Що необхідно контролювати?

• прибутковість (рівень прибутків, прибуток на основні фонди, інвестований капітал від акцій, від продажів);

• маркетинг (загальний обсяг продажів; частка ринку; приріст обсягу продажів; приріст частки ринку; інтеграція національних ринків для підвищення ефективності і продуктивності маркетингу);

• виробництво (відношення обсягу закордонного виробництва до обсягу вітчизняного виробництва; ефект масштабу; контроль якості і рівня витрат; упровадження ефективних методів виробництва);

• фінанси (фінансування закордонних філій; оподаткування; оптимальна структура капіталу; регулювання валютного обігу - мінімізація втратчерез коливання валютного курсу);

• технологія (тип технології, який передбачається передати за кордон - нове або старе її покоління; адаптація технології до місцевих потреб і обставин);

• відносини з місцевим урядом (адаптація планів філій до планів розвитку місцевого уряду; дотримання місцевих законів, звичаїв, етичних стандартів);

• персонал (виховання керівників із глобальною орієнтацією; виховання керівників із місцевого населення);

• науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (упровадження ₍патентоспроможних виробів і технологій; географічне розосередження науково-дослідних і дослідно-конструкторських лабораторій);

• навколишнє середовище (гармонія з навколишнім середовищем; дотримання місцевого законодавства про охорону навколишнього середовища).

Як контролювати?

Вирішувати Вам!

Мотивація

Мотивація як функція управління являє собою процес спонукання до діяльності для досягнення цілей підприємства (організації) через досягнення особистих цілей.

Потреби - усвідомлена відсутність чого-небудь. Вони традиційно поділяються на первинні (закладені генетично) і вторинні які зв'являються в процесі пізнання і придбання життєвого досвіду). Потреби задовольняються винагородами.

Винагорода - це те, що людина вважає цінним для себе. Винагороди бувають зовнішніми (грошові виплати, просування по службі) та внутрішніми (лочуття успіху, причетності) й отримуються за допомогою самої роботи.

Організіція

Розглянемо функцію «організація» як процес створення структури підприємства.

Структура організації - це логічне узгодження взаємовідносин різних рівнів управління і функціональних сфер.

Завдання менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту структуру, яка найкраще відповідає цілям і завданням організації, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, які впливають на неї.

Оскільки в сучасному динамічному зовнішньому середовищі стратегія, як правило, змінюється, то відповідно і структура організації повинна змінюватися.

Проектування структури включає такі етапи:

• розподіл організації по горизонталі на широкі блоки (структурні підрозділи);

• установлення співвідношення повноважень різних посад;

• визначення посадових обов'язків.

Найбільш широке розповсюдження мають такі типи структур:

• бюрократичні або механічні (функціональні, дивізіональні);

• адаптивні або органічні (проектні, матричні).

Структура організації залежить від темпу зміни зовнішнього і внутрішнього середовища

Оскільки організаційні структури міжнародних корпорацій дуже складні для аналізу, обмежимося тільки стислим оглядом їх основних типів.

При подальшому зростанні ділової активності підприємства на міжнародних ринках, воно зазвичай створює спеціальні міжнародні відділення.

Підприємства, що створюють дивізіональну структуру з міжнародним відділенням, мають відносно невеликий обсяг міжнародних продажів у порівнянні з продажами усередині країни, обмежену номенклатуру продукції і географію закордонних ринків.

Отже, для того, щоб приймати дійсно ефективні рішення щодо своєї діяльності на різних міжнародних ринках, підприємство повинно перебудувати свою структуру таким чином, щоб міжнародні операції мали не менш важливе значення ніж операції усередині країни.

Найбільш поширеними типами глобальних структур є глобальна продуктова структура і глобальна регіональна структура.

Глобальна продуктова структура найбільше підходить для тих підприємств, у яких розходження між видами виробленої продукції мають більше значення ніж розходження між регіонами, де її продають.

Наибольший опыт управления внешнеэкономической деятельностью накапливается в специализированных внешнеторговых организациях (далее ВТО) .

Функциональные отделы и службы, содействующие работе специализированных фирм и ВТО, можно разделить на три группы: