- •1. Поясніть, у чому полягає сутність поняття "організація". Організація як функція менеджменту.
- •2. Яким вимогам має відповідати організаційна структура управління?
- •3. Охарактеризуйте бюрократичну організаційну структуру. Визначте її переваги та недоліки. Наведіть приклади бюрократичних типів.
- •4. Які ви знаєте адаптивні організаційні структури? з'ясуйте їх переваги та недоліки.
- •5. Які вам відомі основні принципи формування організаційних структур управління?
- •6. Які нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами виникають на сучасному сталі розвитку економіки України?
5. Які вам відомі основні принципи формування організаційних структур управління?
Перші принципи формування організаційних структур управління були сформульовані в 20-ті роки XX ст. представниками школи наукового управління Л.Урвіком і М.Вебером. Сучасна теорія менеджменту доповнила і уточнила їх настанови і розглядає як найважливіші такі принципи: оптимальна кількість ланок у системі управління, чіткість розподілу функцій між підрозділами і посадовими особами, а також прав і відповідальності; інноваційна спрямованість; гнучкість структури; економічність структури.
Принцип оптимальної структури (оптимальна кількість у системі управління) передбачає знаходження раціонального співвідношення спеціалізації та концентрації управлінських робіт.
Принцип чіткого розподілу функцій між підрозділами і посадовими особами в системі управління виключає дублювання і паралелізм у роботі, ліквідує подвійність підпорядкування і забезпечує встановлення чітко окреслених меж у діяльності функціональних підрозділів і керівників. Цей принцип ґрунтується на такому правилі: кожна ланка повинна мати одного безпосереднього керівника і точно визначені функції.
Принцип інноваційної спрямованості передбачає адаптацію до новітніх ідей.
Принцип гнучкості організаційної структури створює можливості для своєчасного реагування її на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі.
Принцип економічності структури забезпечує зменшення витрат на створення і вдосконалення організаційних структур управління.
Принципи функціонування організаційних структур управління:
-пропорційність. Чисельність персоналу підрозділів управлінського апарату мас бути пропорційна обсягові їх діяльності;
-прямоточність. Під час проектування організаційних структур управління треба забезпечувати прямі шляхи проходження інформації від керівника до безпосередніх виконавців і в зворотному напрямі;
-ритмічність. Рівномірний розподіл праці протягом певного відрізку часу;
-паралельність. Одночасне протягом періоду виконання двох і більше робіт. Наприклад, керівник протягом дня може приймати рішення з різних питань, брати участь у роботі наради, вести переговори з постачальниками, здійснювати прийом відвідувачів, працювати з діловою кореспонденцією;
-розподіл і спеціалізація управлінської праці. Цей принцип реалізується під час побудови організаційної структури управління шляхом закріплення однотипних функцій за спеціалізованими структурними підрозділами, а також шляхом розробки посадових інструкцій для всіх працівників управлінського апарату.
Практична реалізація розглянутих принципів дає можливість створювати і розвивати структури, які відповідають сучасним вимогам організації господарської (комерційної) діяльності та забезпечують раціональне функціонування систем управління.
6. Які нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами виникають на сучасному сталі розвитку економіки України?
Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємством. Так, забезпечення широких можливостей для підприємства зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі:
посилення функцій, пов'язаних з маркетингом;
підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважним в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління;
здійснення системної оцінки керівних кадрів з урахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації;
тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.
У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, пов'язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно зі світовим рівнем:
систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами;
порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами;
системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях;
середньо - та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.
Вимога підвищення гнучкості реагування на потреби зовнішнього ринку пов'язана зі здійсненням нових функцій:
комплексна оцінка нових перспектив і наявних можливостей, постійна взаємодія відділів збуту та технічного розвитку;
зменшення кількості управлінських ланок з метою створення передумов для автоматизації управління виробництвом;
впровадження автоматизації у сфери управління виробництвом і підготовки виробництва;
створення ефективно діючих "післявиробничих" підрозділів, охоплюючи службу інформації про задоволення вимог замовника.
Інтегрування до світової системи господарювання передбачає вирішення наступних проблем:
організаційне оформлення функцій, які забезпечують приєднання підприємства до міжнародних банків даних і використання цих даних для потреб підприємства;
більша орієнтація комплексної підготовки виробництва на різні форми міжнародного співробітництва;
прискорення розвитку автоматизованого виробництва, впровадження якого є передумовою успішної виробничої кооперації у міжнародних масштабах;
скорочення тривалості виробничого процесу (наприклад, відповідно до принципів концепції "точно, вчасно").
Вимога підвищення рівня якості продукції означає:
висування управління якістю в ранг найважливіших сфер діяльності керівництва вищої ланки делегування повноважень підвищення якості продукції всіх пі, розділів підприємства, працівники яких мають можливість впливати на рівень підприємства, працівники яких мають можливість впливати на рівень якості, залучення до цієї діяльності всього персоналу підприємств
поліпшення взаємодії між вищою та середньою ланками управління;
включення у функції АСУ автоматизованого управління якістю.
Підвищення продуктивності управлінської праці сприяє таким нам в організаційній структурі: скороченню кількості управлінських ланок особливо у сфері управління виробництвом; скороченню трудомісткості конторських робіт за рахунок їх автоматизації; заміні деяких форм організаційних структур формами гнучкої організації, розширенню неформальних контактів, особливо по горизонталі; раціоналізації організаційно проектування з використанням обчислювальної техніки
Децентралізована організація – така організація, в якій повноваження розподілено за нижчими рівнями управління;
Дивізійна організаційна структура – розподіл організації па елементи та блоки за видами товарів або послуг, групами покупців або географічними регіонами;
Інтеграція – процес досягнення єдності зусиль усіх підсистем (підрозділів) організації для реалізації її завдань і цілей;
Ланка управління – відокремлений орган, що виконує функцію управління, має права для їх реалізації, визначену відповідальність за виконання функцій та використання прав;
Лінійні повноваження – повноваження, що передаються безпосередньо від начальника підлеглому і далі до інших підлеглих;
Матричний тип організаційної структури – сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом поєднання структур лінійного та програмно-цільового типів;
Обов'язкові узгодження – фірма іноді розширює повноваження апарату до обов'язкових узгоджень із ним певних рішень.
Обслуговуючий аппарат – функціональні підрозділи, що надають керівництву інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень;
Організаційна структура – конструкція організації, па основі якої здійснюється управління фірмою;
Організація – етап процесу управління, на якому відбувається створення нової або реорганізація чи ліквідація діючої системи;
Організація типу конгломерату – форма, що найкраще підходить для певної окремої ситуації;
Організація як функція менеджменту – процес створення структури підприємства, що дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети;
Основні елементи процесу делегування – відповідальність та організаційні повноваження;
Особистий аппарат – різновид обслуговуючого апарату, що формується, коли керівник наймає секретаря або помічника;
Паралельні повноваження – їх сутність полягає в тому, що вище керівництво може розширити обсяг повноважень апарату, надаючи йому право відхиляти рішення лінійного керівництва;
Проектна організація – тимчасова структура, що складається для вирішення певного завдання;
Рівень управління – ланка управління на певному ступені ієрархії управління;
Функціональні повноваження – апарат може як запропонувати, так і заборонити певні дії в межах своєї компетенції;
