Ось деякі поради по формуванню адекватної самооцінки у підлітків:

• Не захвалюйте підлітка, але й не забувайте заохочувати його; схвалення, як і покарання, мають відповідати вчинку.

• Заохочуйте підлітка до прояву ініціативи, але також покажіть, що й інші можуть мати в чомусь переваги.

• Показуйте на власному прикладі адекватність ставлення до успіхів і невдач; оцінюйте вголос власні можливості та результати дій.

• Порівнюйте підлітка не з іншими, а із ним самим (тим, яким він був вчора та, можливо, буде завтра).

Для цього необхідно набратись терпіння, винахідливості, такту і, головне, пам’ятати: будь-які спроби підвищити самооцінку тривожного підлітка повинні базуватись на чесності, довірі та безумовної любові дорослих, які його оточують.

Для підвищення фізіологічної опірності організму підлітка стресові (оскільки виступ перед аудиторією для багатьох є стресом) вам, шановні батьки, бажано організувати та контролювати виконання дитиною наступних заходів:

• дотримання режиму дня;

• прогулянки на свіжому повітрі;

• контрастний душ;

• одержання достатньої кількості вітамінів;

• виконання спеціальних фізичних вправ або заняття в спортивній секції (як варіант – ранкова гімнастика).

Крім того, в сім'ї не повинно бути культу перемоги. Психологічний клімат в сім'ї дуже важливий для підлітка. Якщо дитина відчуває або знає, що не виправдала сподівань батьків і її за це засуджують, то ні про яку відкритість і довіру не може бути й мови. Підліток ще більше зневіриться у своїх силах. Тільки любов і віра батьків будуть тими сприятливими факторами, що допоможуть подолати хвилювання та тривожність школяра.

Чи є у вашому тілі зараз напруження? У вашому розумі? У вашій душі? Звідки воно? Що можна зробити, аби його зняти? Саме про це і піде мова: про тривожність, емоційну нестабільність. Звичайно ж дитячу. Проте… Причини реагування та способи поведінки у стресових ситуаціях (у ситуаціях емоційної напруги) у наших дітей – наші. Цьому вони навчились у нас: боятися, плакати тощо. Це – наше, батьківське, сімейне, тому до того, як вчити дітей виходити з емоційно важких для них ситуацій, потрібно почати із себе – самому навчитися керувати собою, коли діти приносять незадовільні оцінки, не займають призові місця на різноманітних конкурсах, замість того, щоб бути слухняними відмінниками. А взагалі, і причини, і шляхи виходу зі стану емоційної напруги одні й ті самі і для дітей, і для дорослих, – вони є універсальними, з тою лише різницею, що діти гостріше бачать, почувають, сприймають.

Спробуйте виконати нескладні вправи

1. Негативні почуття «живуть» у потилиці, тому важливо розслабити плечі. Для цього, підніміть плечі з напругою, потім опустіть їх. Покладіть підборіддя на груди. Поверніть підборіддя і шию направо, потім – наліво. Повторіть три рази. Сядьте прямо та зручно. Відчуйте, як розслабилася шия.

2. Складіть руки у «замок» перед собою. Потягніться, напружуючи плечі та руки. Розслабтеся.

А тепер увага на таблицю!