2. Вибір теми роботи та збір наукової інформації

Тема роботи – це не просто її назва: це – очікуваний результат дослідження, спрямований на вирішення конкретної проблеми. Дуже бажано, щоб тема дослідження була цікавою для студента, близькою до кола його навчальних та наукових інтересів.

Отже, вибір теми курсової роботи має бути умотивованим, продуманим і усвідомленим, адже це багато в чому визначає успішність її виконання: уявлення про “кінцевий пункт призначення” дозволяє досягнути його значно швидше та надійніше.

Під час вибору теми завжди варто подумати про її актуальність, тобто відповідність сучасним запитам науки, її потребам, а також – можливості прикладного застосування отриманих результатів у суспільній практиці.

При цьому рекомендується, щоб тема відповідала, як мінімум, таким вимогам:

• об’єкту та предмету соціологічної науки, а її дослідження було можливим з використанням соціологічних методів;

• науковим зацікавленням самого студента та, бажано, його наукового керівника;

• література, необхідна для написання роботи, була доступною, а також щоб студент мав змогу сформувати належну емпіричну базу дослідження, зокрема, під час проходження ним практики.

Допомогу студенту у виборі теми надає кафедра, яка представляє список орієнтовної тематики досліджень; студенти мають право вільного вибору теми із запропонованого викладачами кафедри переліку та того з викладачів, який стане її науковим керівником. Тема курсової роботи як науково-пошукової (на відміну від теми реферату чи семінарської доповіді), завжди відбиває конкретну наукову чи практичну соціальну проблему, яку й слід буде розв’язувати студенту.

За актуальність, відповідність тематики, керівництво й організацію її виконання відповідальність несе кафедра та безпосередньо науковий керівник роботи.

За загальноприйнятими вимогами, формулювання теми роботи має бути проблемним, стислим, конкретним, відповідати спеціальності та суті досліджуваної проблеми, вказувати на предмет і мету дослідження. За необхідністю, до назви теми додається невеликий (4 - 5 слів) підзаголовок. У назві не прийнято використовувати ускладнену чи псевдонаукову термінологію, а також уникають словосполучень “Дослідження...”, “Аналіз...”, “Вивчення...” тощо.

Таким чином, мета курсової роботи полягає у вирішенні соціальної проблеми у визначеній площині, яка має як науково-теоретичне, так і практичне значення для життєдіяльності суспільства. Досягнення мети передбачає не лише написання структурованого тексту із аналізом та висновками, але й прилюдний захист у присутності фахівців – викладачів кафедри.

Для прийняття остаточного рішення щодо обрання тієї чи іншої теми доцільним буде попереднє консультування з викладачем, який її запропонував.

Досягнення мети та виконання відповідних навчально-дослідницьких завдань неможливе без ознайомлення з основними джерелами, що висвітлюють тему курсової роботи та її різні аспекти.

Робота над джерелами – це праця з пошуку, систематизації, відбору та концептуалізації інформації, на базі якої буде побудовано текст та висновки власної курсової роботи. Слід бути готовим до того, що ця робота є копіткою, складною, місткою та потребує багато часу, але без цього власне дослідження ніколи не відбудеться. Причому вона не припиняється й після того, як почалося написання власного тексту.

Пошук джерел має бути цілеспрямованим та комплексним. Джерела наукової інформації є різними, зокрема:

• нормативно-правові акти та інші офіційні документи;

• статистична інформація, опублікована у різноманітних статистичних збірках;

• монографії;

• дисертації та автореферати дисертацій;

• наукові збірники, окремі наукові статті;

• матеріали наукових конференцій, семінарів, симпозіумів;

• матеріали соціологічних досліджень, зокрема опитувань, експертних оцінок, видані окремими брошурами;

• підручники, навчальні посібники;

• матеріали періодичної преси, телебачення, радіомовлення тощо.

Так, монографія – це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Вона має достатньо великий обсяг. Монографія містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми. Її перевагами є, по-перше, те, що в ній розкриваються теоретичні положення, а також способи досягнення результатів. По-друге, вона, як правило, супроводжується детальними списками літератури за проблемами дослідження.

Збірник – видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання. Перевагами збірника є можливість ознайомлення з різними напрямками та аспектами дослідження предмету.

Періодичні видання – це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці та їх результати. Виклад матеріалу, як правило, проводиться в популярній, доступній формі..

Спеціальні випуски видань – це документи інформаційного, рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми.

Навчальна література – це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література. В них наявні зведені у систему знання наукового та прикладного характеру.

Значна частина джерел у електронному вигляді за сучасних умов розташована у всесвітній комп’ютерній мережі Інтернет. Тут можна знайти: електронні версії книг і статей, нормативно-правових актів, новинні матеріали, документи та матеріали різних організацій і установ, авторські тематичні блоги та ін.).

Користуючись електронними ресурсами, слід мати на увазі, що вони також мають свої бібліографічні відомості – прізвище автора, назву, рік створення, режим та час доступу. Кожне електронне видання розташовано на сайті, який має власну адресу, яку одразу ж слід зафіксувати для себе.

Знайомство із літературою та іншими джерелами відбувається також у бібліотеках. У м. Миколаєві це зокрема: Обласна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова, Центральна міська бібліотека для дорослих ім. М. Кропивницького, Миколаївська науково-педагогічна бібліотека, наукова бібліотека ЧДУ ім. Петра Могили тощо. По мірі можливості варто формувати й власну бібліотеку.

При доборі джерел слід використовувати предметні та алфавітні каталоги бібліотеки університету, а також спеціальні бібліографічні довідники, тематичні збірники літератури, статті журналів, збірники наукових праць і наукових статей, навчально-методичні посібники. Починати складання бібліографії треба з монографій і підручників, бо саме в них містяться основні положення наукової методології і методики дослідження, найважливіші теоретичні положення. Для того, щоб віднайти їх у бібліотеці, слід скористатися довідково-бібліографічним апаратом: систематичним каталогом, каталогом періодичних видань, систематичною картотекою статей, тематичними картотеками.

Підбір джерел для курсового дослідження має відповідати не лише темі, але й принципу різноманітності, адже це дозволяє всебічно висвітлити тему й демонструє вміння студента працювати з різними джерелами дотичної інформації.

Після складання бібліографії матеріалів з теми кваліфікаційної роботи починається їх вивчення. Перший крок – це біглий перегляд книги з метою отримання загального уявлення про її зміст і цінність для роботи, другий крок – конспектування або сканування потрібних розділів.

Як вже зазначалося, починати роботу слід з узагальнюючих праць, які розкривають тему в цілому й дають уявлення про її основні аспекти – це дасть можливість студенту визначити коло питань, які стануть змістом власної роботи, звернути увагу на стан розробленості теми в цілому та знайти власну актуальність, “нішу” у колі наукових досліджень. Краще починати з книг, а потім переходити до статей, вивчаючи насамперед навчальну, а потім наукову літературу, після чого приступати до роботи з першоджерелами – документами, статистикою, науковими звітами, матеріалами преси та ін., які є необробленою інформацію “з перших рук”.

Не слід зациклюватися на літературі, яка містить назви, що повністю співпадають з назвою курсової роботи.

Зустрічаючи у літературі посилання на інші джерела, слід намагатися познайомитися з оригіналом праці, адже нерідко буває, що цитата поза контекстом не завжди співпадає із загальною думкою автора.

Слід критично аналізувати “чужі” підходи, точки зору та висновки, що й дасть можливість зробити власну роботу самостійною та такою, що заслуговує на захист. Не треба перевантажувати майбутню роботу зайвим, сумнівним, легковажним – інформація відбирається саме та, яка “працює” на тему і на майбутній захист, “вписується” у межі певних підходів чи логічних схем. На основі цього всі твердження, тези, позиції у власній роботі мають бути аргументованими, а запозичене у інших дослідників – подаватися із посиланнями.

Інформація, яка суперечить сформованим для себе уявленням, “фільтрується” або подається як альтернативна, для порівняння та полеміки.

Працюючи з літературою, слід звертати увагу на:

• загальну характеристику сфери дослідження та актуальність завдань, що постають перед науковцями та практиками-соціологами;

• класифікацію основних напрямів досліджень у межах сфери;

• понятійний апарат, методологію і методи дослідження;

• різні точки зору на предмет дослідження, дискусійні моменти;

• одержані наукові результати, їх теоретичне і практичне значення.

Конспектуючи матеріал, працюючи з ксерокопіями чи власними роздруківками, слід постійно подумки повертатися до теми курсової роботи, щоб не відхилятися від неї.

Важливою умовою конспектування та роботи з ксерокопіями є вміння відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу, тому іноді варто декілька разів перечитати окремі речення чи абзаци і лише потім робити запис. Намагаючись виділити головну ідею, треба додати (виписати) всі необхідні цитати, цифри, факти, аргументи, які наводить автор. По закінченні опрацювання джерела варто ще раз уважно перечитати конспект, перевірити правильність запису цитат, цифр, бібліографічного опису.

Можна окремо додати й власних думок, пов’язаних з оцінкою та аналізом матеріалу, що опрацьовувався.

Зібрану інформацію (у друкованому, законспектованому та електронному вигляді) слід групувати за певною класифікацією, яка так чи інакше відображатиме структуру курсової роботи.

Якщо мета і коло питань, що має висвітлити робота, визначені вірно, пошук джерел та виділення з них необхідної інформації будуть цілісними і послідовними.

Звичайно, що робота не обов’язково повинна включати увесь зібраний матеріал. До тексту відбираються основні проблеми, які дають можливість достатньо повно розкрити тему.

Кількість джерел, що мають бути опрацьовані в ході написання курсової роботи, повинна становити не менше ніж 20 - 30 джерел, які мають бути різноплановими та реально відображати проблематику роботи в цілому та різних її аспектів.