- •1.1. Поняття про темперамент як індивідуально-психологічну властивість особистості
- •1.2. Історичні аспекти розвитку вчення про темперамент
- •1.3. Характеристика основних типів темпераменту
- •1.4. Властивості темпераменту
- •1.5. Вікові прояви темпераменту
- •2.1. Методи діагностики темпераменту
- •2.2. Вивчення особливостей темпераменту дітей підліткового віку
- •2.3. Індивідуальний підхід у навчанні й вихованні дітей різних типів темпераменту
2.1. Методи діагностики темпераменту
Кожен тип темпераменту може проявляти себе як в позитивних, так і в негативних психологічних рисах. Знаючи темпераменти учнів, учитель повинен так організувати діяльність кожного школяра, щоб поступово менш різко проявлялися властивості темпераменту, які заважають дитині в його учбовій роботі і поведінці, і закріплювалися позитивні властивості його темпераменту. В результаті виховуватимуться(отримуватися) потрібні якості що забезпечують гармонійний розвиток кожного учня.
Для визначення типу темпераменту краще всього використати 2 методи: спостереження і тест Г.Ю. Айзенка визначення типу темперамента.
Спостереження - метод, найбільш відповідний в педагогічній роботі, особливо метод спрямованого спостереження за певною схемою або програмою спостереження. Ця схема вказує, на які явища, а також на які форми поведінки і в яких ситуаціях слід звернути особливу увагу. Засобом діагностики, що дозволяє дати найбільш швидкий результат, є опитувальник, як один з методів багатовимірного шкалірованія.
Діагностичне обстеження індивідуальних особливостей темпераменту що вчаться проводиться фронтально. Методичне забезпечення – “Методика експрес – діагности характерних особливостей особи”. У основі розробки даної методики лежить факт повторення набору схожих загальнопсихологічних типів в різних авторських класифікаціях (Кеттелл Д.М., Леонгард К., Айзенк Г,Ю., Личко А.Є. та ін.).
Пропонована методика містить тест-опитувальник Г.Ю. Айзенка (підлітковий варіант) класифікацію залежно від співвідношення результатів шкали нейротизма і шкали інтроверсії, вербальний опис особливостей кожного типа і основний напрям тактики взаємин з дітьми кожного типа. В даний час застосовуються різні методики для діагностики типу темпераменту.
Опитувальник Я. Стреляу дозволяє виявити об'єктивні кількісні оцінки властивостей ВНД і на цій основі віднести індивідів до того чи іншого типу темпераменту: 1) Сангвінік - сильний, оптимально збудливий, врівноважений, швидкий тип; 2) Флегматик - сильний, оптимально збудливий, врівноважений, повільний тип; 3) Холерик - сильний, підвищено збудливий, нестримний, неврівноважений; 4) Меланхолік - слабкий, понижено збудливий, неврівноважений тип. За результатами тестування піддослідних виявляється кількісна оцінка сили процесів збудження і гальмування, рухливості нервових процесів індивідів, проводиться розрахунок ступеня врівноваженості нервової системи. Опитувальник Г.Ю. Айзенка грунтується на ідеї екстравертірованность і нейротизму.
Залучаючи дані з фізіології вищої нервової діяльності, Г.Ю. Айзенк висловлює гіпотезу про те, що сильний і слабкий типи за І.П. Павлову дуже близькі до екстравертірованний і интровертированному типам особистості. Природа інтроверсії та екстраверсії передбачається у вроджених властивостях центральної нервової системи, які забезпечують врівноваженість процесів збудження і гальмування. Таким чином, використовуючи дані обстеження за шкалами екстра - інтроверсії і нейротизму, можна вивести показники темпераменту по класифікації І.П. Павлова.
Опитувальник структури темпераменту (ОСТ) В.М. Русалова використовується для діагностики властивостей «предметно-діяльнісного» і «комунікативного» аспектів темпераменту. Опитувальник складається з 9 шкал: предметна ергічних, соціальна ергічних, пластичність, соціальна пластичність, темп і швидкість, соціальний темп, емоційність, соціальна емоційність і контроль.
Ще одна методика - теппінг-тест Є.П. Ільїна - спрямований на визначення коефіцієнта функціональної асиметрії і властивостей нервової системи за психомоторними показниками.
Даний тест заснований на твердженні, що сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і тривалості навантаження, ніж слабка. Ця методика грунтується на визначенні динаміки максимального темпу руху рук. Отримані в результаті обробки експериментальних даних досвіду варіанти динаміки максимального темпу можуть бути умовно розділені на п'ять типів: сильний, стабільний, слабкий, среднеслабий, среднесільний [35,36].
