Лекція 2 класифікація витрат і поведінка витрат

1. Склад витрат підприємства та їх регламентація в Україні

2. Класифікація витрат підприємства

3. Поведінка витрат

-1-

У кожній галузі народного господарства є специфічні особ­ливості організації виробничого процесу, а отже, і складу та струк­тури виробничих витрат. Але, незважаючи на галузеві особли­вості, завжди у процесі виробництва беруть участь засоби праці, предмети праці та робоча сила, а у деяких галузях — природні ресурси (земля, сонячна енергія тощо). Використання цих еле­ментів виробництва зумовлює витрати підприємств у процесі їх господарської діяльності. Ці витрати здійснюються у вигляді вар­тості використаних предметів праці (сировини, матеріалів, пали­ва тощо), витрат на оплату праці та частини вартості використа­них засобів праці у розмірі їх амортизації. Природні фактори, як правило, грошової оцінки не мають, і їх використання не збільшує суми витрат на виробництво.

Практично витрати обліковують у розрізі окремих статей: сировина та матеріали, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, паливо і енергія на техно­логічні потреби, витрати на ремонт основних засобів і т. ін.

Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується ПС(Б)О 16, а у по­датковому обліку -ЗУ «Про оподаткування при­бутку підприємства.

У зв'язку з тим, що П(С)БО 16 має досить загаль­ний (концептуальний) характер і не враховує особливості кож­ної галузі виробництва, міністерствам та відомствам надано пра­во розробляти методичні рекомендації з питань організації об­ліку витрат та калькування собівартості продукції у відповідних галузях.

Більшість міністерств та інших центральних органів управлін­ня розробили і затвердили рекомендації для відповідних галузей. Це такі документи, як:

Подібні рекомендації затверджені з обліку витрат і кальку­люванню собівартості у сільському господарстві, в промисловості, в торгівлі, житлово-кому­нальному господарстві, будівельно-монтажних робіт, проектно-пошукових робіт, послуг зв'язку, перевезень на транспорті, тощо.

-2-

В ході операційної діяльності сільськогосподарські підприємства здійснюють різноманітні, за своїм складом та призначенням витрати, які в свою чергу, визначають загальний об’єм виробництва, номенклатуру продукції та її якісні характеристики. Тому класифікація витрат має велике теоретичне і практичне значення в обліку процесу виробництва для розуміння того, як ними управляти.

Головним завданням класифікації витрат виступає необхідність одержання інформації для калькулювання та економічного аналізу використання ресурсів, а також для здійснення планування обліку процесу виробництва, для формування центрів відповідальності і центрів витрат.

В економічній літературі нараховується близько двох десятків класифікаційних ознак витрат. Одними із найпоширеніших класифікацій витрат виробництва є їх групування за економічними елементами і статтями калькуляції.

Облік витрат виробництва в по-елементному розрізі є основою всієї організації виробничого обліку. Він має важливе макроекономічне значення завдяки тому, що здійснює розподіл витрат на витрати живої і уречевленої праці та визначає їх співвідношення в сукупних витратах.

Групування витрат за елементами дозволяє :

• побачити, що і в яких обсягах витрачається в загальному по підприємству на виробництво продукції ;

• визначити потребу в оборотних і необоротних активах ;

- контролювати витрати за їх економічним змістом та ін.

По-елементний перелік витрат дає можливість встановити фактори і основні напрямки зниження собівартості продукції, а також визначити до якого типу виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних ресурсів ( матеріало-, трудо- чи фондомістське ).

Класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення. Групування витрат в калькуляційному розрізі надає змогу визначити цільове призначення окремих видів витрат під час формування собівартості продукції, а також виявити резерви її зниження.

Встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції віднесено до компетенції управлінського обліку витрат виробництва. Номенклатура статей повинна відповідати потребам керівної ланки.

Важливою для організації обліку витрат є також класифікація витрат за економічною роллю в процесі виробництва. Їх при цьому ділять на основні, які безпосередньо пов’язані з процесом перетворення сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих працівників та накладні, які мають відношення до процесу виробництва, проте не можуть бути безпосередньо віднесені до певної продукції економічно можливим шляхом.

Таким чином, основні витрати характеризують технологічні потреби виробництва, а накладні – управлінські потреби виробництва. Природу зазначеного ділення витрат відображає технологія виробництва і управління. Слід відзначити, що поділ витрат на ці класифікаційні групи не є точним.

Не менш важливе значення для обліку, аналізу і калькулювання має групування витрат за способом включення до собівартості продукції : прямі і непрямі. Прямі витрати - це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. На противагу їм, непрямі витрати не можуть бути безпосередньо віднесені економічно можливим шляхом.

Залежно від зміни обсягу випущеної продукції чи продажу витрати класифікують на постійні і змінні. Постійні витрати не змінюються при зміні обсягу виробництва, а змінні витрати в сумі змінюються прямо пропорційно по відношенню до об’єму виробництва.

Слід відмітити, що на практиці при виробництві продукції часто важко провести чітку межу між постійними і змінними витратами, так як залежність їх від об’єму виробництва інколи буває виявлена недостатньо. В зв’язку з цим, для усунення незрозумілості, доцільною є розробка в сільськогосподарських підприємствах детальної номенклатури постійних і змінних витрат. Вірна розробка буде сприяти встановленню найбільш оптимальної структури статей калькуляції. В ринкових умовах господарювання основним стає визначення номенклатури, яка б відповідала вимогам оперативного обліку та контролю витрат, поглибленню аналітичних можливостей обліку, прийняттю управлінських рішень.

За календарними періодами витрати групуються на минулих періодів, поточні і майбутніх періодів. Такий поділ обумовлений особливостями сільськогосподарського виробництва.

Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти залежні

( релевантні ) та незалежні ( нерелевантні ) витрати. Залежні витрати – це такі витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення . Незалежні витрати в свою чергу не залежать від прийняття рішень.

Для обґрунтованого контролю витрат необхідним є їх поділ за суб’єктами, які працюють на підприємстві – на контрольовані і неконтрольовані. Практичний розподіл витрат на контрольовані і неконтрольовані залежить від сфери повноважень керівника.

Крім розглянутих вище класифікаційних груп витрат застосовуються і інші види класифікації за різними ознаками. Враховуючи потребу у детальному аналізі витрат в сфері управлінського обліку, їх додатково класифікують за функціональною роллю в процесі виробництва, за способом віднесення на готову продукцію, за місцями виникнення, за функцією управління, за належністю до трьох елементів вартості та ін.

Слід відмітити, що неодноразово вносились багаточисельні пропозиції по удосконаленню класифікації витрат виробництва. Проте на практиці вони не набули розповсюдження. Причинами цього є те, що розроблені пропозиції не стосувалися безпосередньо групування витрат виробництва та не змінювали загальні принципи включення витрат у собівартість продукції, а також робили облікову роботу в сфері виробництва більш трудомістською.

-3-

Поведінка витрат — це характер їх реагування на зміни в діяльності підприємства. Знання залежності рівня витрат від зміни окремих факторів виробництва дозволяє впливати на їх рівень, змінюючи відповідним чином ці фактори.

Поведінка витрат визначається їх видом: змінні, постійні, напівзмінні, напівпостійні.

Змінні витрати - це такі, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності, тобто при зростанні обсягу виробництва на 10% загальна сума таких витрат також зростає на 10%.

а) сукупні змінні витрати б) питомі змінні витрати (витрати на одиницю діяльності)