2. Вплив метеоумов на вражуючі фактори зму.

а) Вплив метеорологічних факторів на поведінку ОР.

Умови погоди можуть сприяти, або не сприяти використанню ОР, збільшувати або зменшувати їх бойову ефективність. Значення елементів погоди, як температура повітря, вітер, тиск, вологість, хмарність, осади, неоднаково, але кожен з них справляє більший або менший, прямий або непрямий вплив на поведінку ОР.

Температура. Значення температури у військово-хімічній справі дуже велике. Температура впливає не лише на вертикальну стійкість повітря, але також на визначає агрегатний ста ОР, впливає на стійкість ОР при зараженні місцевості, впливає не леткість ОР, а також справляє великий вплив на поведінку зараженого повітря.

Деякі ОР в різні пори року, навіть в різні години доби можуть знаходитися у різних агрегатних станах.

Наприклад, іприт влітку рідкий та добре випаровується , а взимку – твердий. Фосген влітку – газ, а взимку – рідина. В залежності від агрегатного стану, ОР будуть використовуватися ті чи інші способи його використання з метою досягнення найбільшої ефективності.

Температура повітря має велике значення для тривалості бойової дії СОР при зараженні місцевості та для створення великих концентрацій парів СОР. Відомо, що випаровування зростає із зростанням температури. Чим вища температура, тим швидше випаровується СОР, тим більша його кількість переходить у газоподібний стан, але тим меншою буде його тривалість перебування на поверхні землі. Наприклад, випаровування іприту при температурі +30 у 20 разів більша в порівнянні з випаровуванням при 0.

Леткість ОР зростає із підвищенням температури. Чим вища температура, тим вища і леткість і, відповідно, тим більші концентрації ОР можуть бути створені у повітрі. Так, наприклад, леткість іприту при температурі 10С – 0,4 мг/л, а при температурі +30С – 1,8 мг/л. Звідси ясно, яке велике значення має температура поверхні ґрунту, на яку нанесений СОР.

Поведінка зараженого повітря буде обумовлене ступенем вертикальної стійкості повітря, оскільки ОР, що знаходиться у повітрі , поводить себе у залежності від поведінки самого повітря.

Вітер. Одним з найважливіших елементів погоди є вітер. Він визначає швидкість та напрям пересування зараженого повітря, значною мірою визначає характер цього переміщення та величину концентрації ОР.

Знаючи напрям, швидкість та характер вітру, можна вирішити ряд важливих питань: куди буде поширюватися заражене повітря, з якою швидкістю воно буде переміщуватися і коли досягне того чи іншого району, які райони будуть уражені, а які залишаться у безпеці, яка ймовірність застою ОР у тому чи іншому районі.

Особливе значення має швидкість вітру. Вона визначає перш за все початкову концентрацію зараженого повітря. Очевидно, що якщо з якогось джерела у повітря рівномірно надходить ОР, то воно при різних швидкостях вітру буде розподілятися в одиницю часу у більшому та меншому об’ємах повітря. Зі збільшенням швидкості вітру цей об’єм буде зростати, зі зменшенням – зменшуватися. Відповідно, початкова концентрація ОР, що поступає у повітря, буде змінюватися у залежності від швидкості вітру. Можна сказати, що початкова концентрація обернено пропорційна швидкості вітру: зі збільшенням швидкості вітру у 2 рази, початкова концентрація буде в 2 рази меншою.

Швидкість вітру буде впливати і на глибину розповсюдження бойових концентрацій ОР. Так, при більшій швидкості вітру ОР у бойових концентраціях розповсюджується на меншу глибину, через швидке розсіювання.

Швидкість вітру впливає на випаровування рідких ОР і, відповідно, на тривалість їх дії. Оскільки випаровування відбувається тим швидше, чим

швидкість повітряного потоку більша, то ОР, що знаходиться у вигляді крапель на місцевості, буде випаровуватися швидше при сильнішому вітрі. Наприклад, збільшення швидкості вітру до 6 м/с зменшує стійкість іприту на місцевості при високих температурах у 2,5 рази. Тобто, тривалість дії ОР на заражених ділянках місцевості залежить не лише від температури повітря та ґрунту, але і від швидкості вітру.

На розсіювання зараженого повітря буде впливати і структура повітряного потоку, тобто турбулентність. Причиною розсіювання є перемішування повітря. Розсіювання відбувається при усіх випадках вертикальної стійкості приземного шару повітря, але найхарактерніше для конвекції.

Турбулентність зростає зі збільшенням швидкості вітру. Ось чому при більших швидкостях вітру так швидко розсіюється заражене повітря.

Атмосферний тиск безпосереднього впливу на поведінку ОР не має. Він є елементом прогнозування погоди.

Вологість повітря. Вплив вологості повітря на ОР у атмосфері незначний, оскільки розчинення та гідроліз ОР у польових умовах протікає порівняно повільно і тому суттєво не змінює концентрацію зараженого повітря. Крім того, не всі ОР піддаються гідролізу.

Хмарність. Хмарність має значення головним чином як фактор, що регулює процеси нагріву та охолодження повітря, а значить, і процеси утворення тієї чи іншої ступені вертикальної стійкості. Хмари верхнього ярусу не заважають утворенню конвекції або інверсії. Але хмари середнього ярусу, особливо якщо вони досить щільні та вкривають усе небо або значну його частину, можуть значно послабити інтенсивність інверсії або конвекції та наблизити умови до середнього ступеня вертикальної стійкості повітря.

Хмари нижнього ярусу, коли вони покривають значну частину, тим більше усе небо, сильно заважають виникненню конвекції та інверсії і є у такому випадку причиною ізотермічного розподілення температури у приземному шарі повітря, тобто визначає наявність середнього ступеня вертикальної стійкості. Кучові хмари, утворюючись у результаті конвекції, визначають наявність сильної конвекції, але при перетворенні їх у кучово-дощові та збільшення останніх до повного покриття неба, конвекція буде припинятися.

Вплив вертикальної стійкості повітря на поведінку ОР розглянуто у першому питанні. Прямого впливу на стійкість ОР хмари не справляють.

Осади. Із усіх бойових хімічних речовин найбільшому впливу піддаються СОР на заражених ділянках ґрунту та рослинності. Змивання ОР з ґрунту та рослинності може відбуватися лише сильним дощем, що створює сильний поверхневий стік води. При цьому краплі СОР частково разом із водою

проникають у верхній поверхневий шар ґрунту та частково уносяться потоками води далеко від зараженої ділянки. Нетривалі слабкі, а також мілко-крапельні дощі якого-небудь впливу а тривалість зараження ділянки місцевості не справляють і можуть не прийматися до уваги.

Вплив осадів і в частковому гідролізі ОР, необхідно відмітити, що гідроліз ОР протікає за нормальних умов дуже повільно і тому не має великого значення для тривалості дії ОР на зараженій ділянці.

Випадіння снігу після використання противником СОР справляє маскуючу та екрануючу дію, тобто зменшує концентрацію ОР у повітрі та зменшує вірогідність своєчасного виявлення зараженої ділянки.

Сніговий покров дещо підвищує стійкість ОР, оскільки, природна, їх дегазація на сніговому покрові і в його середині протікає дуже повільно.

Осади справляють вплив і на концентрацію ОР у зараженому повітрі. Проте суттєве переміщення повітря сприяє розсіянню ОР. Крім того, якщо заражене повітря містить тверді частинки, то краплі дощу можуть захоплювати ці частинки і таким чином вимивати їх з повітря на поверхню землі. Гідроліз ОР у зараженому повітрі має невелике практичне значення.

б) Вплив метеорологічних елементів на радіоактивне забруднення місцевості.

З метеорологічних елементів на радіоактивне забруднення місцевості великий вплив справляє швидкість середнього вітру та атмосферні осади (це підпитання можна вивчити методом опитування).

Швидкість середнього вітру буде справляти вплив на масштаби та ступінь радіоактивного забруднення місцевості. Чим більша швидкість вітру, тим більша різниця у розмірах зон зараження. Зі збільшенням швидкості середнього вітру довжина зони буде збільшуватися. При цьому ступінь зараження місцевості буде зменшуватися.

Розміри зон зараження на сліді хмари та значення середньої потужності дози випромінювання на вісі сліду хмари на 1 годину після вибуху.

Потужність тис. тон	Швидкість середнього вітру, км/год	Зони зараження				Значення потужності доз випромінювання
		А	Б	В	Г	відстань від центру вибуху	рад/год
50	10	68-21	25-11	14-7,3	6,5-4,1	10	455
	50	115-12	34-6,1	15-2,8	-	10	285

Випадіння атмосферних осадів (сильний дощ або сніг) під час формування радіоактивного сліду може призвести до збільшення ступня зараження в окремих районах місцевості. При вибухах невеликої потужності, коли радіоактивна хмара опиняється безпосередньо у гущі дощових (снігових) хмар, ступінь забруднення місцевості може збільшитися у 10 разів.

Випадіння сильного дощу після утворення зон радіоактивного забруднення призведе до змивання радіоактивних речовин із зараженої поверхні та зменшенню ступеня забруднення. Потоки води, що утворилися на зараженій місцевості можуть унести із собою РР далеко від зараженої ділянки. та сприяти зараженню різних водоймищ.

Сніг, що випав на місцевість заражену РР, буде послаблювати дозу гамма-випромінювання та нейтронів. Величина послаблення залежить від товщини снігового покрову.

На швидкість випадіння радіоактивних частинок у нижньому шарі атмосфери у теплі пори року (особливо влітку у денні часи) дуже сильно буде впливати конвекція, оскільки швидкість конвективних потоків співрозмірна зі швидкістю падіння радіоактивних частинок. Під дією конвекції деяка кількість радіоактивних часток сповільнить швидкість падіння, в той час як інша у спадаючому потоці буде опускатися до землі із більшою швидкістю. В результаті чого частинки одного й того ж розміру будуть проходити однакові шари атмосфери протягом різних проміжків часу, що призведе до розкиду частинок по сліду, оскільки горизонтальна складова повітряного потоку у однакових за товщиною шарах будуть впливати на частинки із різною тривалістю.

Тобто, при конвекції радіоактивні речовини будуть знаходитися у повітрі триваліший час, ніж при інших умовах вертикальної стійкості.

в) Вплив метеорологічних елементів на світлове випромінювання ядерного вибуху.

На світлове випромінювання ядерного вибуху сильно впливають осади та хмарність.

При помірному тумані, сильній завірюсі та зливі (видимість 1—3 бали) світлове випромінювання послаблюється настільки, що його можна враховувати як самостійний уражуючий фактор.

Хмари, розташовані на шляху світлового випромінювання, також значно послаблюють його, в результаті чого сильно зменшується або повністю виключається можливість ураження наземних об’єктів світловим випромінюванням.

Наприклад, щільна хмарність (слоїсто-дощові, кучові та кучово-дощові хмари) може послабити світлове випромінювання у 10—30 разів. Якщо ж вибух проведений нижче границі хмар.