- •Відкриття вірусів д.Й. Івановським (характеристика експериментів)
- •Роль д.Й. Івановського та м. Бейєринка в становленні вірусології
- •Модельні системи, що використовуються в вірусології
- •Основні методи дослідження вірусів
- •Гіпотези походження вірусів
- •Роль вірусів в еволюції органічного світу
- •Еволюція вірусів та її докази
- •Хімічний (елементний) склад вірусів
- •Біохімічний склад вірусів
- •Поняття про “прості” і “складні” віруси
- •Фінальна стадія взаємодії складного вірусу з клітиною
- •Стадіїї взаємодії вірусу з клітиною
- •Структурні і неструктурні білки вірусів
- •Особливості будови і функцій структурних білків вірусів
- •Типи вірусних днк (приклади)
- •Типи вірусних рнк (приклади)
- •Типи симетрії вірусів
- •Принципи самозбірки вірусів з ротаційно-трансляційним типом симетрії
- •Принципи самозбірки вірусів з ікосаедричним типом симетрії
- •Принципи класифікації вірусів
- •1)Морфологія віріонів
- •2) Геном
- •Стадії взаємодії вірусу і клітини(див пит 14)
- •Характеристика екліпс-фази
- •Типи генетичних карт у вірусів
- •Генетична карта бактеріофагу т4
- •Генетична карта бактеріофагу лямбда
- •Інтеграція геному фагу лямбда
- •Організація геному втм
- •Геном вірусу грипу
- •Реасортація геномів вірусу грипу
- •Генетична карта віл
- •Принципи методу плр
- •Принципи методу іфа
Типи генетичних карт у вірусів
Типи генетичних карт у вірусів (Генетична карта – порядок розташування генів на хромосомі)
Рекомбінаційна
Хімічна (сіквенс нуклеотидів)
Фізична
Рестрикційна
Реасортаційна
Транскрипційна
Трансляційна
Генетична карта бактеріофагу т4
Генетическая карта фага Т4 имеет кольцевую форму. До сих пор идентифицировано 135 генов, которые составляют примерно 90% кодирующей емкости генома Т4. Эти гены можно разделить на два больших класса. Один из них определяет ферменты, необходимые для деградации ДНК клетки-хозяина и быстрого синтеза Т4 ДНК, включая дезокеицитидинтрифосфатазу, дезоксинуклеотид-киназу, дезоксицитидилатоксиметилазу, глюкозилтрансферазы, раз. личные дезоксирибонуклеазы, ДНК-полимеразу, ДНК-лигазу и ДНК-связывающий белок. Второй класс определяет белки, необходимые для сборки фаговой частицы. Следует отметить, что различные гены, за небольшим исключением, группируются в соответствии с функциями. В отличие от генов Е. coli, участвующих в метаболизме и синтезе лактозы и триптофана соответственно, группы генов Т4 не образуют опероны, и их экспрессия не контролируется координирование например путем образования полигенной мРНК.
Генетична карта бактеріофагу лямбда
Бактеріальна хромосома у складі віріону є лінійною, але дразу після потрапляння в бактеріальну клітину замикається в кільце. В результаті зєднання кінців ДНК (cos – сайтів) групи генів лізису та хвостового відростку зближуються. Гени, що кодують білок – реп ресор (СІ) та білок, який запускає ліричний шлях (Сro), розміщені поруч на хромосомі фагу. Ці гени транскрибуються в протилежних напрямках. Точки початку транскрипції цих генів розділені ділянкою 80пар основ. В цій ділянці розміщенні промотори та оператори, з якими з’єднуються білки – регулятори. Кожен з генів сl cro мають свій власний промотор. Ці промотори не перекриваються між собою. Оr1, Or2 Or3 – це операторні ділянки, до яких приєднується сl і сro , регулюючи таким чином активність обох промоторів. При зв’язуванні з Pr ( промотор гену кро), полімер аза налаштовується на транскрипцію цього гена ( в праву сторону), а при зв’язуванні з Prm(промотор гену кл) транскрибується ген кл в іншу сторону. В клітині ці два промотора не бувають зайняті одночасно. В лізогенізованій клітині реп ресор завжди зв’язаний з . Оr1, Or2 а Or3 вільний від реп ресора. В клітині відбувається активний синтез білку - репресора
Інтеграція геному фагу лямбда
Механізм інтеграції
Сама интеграция — последовательный обмен (см. генетическая рекомбинация) происходит через образование структуры Холлидея и требует фагового белка Int и бактериального белка IHF (англ. integration host factor). И Int и IHF связываются с attP и формируют интрасому: ДНК-белковый комплекс, предназначенный для сайт-специфической рекомбинации ДНК фага и хозяина.
Інтеграція геному фага лябмда в бактерійну ДНК відбувається на основі механізму сайт-специфічної рекомбінації, яку забезпечує вірусна інтеграза разом і клітинним мультимерним комплексом IHF (англ. inegration host factor). Рекомбінація відбувається між ділянкою attB (англ. bacteria attachment) у ДНК віруса та ділянкою attP (англ. phage attachment), що лежить між галактозним (gal) та біотиновим (bio) оперонами у геномі кишкової палички. Обидві ділянки attP та attB мають спільну п'ятнадцятинуклеотидну кóрову послідовність, із нею перекриваються два сайти приєднання інтегрази. Окрім того attP простягається ще на ~150 п.н. вверх (англ. upstream) від кору і на ~90 п.н вниз (англ. downstream), де містяться додаткові місця зв'язування інтегрази, а також IHF. Комплекс інегрази, IHF, attB та attP називається інтасомою. Всі елементи в інтасомі розташовані таким чином, що забезпечують успішну рекомбінацію, внаслідок якої вірусний геном перетворюється у лінійний профаг, на кінцях якого розташовані ділянки attL (англ. attachment site on the left) та attR (англ. attachment site on the right).[5]
