Ємнісні споруди для сипучих матеріалів:
засіки, бункери, силоси і силосні корпуси для збереження сипучих матеріалів,
вугільні вежі коксохимзаводів.
Бункер - ємність для короткочасного збереження і гравітаційного розвантаження сипучих матеріалів у якого вертикальна частина не перевищує 1,5 F.
Силос - ємність для тривалого збереження сипучих матеріалів у який висота вертикальної частини більш 1,5 F.
Надземні споруди:
окремо розташовані етажерки і площадки, відкриті кранові естакади, опори і
естакади під технологічні трубопроводи, галереї й естакади, розвантажувальні
залізничні естакади.
Етажерка - споруда із самостійними опорами, двох – і багатоярусні, розташовувані в будівлі або поза неї.
Площадка - одноярусне спорудження, розташовуване в будинку чи поза ним, що спирається на устаткування, самостійні опори чи конструкції будинку.
Галерея - надземне чи наземне, цілком або частково закрите, горизонтальне чи похиле спорудження, що з'єднує приміщення будинків.
Естакада - надземне відкрите горизонтальне чи похиле протяжне спорудження, що складається з ряду опор і пролітної частини, що знаходиться в будинку або поза ним.
Висотні споруди:
градирні, баштові копри підприємств по видобутку корисних копалин, димові
труби, витяжні вежі, водонапірні башти.
Аналізуючи причини пожеж у виробничому секторі, слід зазначити, що переважна кількість їх відбулася з причин порушення правил влаштування й експлуатації електроприладів і порушення правил проведення вогневих робіт.
Рис. 2.7. Причини виникнення пожеж на промислових підприємствах.
1 - порушення правил влаштування й експлуатації електроприладів; 2 - порушення правил проведення зварювальних робіт; 3- самозаймання речовин і матеріалів; 4- несправність виробничого обладнання, порушення технол.; 5 - порушення правил експлуатації теплогенеруючих установок; 6 - розряди блискавки; 7- вибухи.
ВИСНОВОК. Пожежі на промислових підприємствах наносять значний матеріальний збиток, створюють соціальну напруженість у суспільстві.
2. Вимоги при проектуванні виробничих будівель та споруд.
СНиП 2.09.02–85*. Производственные здания.
2.1. Вимоги до об`ємно–планувальних і конструктивних рішень.
Площа поверху між протипожежними стінами 1-го типу (площа протипожежного відсіку) залежно від ступеня вогнестійкості і поверховості будинків повинна бути не більше наведеної у таблиці 1. Допускається збільшувати її на 100% за умови обладнання приміщень УАПГ крім будинків ІІІа і ІІІб СВБ.
Приміщення категорії А, Б і В слід відокремлювати одне від одного, а також від приміщень категорії Г і Д та коридорів протипожежними перегородками та протипожежними перекриттями наступних типів:
– в будівлях I СВБ – протипожежними перегородками 1–го типу, протипожежними перекриттями 2–го типу;
– в будівлях II, III і IIIб СВБ – протипожежними перегородками 1–го типу; IIIа СВБ – 2–го типу; IVа СВБ приміщення категорії В – протипожежними перегородками 2–го типу; протипожежними перекриттями 3–го типу;
в будівлях IV ступеню вогнестійкості – протипожежними перекрит тями 3–го типу над підвалом. (2.10*)
В місцях прорізів в протипожежних перегородках, які відокремлюють приміщення категорії А і Б від приміщень інших категорій, коридорів та сходових кліток, слід передбачати тамбур-шлюзи з постійним підпором повітря. (2.11) Перед ліфтами в приміщеннях категорій А і Б слід передбачати тамбур-шлюзи з постійним підпором повітря 20 Па.
При необхідності влаштування в цих перегородках і протипожежних перекриттях отворів, які не можуть закриватися, слід передбачати комплекс заходів по попередженню поширення пожежі і горючих речовин в суміжні поверхи і приміщення, ефективність яких п. б. обгрунтована в технологічній частині проекту. (2.13)
При проектуванні в протипожежних стінах і перегородках отворів, які не можуть закриватись протипожежними дверима або воротами, для сполучення між суміжними приміщеннями категорій В, Г і Д слід передбачати відкриті тамбури довжиною не менше 4 м, обладнані УАПГ з об’ємними витратами води 1 л/с на 1 м2 підлоги, з огороджуючими конструкціями з межею вогнестійкості 45 хв.
В будівлях категорії А, Б і В коридори слід розділяти через кожні 60 м протипожежними перегородками 2–го типу з дверми 3–го типу. (2.15)
В будівлях висотою від планувальної позначки землі до позначки чистої підлоги верхнього поверху більше 30 м слід передбачати ліфтові холи, які повинні бути відокремлені від інших приміщень та коридорів протипожежними перегородками 1–го типу та протипожежними дверми 2–го типу. (2.21)
Ділянки перекриттів та технологічних площадок, на яких встановлено апарати, установки та обладнання з легкозаймистими, горючими та токсичними рідинами, повинні мати глухі бортики із негорючих матеріалів або піддони.(2.45)
Висота одноповерхових будинків (від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій) повинна бути не менш 3 м, висота поверху багатоповерхових (від підлоги до підлоги сходових площадок) за винятком висоти технічних поверхів, повинна бути не менш 3,3 м. ( п. 2.5.)
У приміщеннях висота від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття повинна бути не менш 2,2 м, висота від підлоги до низу виступаючих частин комунікацій і устаткування в місцях регулярного проходу людей і на шляхах евакуації - не менш 2 м, а в місцях нерегулярного проходу - не менш 1,8 м. ( 2.6.)
При необхідності в’їзду до будинку пожежних автомобілів його висота має бути не менше 4,25 м до низу комунікацій і обладнання.
Приміщення категорії А і Б розміщають у зовнішніх стін, а в багатоповерхових будинках - на верхніх поверхах.
Розміщення приміщень категорій А і Б не допускається у підвальних і цокольних поверхах (2.9), безпосередньо над або під приміщеннями, призначеними для одночасного перебування понад 50 осіб (п.5.7. ДБН В.1.1-7-2002)
Підвали при розміщенні в них приміщень категорії В повинні розділятися протипожежними перегородками 1-го типу на частини площею не більш 3000 м2 кожна, при цьому ширина кожної частини, не повинна перевищувати 30 м. Перегородки, які відокремлюють приміщення підвалу від коридорів, повинні бути протипожежними 1–го типу. (2.14*)
В цих приміщеннях необхідне влаштування вікон шириною не менш 0,75 м і заввишки не менш 1,2 м, сумарною площею не менш 0,2 % площі підлоги приміщень, при площі приміщення більш за 1000 м2 кількість вікон не менш 2-х.
Підвали з приміщеннями категорії В, що по вимогах технології виробництва не можуть бути розміщені біля зовнішніх стін, варто розділяти протипожежними перегородками на частині площею не більш 1500 м2 кожна з влаштуванням димовидалення.( 2.14)
Перекриття над підвалом повинно мати межу вогнестійкості не менш 45 хв.
Для розміщення інженерного устаткування і комунікацій допускається влаштування підвісних стель і технічних поверхів.
У приміщеннях категорій А і Б не допускається влаштовування підвісних стель, підлог з порожнинами (повітряним простором під покриттям підлоги), а також каналів у підлозі, що не вентилюються. (п. 4.27 ДБН В.1.1-7-2002)
В'їзд локомотивів всіх типів не треба передбачати в приміщення категорій А і Б, а паровозів і тепловозів - також в приміщення категорії В, в інші приміщення з конструкціями покриттів або перекриттів з горючих матеріалів. (2.17)
Верх залізничних колій повинен бути на рівні чистої підлоги. (2.18.)
Огородження на покрівлі слід передбачати за периметром зовнішніх стін, в якості якого допускається використовувати парапет. При висоті парапету менш ніж 0,6 м, його необхідно доповнювати гратчастим огородженням до висоти 0,6 м від поверхні покрівлі.
Ліхтарі повинні бути такими, що не задуваються.
Довжина ліхтарів повинна складати не більше за 120 м.
Відстань між торцями ліхтарів і між торцем ліхтаря і зовнішньою стіною повинна бути не менше за 6 м.
Відкривання стулок ліхтарів повинне бути механізованим (з включенням механізмів відкривання у виходів з приміщень), дубльованим ручним управлінням. (2.50)
Зенітні ліхтарі зі світло прозорими елементами з полімерних матеріалів допускається застосовувати тільки в будівлях I і II ступенів вогнестійкості в приміщеннях категорії Г і Д с покриттями з негорючих або важко горючих матеріалів і рулонною покрівлею, що має захисне покриття з гравію. Загальна площа світло прозорих елементів таких ліхтарів не повинна перевищувати 15 % загальної площі покриття, площа отвору одного ліхтаря - не більше за 10 м2, а питома маса світло прозорих елементів - не більше за 20 кг/м2.
Відстань (в світлу) між зенітними ліхтарями зі світло прозорими елементами з полімерних матеріалів повинно складати при площі світлових отворів до 5 м2 - не менше за 4 м, від 5 до 10 м2 - не менше за 5 м.
При поєднанні ліхтарів в групи вони приймаються за один ліхтар, до якого відносяться всі вищезгадані обмеження.
Між зенітними ліхтарями зі світло прозорими заповненнями з полімерних матеріалів в повздовжньому і поперечному напрямах покриття будівлі через кожні 54 м повинні влаштовуватися протипожежні розриви шириною не менше за 6 м. Відстань по горизонталі від протипожежних стін до зенітних ліхтарів зі світло прозорими заповненнями з полімерних матеріалів повинно складати не менше за 5 м. ( 2.52)
Для будинків заввишки від планувальної позначки землі до карнизу або верху парапету 10 м і більше слід проектувати один вихід на покрівлю на кожні повні та неповні 40 000 м2 покрівлі, в тому числі:
одноповерхові – по зовнішніх відкритих сталевих сходах;
багатоповерхових – зі сходової клітки.
Допускається для будинків заввишки не більше 30 м проектувати зовнішні відкриті сталеві сходи для виходу на покрівлю зі сходової клітки через площадку цих сходів.(п.2.60)
Зовнішні сталеві пожежні драбини слід передбачати для будинків заввишки більше 10 м від планувальної позначки землі до верху карнизу або парапету, на перепадах висот і на покрівлі світло-аераційних ліхтарів.