4. Диференціація кримінально-процесуальної форми

 

Усі дії учасників процесу здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою.

Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забезпечувати як можливість встановлення об'єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини, справедливість прийнятих рішень.

Процесуальна форма –  це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод людини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея "дозволено все, що не заборонено законом", то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноваження, повинен діяти принцип "дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом". Такий підхід обмежує правом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, забезпечує верховенство закону в сфері правосуддя.

Процесуальна форма покликана забезпечити встановлення об'єктивної істини у справі та правильне застосування закону.

Процесуальна форма створює детально врегульований, обов'язковий, стабільний та захищений державою правовий режим провадження у кримінальних справах, який покликаний забезпечувати істину, свободу і справедливість.

Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних формальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справедливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини [10].

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

визначає стабільну та юридичне доцільну процедуру судочинства;

оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим законності;

забезпечує виховний вплив кримінального процесу.

Процесуальна форма – це не пуста формальність, а абсолютно необхідна умова правильності розслідування та розв'язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, безпомилковості застосування кримінальної репресії.

Кримінально-процесуальним законом установлено єдиний порядок провадження в кримінальних справах. Водночас закон допускає і диференціацію процесуальної форми в окремих категоріях справ.

Диференціація, відступ від звичайної, єдиної процесуальної форми зумовлені характером злочину або особливостями обвинуваченого тощо.

Зокрема, у справах про образи, легкі тілесні ушкодження та деякі інші злочини, як правило, досудове слідство не провадиться. У справах про діяння неосудних закон передбачає додаткові процесуальні гарантії забезпечення цим особам права на захист у вигляді обов'язкової участі захисника з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи. Така диференціація, відступ від звичайної, єдиної процесуальної форми зумовлені характером злочину або особливостями обвинуваченого тощо.

Диференціація процедури провадження по кримінальній справі у сучасному кримінальному процесі України здійснюється, в основному, в двох напрямках: з одного боку - це встановлення додаткових гарантій забезпечення дотримання та реалізації конституційних прав громадян щодо окремих категорій правопорушників за суб’єктивною ознакою (неповнолітні; особи, що страждають психічними або фізичними недоліками [12], або за об’єктивною ознакою (здійснення злочинів, що тягнуть можливість призначення довічного позбавлення волі та таке інше); з іншого боку - це спрощення деяких процесуальних форм для справ про неінтенсивні злочини, які не представляють великої суспільної небезпеки (у справах приватного обвинувачення, у протокольній формі досудової підготовки матеріалів справи [13]

Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства кожна особа, яка вчинила злочин, повинна нести кримінальну відповідальність.

Однак законодавець поділяє осіб, які вчинилисуспільно небезпечне діяння, залежно від віку, на кілька категорій і встановлює для них певні процесуальні гарантії з метою захисту їх конституційних прав.

ВИСНОВКИ

 

Кримінальний процес — єдність змісту і форми: змістом кримінального процесу є кримінально-процесуальна діяльність, а його формою — кримінально-процесуальні відносини, встановле­ний законом порядок провадження процесуальних дій.

Кримінальний процес складається з основних стадій та  виключних.

Основні стадії: порушення кримінальної справи; досудове (попереднє) розслідування (дізнання та досудове слідство); попередний розгляд суддею; судовий розгляд; апеляційне провадження; касаційне провадження; виконання вироку.

Перша стадія — порушення кримінальної справи починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних в законі як приводи для порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин, або з моменту безпо­середнього виявлення ознак злочину.

Друга стадія — попереднє (досудове) розслідування. Попереднє розслідування полягає у провадженні органами дізнання та попе­реднього слідства передбачених законом слідчих та інших проце­суальних дій, спрямованих на отримання доказів, попередження, припинення, швидке та повне розкриття злочину, всебічне дослідження обставин справи та викриття винних, виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, відшкоду­вання завданої злочином шкоди, забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які вчинили злочин, і правильне застосування закону.

Третя стадія — попередній розгляд справи суддею. Після закінчення розслідування справа з обвинувальним висновком, за­твердженим прокурором, передається до суду, де вона вивчається і вирішується питання про можливість призначення справи до су­дового розгляду (віддання обвинуваченого до суду) та організації судового розгляду. Підсумковими рішеннями у даній стадії кримінального процесу є рішення про призначення справи до су­дового розгляду, про повернення справи на додаткове розслідуван­ня або про закриття справи.

Четверта стадія — судовий розгляд. Ця стадія передбачає роз­гляд у судовому засіданні із додержанням принципів гласності, зма­гальності, усності та безпосередності дослідження доказів і всіх інших принципів правосуддя, за активної участі всіх заінтересова­них учасників процесу, матеріалів кримінальної справи, досліджен­ня всіх її обставин та розв'язання справи по суті.

П'ята стадія — апеляційне провадження — полягає у перегляді апеляційним судом (обласним та іншим прирівняним до нього судом), у зв'язку з поданою учасником процесу апеляцією, рішень суду першої інстанції.

Шоста стадія — виконання вироку — полягає в реалізації виро­ку, що набрав законної сили, та виконанні рішень суду.

• Складіть схему системи видів доказів в кримінальному процесі.