4. Поняття «токсикант», «токсичність», «толерантність».

Токсикант - речовина антропогенного походження, здатне при попаданні в організм викликати захворювання або загибель .

Токсичність - здатність речовини викликати в організмі порушення фізіологічних функцій або його загибель.

Толерантність - здатність організму переносити вплив отрути без розвитку токсичного ефекту.

5. Ксенобіотик та ксенобіотичний профіль біогеоценозу.

Ксенобіотики (від грец. Xenos - чужий і bios - життя) чужорідні для організмів з'єднання. До них відносяться промислові забруднення, пестициди, препарати побутової хімії, лікарські засоби тощо, тобто речовини не утворюються в живому об'єкті, а синтезовані штучно людиною.

Сукупність чужорідних речовин, що містяться в навколишньому середовищі ( воді, грунті, повітрі та живих організмах ) у формі ( агрегатному стані), що дозволяє їм вступати в хімічні і фізико - хімічні взаємодії з біологічними об'єктами екосистеми, складають ксенобіотічний профіль біогеоценозу.

5. Форми відносин, на які впливають екотоксиканти.

Розрізняють такі форми відносин, на які впливають екотоксиканти:

антибіоз — обмеження життєздатності видів у ланцюгах живлення, 

конкуренція — суперництво між окремими видами (популяціями) за ланки у ланцюгу живлення,

хижацтво — існування за рахунок інших видів шляхом нанесення збитків супротивникам,

паразитизм — існування за рахунок інших видів (популяцій), 

симбіоз (мутуалізм) — співжиття різних таксонів, при якому мутуалізм має елементи взаємної корисності, взаємодопомога,

сукцесія — заміна одних організмів іншими тощо.

7. Поняття "нульової толерантності" та "поняття норми"

Деякі вчені [Th. Hiepe, 1981; U. RЃdt, 1978; W. Eichler, 1982] ввели поняття "нульової толерантності" — стану, при якому в харчовому продукті, воді не повинно бути ніяких залишків токсикантів з біцидними властивостями.

Норма (від латинського значення — зразкова міра, правило) в екотоксикології повинна кваліфікуватись як умовна рівновага доцільного існування організму у довкіллі, закріплена в генотипі і реалізована через фенотип.

8. Шкідливі, негативні наслідків впливу токсиканта.

Серед шкідливих, негативних наслідків впливу токсиканта на особливу увагу заслуговують: бластомогенна, мутагенна, ембріотоксична та тератогенна дія.

Бластомогенна (канцерогенна) дія токсиканта повинна виключати його застосування внаслідок сприяння утворенню пухлин. Пусковим фактором канцерогенної дії є вплив онкогенних речовин, які бувають екзогенної (поступають в організм з довкілля) та ендогенної (виникають в організмі, наприклад, під впливом похідних триптофану, тирозину чи стероїдних гормонів природи). Серед причин бластомогенезу називають дію променевих, хімічних, вірусних, ендокринних, трансплантаційних чинників.

Мутагенна дія є стійко закріплена у біологічному відношенні зміна генетичної інформації (структурна зміна ДНК).

Ембріотоксична дія — властивість речовини при попаданні у організм матері викликати загибель чи патологічні зміни зародку чи ембріону. Різні речовини мають відмінну одна від одної здатність впливати на ембріон — ембріотропність.

Тератогенна дія — це властивість токсикантів викликати порушення процесів ембріогенезу шляхом спонукання до аномалій розвитку. До тератогенів належать цитостатики, вітаміни А, Д, К та антибіотики, що вживаються тривалий час.