Висновки

Повстання рабів під проводом Спартака почалося в момент запеклої соціальної боротьби в Римі, війни з Серторієм в Іспанії та Мітридатом на Сході. Це був період невпинного росту рабовласництва, інтенсивного розвитку внутрішнього ринку і хижацької експлуатації провінцій.

Повстання Спартака – одна з найяскравіших сторінок світової історії. В ньому найповніше проявилися гострота конфлікту і непримиренності класових суперечностей. Це було найорганізованіше повстання в історії античного світу. Його можна вважати по істинні грандіозним, оскільки такого відчутного удару Римській республіці не завдавало ще жодне повстання, яке до того часу виникало в Римі. Це повстання дещо похитнуло основи римської республіки, що в майбутньому відбилось на падінні республіканського ладу. Однак розбіжність в програмі дій, у тому числі і відокремлення Крікса від Спартака, відсутність тісної консолідації між самими рабами й ряд інших причин призвели до поразки повстання.

Повстання рабів під керівництвом Спартака на мою думку є водночас позитивним і негативним фактором для Римської держави. Позитив полягає, в тому, що це повстання показало саме слабкі місця рабовласницького суспільства, ті прогалини, які потрібно закрити, щоб не допустити в майбутньому, минулих подій і помилок. Також воно підірвало могутність, фундамент римського рабовласництва, яке так сильно вкоринилося в Римі, як ніде інше. Прискорило його кризу, а також сприяло активізації боротьби невільників.

Негатив потрібно розглядати з тих позицій, які вказують на завдану шкоду, а вона звичайно є. Повстання завдало важкого удару по економіці Риму. Рабовласницькі господарства були зруйновані і спустошені. Трирічна війна, яка знищила більше 100 тисяч римлян і рабів, показала серйозну небезпеку скупчення такої маси рабів і можливість повторення подібних рухів у майбутньому.

Це також і своєрідний урок для римської армії, яка вчить, що організованість це перш за все консолідація спільних планів і дій, а поодинока битва нічого не варта, нехай це і битва з рабами.

Сам Спартак виступає як видатна постать, що зумів на час згуртувати різноплемінну масу рабів, надати їй правильну військову організацію і завдати римським легіонам ряд страшних ударів. За короткий термін Спартак довів, що володіє талантом революційного вождя, має блискучі військові здібності, гуманність і широкий розум. Його ім'я почали згадувати не інакше, як з додатком епітета “герой”. Всі джерела зображують Спартака, як людину шляхетну і відважну.

Навіть ті римські історики, які ставилися вкрай вороже до повстання в цілому і його учасникам, все ж визнавали особисті якості Спартака.

Флор, що підкреслює презирство і ненависть до повсталих рабів, змушений був заявити, що в останньому бою “Спартак, борючись в першому ряду, був убитий і загинув, як личило б великому полководцю”.

Проте я вважаю, які б не були чисельні повстання рабів, але зламати рабовласницький лад їм не під силу, оскільки коріння рабовласництва настільки вкоренилися в основи Римської держави, що всі сподівання на це – марні і пусті.

На мою думку всі соціальні протиріччя, які переповнювали і розхитували Римську республіку, кореняться саме в рабстві. Оскільки рабство і війни принесли збагачення окремим особам, які крім наявного у них багатства прагнули ще й влади. Ці чинники стають причиною боротьби, багатих за владу в державі, а рабів за звільнення від рабства.