VII. Підсумок.

• Рольова гра.

Побудуйте діалог на тему «Знання норм української мови – ознака високого рівня мовної культури людини». Озвучте його, дотримуючись правил культури мовлення й етики спілкування.

VIII. Домашнє завдання.

• Підготувати презентацію стилів української літературної мови.

Заняття №2

Тема. Стилі і жанри української літературної мови.

Мета:

• поглибити знання учнів про стилі та жанри української літературної мови, сфери їх використання, характерні ознаки та мовні засоби;

• формувати вміння доречно користуватися різними стилями мови, визначати стиль готових текстів, орієнтуючись на його мовні засоби та характерні ознаки;

• розвивати творчі нахили, естетичні смаки, вміння аналізувати, робити висновки;

• виховувати потребу в самодосконаленні й самовихованні.

Обладнання: роздруковані тексти різних стилів мовлення.

Мова – це могутнє знаряддя…

і ораторського мистецтва, і

поетичної творчості, і ділового

листування, і дипломатичних переговорів.

М.Рильський

Хід заняття

I.Організаційний момент.

II. Повідомлення теми, мети, мотивація.

III. Повторення відомостей про стилі і жанри української літературної мови

• Слово вчителя.

Використовуючи мову в повсякденному житті, люди залеж­но від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова й будує речення, ніж коли він пише приватного листа. Залежно від змісту і цілеспрямованості висловлення, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації наявних у мові співвідносних варіантів форм, слів, словоспо­лучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке роз­різнення називається стилістичною диференціацією мови.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово "стиль" — ба­гатозначне, воно походить від латинського stilus — "паличка для письма", тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. В літературі і взагалі у мис­тецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Стиль — це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й ви­користання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фо­нетики).

Кожний стиль має:

• сферу поширення (коло мовців);

• призначення;

• систему мовних засобів;

• стилістичні норми;

• підстилі;

• жанри реалізації.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

В українській літературній мові виділяють традиційно п'ять функціональних стилів:

1. науковий;

2. офіційно-діловий;

3. ) публіцистичний;

4. ) художній;

5) розмовний, або стиль побутового мовлення.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізу­ється у властивих йому жанрах. Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

• Робота в групах. Презентація стилів мови.

1.Офіційно-діловий стиль характеризується логізацією викладу; вживанням усталених конструкцій, зокрема, безособо­вих та наказових; відсутністю емоційного забарвлення, мовної індивідуальності автора, двозначних слів та висловів. Це мова законів, розпоряджень, указів, постанов, наказів, звернень, звітів, інструкцій тощо.

Текст офіційно-ділового стилю має бути змістовним, точним. Він вирізняється чіткістю, стислістю та високою стандартизацією вислову. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти (початок і закінчення документа), специфічні терміни, традиційні форми. Побудова речень відзначається лаконізмом.

Зразок стилю: Освіта — основа розвитку особистості, суспі­льства, нації, держави майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної,, запорука куль­турної та наукової життєдіяльності суспільства. (З Націона­льної доктрини розвитку освіти).

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

—законодавчий (закони, укази, постанови, статути);

• дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідом­лення — комюніке та ін.);

• адміністративно-канцелярський (заяви, довідки, накази, розпорядження, звіти, інструкції).

2.Науковий стиль обслуговує різні галузі науки й техні­ки. Йому властиві складні речення, зокрема, складнопідрядні, що відтворюють причинно-наслідкові зв'язки між частинами тексту. Мета цього стилю — інформування про результати досліджень, доведення теорії, обґрунтування гіпотез, роз'яснення різних явищ. Характерною ознакою наукового стилю є точність, одно­значність, послідовність, понятійність, узагальненість, перекон­ливість, висновки.

Щодо мовних засобів, то тут використовуються терміни (час­то іншомовні), абстрактні слова, наукова фразеологія (стійкі тер­мінологічні сполучення), цитати, посилання. Текст наукового стилю вирізняється відсутністю всього того, що вказувало б на особу автора чи його уподобання, насамперед, емоційно-експре­сивних синонімів, художніх троп, індивідуальних неологізмів. У тексті багато речень, що ускладнені зворотами. У реченнях пере­важають іменники й відносні прикметники.

Зразок стилю: Мова є першоелементом культури, вона ле­жить в основі розвитку всіх інших видів мистецтва. І ті есте­тичні цінності, які ними породжуються, зумовлені значною мі­рою естетичними можливостями мови (театр, кіно, радіо, телебачення) (посіб.).

Науковий стиль має такі підстилі:

• власне науковий (з жанрами тексту — монографія, стаття, наукова доповідь);

• науково-популярний (виклад наукових даних для нефахів­ців — книги, статті);

— науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, бесіди). До речі, кожен підстиль, зберігаючи основні ознаки стилю,характеризується своїми особливостями використання мовних засобів.

3.Публіцистичний стиль відображає факти даної дійсності, дає їм оцінку, формує громадську думку.

Він слугує у громадсько-політичній, суспільно-культурній, виробничій діяльності, у навчанні.

Характерною ознакою є поєднання логічності викладу, дока­зовості й переконливості з емоційно-експресивною образністю.

Мета публіцистичного стилю — пропаганда певних думок, переконань і агітація їх втілення у життя; політичні заклики, що можуть привернути увагу слухача або читача та вплинути на нього.

Тут використовується суспільно-політична лексика, залуча­ються емоційно оціночні засоби інших стилів. Тобто можуть по­єднуватися елементи наукового, офіційно-ділового, художнього стилю.

Зразок стилю: О мово вкраїнської Хто любить її, той любить мою Україну (В. Сосюра).

Публіцистичний стиль має такі підстилі:

— стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення);

—художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси);

— науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди). Всі ці підстилі мають свої жанрові й мовні особливості.

4.Художній стиль найяскравіше виявляє лексичне багатство мови. Він засвідчує високий рівень розвитку сучасної української мови. І це ілюструється довершеністю художнього мовлення, текстів художньої літератури. Цей стиль використовується у творчості письменників і слугує взірцем культури й естетики, багатством найрізноманітнішої лексики літературної мови взагалі.

Художній стиль має здатність впливати на розум, думки й по­чуття читачів, формувати моральні якості й естетичні смаки. То­му головними ознаками цього стилю є естетика мовлення, образ­ність, зображуваність, поетичність. У художньому стилі (зокре­ма, в художніх творах) все подається через світобачення та відчуття автора і спрямовується на особистість читача. Тому тут, крім об'єктивності реального світу, існує і суб'єктивність сприй­няття його людиною.

Основні мовні засоби, що вживаються в художньому стилі:

• емоційно-експресивна лексика;

• різні види синонімів, омонімів, фразеологізмів;

• історизми, архаїзми, діалектизми, просторічні елементи (слугують з стилістичною метою).

Тут використовуються всі типи речень; особливості інтону­вання, ритмомелодики.

Зразок стилю: Сонце вдарило з-за лісу че­рвоним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і По­діл вкрились тінню й потеплішали. Виразніше виступили високі смужки київських гір під ясним чистим небом, обсипані збоку че­рвонястим промінням. Тисячі вікон в домах, позолочені хрести та бані на церквах ніби зайнялись і запалали. Од їх посипались наче пучки золотих стрілок... Вигляд на Київ стає якийсь фанта­стичний.

(І. Нечуй-Левицький).

Художній стиль має такі підстилі:

• епічні (роман, епопея, повість, оповідання, нарис);

• ліричні (поема, поезія, пісня, балада);

• драматичні (комедія, драма, мелодрама, водевіль);

• комбіновані (драма-феєрія, усмішка, ліро-епічний твір). Тож кожен з них має свої мовні особливості.

5.Розмовний стиль характеризує розмовне мовлення,що задовольняє спілкування людей у повсякденному житті. Це стиль усного мовлення, складниками якого є інтонація, жести, міміка; короткі прості і неповні речення, просторіччя. Але невмотивоване вживання просторіччя, вузької територіальної лексики засмічує мову, призводить до естетичного збіднення. У писемно­му варіанті розмовний стиль використовується як діалогічне чи полілогічне мовлення в художніх творах.

Зразок стилю: На початку серпня, коли в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки в очереті та верболозах, з'їзджа­ються до батьків усі колишні ковбишівці, що отам по війні пода­лися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідно­го, коли по дворах тільки й чути: "'Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки, а батько, намагаючись у всьому догодити ді­тям, отказує: "Та как! Отако грядками і йди. А там — низом. Хі­ба ти забув'; або: "Мама, як у Вас нащот стірального порошка? Нет? Дак я пришлю по приїзду" (Григір Тютюнник).

Функціональні стилі не є замкненими системами, вони перебу­вають у постійній взаємодії, тому кожен із них містить елементи іншого. Але основою кожного стилю є стилістично нейтральні засоби сучасної літературної мови.

• Бліц – обговорення за запитаннями:

1. Які основні функціональні стилі української мови?

2. Які характерні ознаки офіційно – ділового стилю?

3. Яке призначення наукового стилю?

4. Які мовні засоби використовуються в публіцистичному стилі?

5. Які особливі прикмети має художній стиль?

6. Яка сфера вживання розмовного стилю?