Захисні заходи
Під захисними заходами розуміють організаційні заходи безпеки (ОЗБ)
ОЗБ визначають певний порядок виконання робіт в ЕУ. Роботи в ЕУ стосовно їх організації поділяються на такі, що виконуються:
за нарядом – допуском;
за розпорядженням;
в порядку поточної експлуатації.
ОЗБ є:
укладення і затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку робочої експлуатації;
призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;
оформлення робіт нарядом чи розпорядженням;
підготовка робочих місць;
допуск до роботи;
нагляд під час виконання робіт;
переведення на інше робоче місце;
оформлення перерв в роботі та її закінчення.
Працівники, відповідальні за безпеку робіт:
працівник, який видає наряд чи розпорядження;
працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;
працівник, який готує робоче місце;
допускач;
керівник робіт;
наглядач;
члени бригади.
Наряд – допуск – складене на спеціальному бланку розпорядження на безпечне проведення роботи, що визначає її зміст, місце, час початку і закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади і осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи.
За нарядом виконуються найбільш відповідальні роботи, які вимагають відповідної підготовки робочого місця:
зі зняттям напруги;
без зняття напруги на струмовідних частинах та поблизу них;
без зняття напруги віддалік від струмопровідних частин, коли потрібне встановлення тимчасових огорож;
з підійманням до 3м від рівня землі до ніг людини (роботи на висоті )
з розбиранням конструкції опори;
з відкопуванням стійок опори на глибину більше ніж 0,5 м;
із застосуванням вантажопідйомних машин і механізмів у РП чи охоронній зоні ПЛ та ін.
Наряд видається на термін до 15 календарних днів від дня початку роботи і може бути продовжений 1 раз на термін не більше 15 календарних днів від дня продовження.
Розпорядження – завдання на безпечне виконання роботи, що реєструється в журналі і визначає її зміст, місце, час, заходи безпеки (якщо вони вимагаються) і осіб, яким доручено її виконання. Має одноразовий характер і строк дії його обмежений тривалістю робочого дня.
За розпорядженням виконуються менш складні роботи, що не потребують підготовки робочого місця, а саме:
роботи без зняття напруги віддалік від струмопровідних частин, що перебувають під наругою;
аварійно відбудовчі роботи (тривалістю до 1 години);
роботи зі зняттям напруги в ЕУ напругою до 1 кВ;
роботи у комплектних розподільчих пристроях (КРП) напругою вище 1 кВ, на візках з обладнанням, які викочені з комірок і дверцята або шторки комірок зачинені;
огляд ПЛ в легкопрохідній місцевості за сприятливої погоди;
з підьомом до 3 м від рівня землі до ніг людини;
з відкопуванням стійок опори на глибину 0,5 м та ін.
Поточна експлуатація – довготривале завдання на виконання оперативними чи оперативно-виробничими працівниками самостійно на закріпленої за ними дільниці на протязі зміни робіт за оформленим та затвердженим переліком.
В порядку робочої експлуатації можуть виконуватись такі роботи:
без зняття напруги віддалік від струмопровідних частин, що перебувають під напругою (прибирання коридорів і службових приміщень, прибирання території, ремонт освітлювальної апаратури і заміна ламп);
зі зняттям напруги в ЕУ до 1 кВ;
обслуговування установок зовнішнього і внутрішнього освітлення;
обслуговування цехових ЕУ та ін.
Заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
Оскільки в електроустановках здійснюється перетворення електричної енергії в інші види енергії, в тому числі і теплову, в результаті теплового прояву електричного струму, електроустаткування здатне в деяких умовах експлуатації призводити до виникнення пожеж чи вибухів.
З метою попередження пожеж та вибухів всі об’єкти розподіляють на категорії та класи по ступеню небезпеки з конкретним визначенням кількісних меж розмежування. При цьому за допомогою показників вибухопожежонебезпеки здійснюють аналіз речовин та матеріалів, що використовуються і зберігаються на об’єкті з урахуванням їх фактичної кількості і особливостей виробництва.
Класифікація приміщень і будівель за вибухопожежонебезпекою
У відповідності з ОНТП 24-86 всі виробничі приміщення поділено на 5 категорій (А,Б,В,Г,Д) в залежності від того, які вибухопожежонебезпечні матеріали, в якій кількості і для чого використовуються в даному приміщенні.
Кількісним критерієм визначання категорії є надмірний тиск (Р), який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.
Категорія А (вибухонебезпечна)
Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)
Категорія В (пожежонебезпечна)
Категорія Г
Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Саме до цієї категорії відносяться приміщення більшості зварювальних дільниць і цехів.
Категорія Д Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
Аналізуючи вище наведену класифікацію не важко зрозуміти,що приміщення зварювальних дільниць та цехів за вибухоложежонебеспекою відносяться до категорії Г.
Залежно від встановленої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, передбачається відповідний чинним нормативам комплекс об’ємно-планувальний рішень та профілактичних заходів.
Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон
Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається Правилами установки електроустановок (ПУЕ - 84) і ДНАОП 0.00 – 1.32.01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.
Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій.
Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи П-1, П-2, П-2а і П-3
Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші.
Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і розміщення електроустановок, у залежності від частоти і тривалості присутнього вибохонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.
Газо – пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
Залежно від класу зони наведеної класифікації згідно з вимогами ПУЕ і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01 здійснюється вибір виконання електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови підтримання допустимих режимів його експлуатації.
Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струмоводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЕ -–84 і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01.
Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибухозахисних властивостей і ступеню захисту оболонки згідно з чинними нормативами.
Таким чином, визначення категорії приміщення ( будівлі) та класа зони з пожежовибухонебезпеки є найважливішим формалізованим результатом аналізу пожежовибухонебезпеки об’єкту поряд з виявленням джерела можливого спалахування,їого контакту з горючим середовищем і аналізом наслідків можливого виникнення і розвитку пожежі.
За результатами такого аналізу розробляється комплекс мір і засобів ,що спрямовані на забезпечення ПБ об’єкту.
Вимоги щодо виконання електрообладнання для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних електроустановок”.
Протипожежний та проти вибуховий захист
Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується:
потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; (вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості.
Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.
Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втрати несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності),
використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень;
використанням антипіренів і вогнегасних сумішів;
улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;
улаштуванням протипожежних перешкод;
встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;
улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;
використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;
використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;
локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.
Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.
Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.
Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними якщо вони ведуть із приміщень:
першого поверху безпосередньо назовні або через вестибуль, коридор, сходову клітку;
будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибуль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;
у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.
Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиП 2.09.02-85, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою:
,
де П - периметр приміщення.
Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менша 1 м, висота проходу - не менша 2 м. Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм.
Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Двері на балкони та площадки, призначені для евакуації з приміщень із одночасним перебуванням не більше 15 людей, а також із комор з площею не більше 200 м та санітарних вузлів, допускається проектувати такими, що відкриваються в середину приміщення. Улаштування розсувних та в’їзних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8 м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менша ширини маршу сходів.
Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.09.02-85.
Шляхи евакуації людей на випадок пожеж мають забезпечити евакуацію в терміни, що не перевищують значень, приведених у СНиП ІІ-2-80.
Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей.
План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежегасіння
Текстова частина плану евакуації, яка являє собою таблицю з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників, затверджується керівником об’єкту. План евакуації вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично відпрацьовуватись на практиці.
Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежегасіння, виклика пожежних, тощо, вибухопожежонебезпечні об’єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.
До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.
Головними причинами пожежі є відсутність у людей елементарних знань та недотримання вимог пожежної безпеки. Тому проблемі вивчення правил пожежної безпеки слід надавати першоступеневе значення. Навчання здійснюється безперервно, на всіх етапах навчання та трудової діяльності з самого раннього віку.
Навчання працюючих здійснюється згідно з Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах в установах та організаціях України.
Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи повинні проходити інструктаж з пожежної безпеки.
Перелік посад і порядок організації навчання (у тому числі керівників різних рівнів) визначаються Кабінетом Міністрів України. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Програми навчання з питань пожежної безпеки мають погоджуватися з органами державного пожежного нагляду.
Навчання спрямоване на виконання вимог пожежної безпеки і попередження пожеж, на усунення в першу чергу, таких причин їх виникнення, як необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації електроустановок, невиконання протипожежних заходів під час проведення пожежонебезпечних робіт.
Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною.
Контроль за виконанням правил пожежної регулюється чинним законодавством.