складних речовин внаслідок життєдіяльності живих організмів).

Більшість органічних речовин утворює комплекси з важкими металами.

Особливість органічних речовин та, що більшість із них дуже лабільні – у водоймі перетворюються, вступаючи в реакції окиснення, відновлення, конденсації, полімеризації, які часто відбу­ваються за участю мікроелементів як каталізаторів та ін.

Вміст окремих органічних речовин та їхніх груп значно відрізняється. Це ускладнює аналіз органічних речовин у воді, а також те, що їх до­водиться аналізувати на фоні достатньо високих концентрацій неорганічних речовин - головних іонів та мікроелементів. Сумар­ний вміст органічних речовин у воді визначають за окиснюваністю води (мг/л О) .

Органічні речовини характеризують трьома групами показ­ників:

• Інтегральні показники сумарного вмісту:

• карбону органіч­них сполук (переважно у поверхневій воді суші його вміст становить від 1-2 до 30-50 мг/л);

• нітрогену органічних сполук,

• фосфору органічних сполук,

• хімічне споживання кисню або ХСК - це:

кiлькiсть кисню, що видiляється при електролiзi 1 дм3 води;

кiлькiсть кисню, що поглинається 1 дм3 води за 1 годину;

кiлькiсть кисню у мг/дм3 (або іншого окисника у розрахунку на кисень) яка необхiдна для повного окислення органiчних речовин, що мiстяться в пробi води;Такі елементи як, С, H, S, P та інші (крім азоту), які присутні в органічній речовині, окиснюються до CO2, H2O, P2O5, SO3.

Вода вважається придатною для господарсько-питних цілей, якщо ХСК менше 0,3 мг О/л.

концентрація кисню, розчиненого у воді у мг/дм3.,

• сумарний вміст органічних речовин.

• Загальний вміст природних гуміновнх речовин - гумінові та фульвокислоти; фрагменти білків, амінів; кислот-, естерів; вуглеводнів. Основна маса припадає на карбонові кислоти, гумусові кислоти, карбонільні сполуки, етери чи естери, причому все перераховують на вміст карбону (С мг/л або моль/л).

• Речовини антропогенного походження. Аналіз проводять як на деякі групи речовин, так і на окремі токсичні речовини. Основні групи речовин, для яких розроблені ГДК

аро­матичні вуглеводні (бензол, стирол; нафталін), галогенорганічні (хлороформ, дихлоретан, дихлофос), нітрогеновмісні (аміни, піридинові основи, поліакриламід, капролактам, се­човина), органічні кислоти, метанол, бензиловий спирт, бензацетат, мастила, нафтопродукти, барвники, поверхне­во активні речовини, пестициди.

Деякі інгредієнти змінюють форму залежно від кислотності се­редовища (у кислому середовищі переважає С0₂, Ме ⁺; у лужно­му - С0₃² нерозчинний Ме(ОН ) ); від пори року (влітку у воді переважає С0₃ ^2-- , а взимку - НС0₃ ). Отже, змінюється і їхня роз­чинність.

Розчинені гази у водах. У природній воді завжди містяться:

• ті гази, яких багато у повітрі,

• та продукти розпаду залишків ор­ганічних речовин переважно біологічного походження.

О₂. З підвищенням температури та мінералізації розчинність кисню у воді зменшується. Найвища його розчинність за ~0 °С у дистильованій воді (15 мг/л).

Кисень потрапляє у воду з атмосфери та внаслідок фотосинтезу (залежить від температури та освітлення), тому його вміст зростає в літній період.

Зменшується вміст кисню в разі окиснення речовин у воді. На поверхні води вміст кисню вищий, а в глибині водойми - менший. Особливо відмін­ність помітна у стоячій глибокій воді. Добове коливання вмісту кисню сягає 2-3 мг/л. Це важливо для правильного відбору проби на вміст кисню.

Зниження вмісту кисню веде до:

• ліпшої сприйнят­ливості водними організмами токсичних речовин,

• послаблюється здатність води до самоочищення,

• сповільнюється розклад нафто­продуктів.

С0₂. Джерело надходження - біохімічне окиснення органічних речовин. Його вміст знижується внаслідок фотосинтезу (протилеж­но до вмісту 0₂), однак у разі забруднення води токсичними для живих організмів речовинами ця залежність порушується.

Н₂S у природних водах або нема, або він є лише в придонній частині, особливо в зимовий період.

Утворюється гідрогенсульфід, як і інші органічні сульфіди, внаслідок гниття відмерлих організ­мів. Тому наявність його, а також сульфідів у водоймі свідчить про забруднення..

Така вода не придатна для пиття та рибного госпо­дарства.