Шляхи формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі школи є:

• вивчення соціально-психологічного клімату в колективі (діагностування);

• удосконалення організації праці на основі принципів наукової організації праці;

• гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між діловими та особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин;

• удосконалення матеріальної бази установи та умов праці і життя членів колективу;

• удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей колективу та вимог суспільства до установ освіти; удосконалення організаційних форм управління.

Рекомендації директорам навчальних закладів, адміністрації школи щодо покращення психологічного мікроклімату:

• Удосконалити добір, розташування, виховання кадрів, тобто «комплектувати» колектив з урахуванням соціально-психологічної, психологічної сумісності людей.

• Поставити перед колективом цікаву, корисну для суспільства та членів педагогічного колективу мету, досягнення якої потребує напруженої творчої праці.

• Удосконалити матеріальну базу установи та умови праці членів колективу.

• Доручити організацію спільних заходів та спільного дозвілля членам педколекиву.

• Організувати проведення інтегрованих та бінарних уроків, що сприятиме підвищенню ефективності взаємодії між членами педагогічного колективу.

• Знаходити з підлеглими спільну мову, цікавитися їхніми проблемами.

• Делегувати повноваження.

• Організувати спільну професійну взаємодію керівника із заступниками.

• Керуватися справедливими універсальними вимогами до учасників навчально-виховного процесу.

• Достатньо інформувати членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання.

Рекомендації працівникам психологічної служби щодо покращення психологічного мікроклімату:

• Систематично проводити соціометричне чи референтометричне дослідження для аналізу стану мікроклімату колективу з метою виявлення «вогнища» проблеми.

• Проводити діагностику синдрому емоційного вигорання та поінформувати вчителів шодо прийомів уникнення професійного виснаження.

• Вивчати стиль керівництва адміністрації з метою об’єктивної оцінки стану взаємодії учасників навчално-виховного процессу.

• Систематично надавати психологічну допомогу вчителям щодо саморегуляції психічних процесів шляхом аутогенного тренування, індивідуальної та групової психокорекції.

• Проводити тренінгові заняття формату «батьки-учні-вчителі», «батьки-діти», «вчителі-учні» для згуртованості загальношкільного колективу, налагодження дружніх стосунків.

• Організувати цикл тренінгових занять з розвитку психологічної культури педагогів.

• На початку навчального року проводити заняття з адаптації з метою прискрення темпу включеності педагогів та учнів у навчально-виховний процесс та систему ефективної взаємодії.

• Організувати супровід вчителів у міжатестаційний період, що дозволить попередити виникнення негативних емоційних станів та суперечливих ситуацій.

• Виявити співробітників, які впливають на негативний мікроклімат та окремо працювати психологу з ними над розвитком: моральної спрямованості діяльності; організаційної єдності; психологічної єдності (інтелектуальна, емоційна і вольова); здатності до самоуправління; групової готовності та міжгрупової єдності.

• Розробити пам’ятки батькам, педагогам щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі.

Рекомендовані методики для роботи з учнями:

• Вивчення статусу особистості в колективі.

• Методика визначення згуртованості класу «Скільки голів, стільки думок».

• Тест «Психологічна сумісність».

• Оцінка психологічного клімату в колективі.

• Методика визначення міжособитісних стосунків школяра (за Рене Жилем).

• Опитувальник суб’єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих(автор –О.Афанасьєв).

Під час діагностики психологічного клімату, соціометричної структури групи, емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні в учнівському та педагогічних колективах рекомендуємо користуватися «Методичним посібником для практичних психологів і соціальних педагогів» /за редакцію Д.Д. Романовької, С.І.Собкової.- Чернівці, 2009. – 232 с. та збірником «Психологу для роботи: діагностичні методики», Укладачі: Лемак М.М., Петрище В.Ю.

Соціально-психологічний клімат формується в колективі поступово, але, одержавши достатню визначеність і виразність, стає відносно самостійним фактором життя колективу і впливає на продуктивність праці групи й окремих працівників, на самопочуття кожного члена колективу, ступінь прихильності його до колективу, стабільність кадрів.

У кожному трудовому колективі можна знайти складну структуру, що включає посадові й особисті відносини. Але, серед різноманітних факторів, що впливають на психологічний мікроклімат, найбільший емоційний вплив (позитивний чи негативний) здатні спричиняти міжособистісні стосунки в колективі. Особливість педагогічної праці полягає в тому, що індивідуальні знання, зусилля й досвід дають ефективний результат лише за умови їх узгодження з діями всього педагогічного колективу, підтримки керівними органами, спрямування на досягнення єдиної мети. Таким чином, тільки колектив з високим рівнем моральної та педагогічної культури (особистої та колективної) може працювати злагоджено, досягаючи високих результатів.