2. Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні.

Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару.

Функції П.В.:

1. прийом і реєстрація хворих;

2. огляд;

3. об’єктивне обстеження та первинна діагностика;

4. невідкладна допомога ( у разі потреби);

5. визначення відділення для подальшої госпіталізації;

6. санітарна обробка;

7. транспортування хворих у лікувальне відділення;

8. довідково-інформаційна робота.

Види П.В.:

1. централізоване – для всієї багатопрофільної неінфекційної лікарні.

2. децентралізоване – для окремих профільних відділень (інфекційного відділення, пологового будинку).

Будова П.В.:

1. вестибуль з реєстратурою і довідковим столом

2. кімната санітарного пропускника (роздягальня, душові та ванні приміщення, кімната для обробки хворих з педикульозом, коростою)

3. ізолятор

4. маніпуляційні кімнати

5. оглядові та діагностичні кабінети

6. гардероб з камерою для зберігання одягу

7. кімната чергового лікаря

8. санвузол

Поблизу розташовується травматологічний пункт, перев’язочна (мала операційна), рентгенодіагностичний кабінет, лабораторія.

Загальні вимоги до приймального відділення:

1. Хворі, які виписуються із стаціонару не повинні стикатися з хворими, яких госпіталізують.

2. Широкий під’їзд, сходи та двері.

3. Вивіска біля входу.

4. Наявність вантажного ліфта.

Вимоги до санітарно-протиепідемічного режиму:

1. Не повинно бути зустрічного потоку хворих.

2. При проведенні санітарного оброблення для кожного пацієнта використовується продезінфікована мочалка і окремий брусок мила.

3. Каталка-носилки, крісло-каталка після кожного хворого знезаражуються.

4. Протипедикульзна укладка.

5. 3 противочумних костюми.

6. Для прибирання використовується промарковане окремо для різних приміщень приладдя.

3. Правила приймання і санітарного оброблення пацієнтів.

Шляхи поступлення хворих в П.В.:

1. за направленням дільничного лікаря

2. машиною «швидкої допомоги»

3. самостійно

4. при переведенні з інших лікувальних закладів.

Медична сестра приймального відділення (фельдшер) повинна виміряти пацієнту температуру, АТ, оглянути на предмет педикульозу, корости, інфекційних, онкологічних захворювань. Зібрати анамнез про перенесений вірусний гепатит, дані про епідоточення. За вказівкою лікаря визначає антропометричні дані: масу тіла, зріст, обвід грудної клітки, живота, розміри таза.

Визначають масу тіла хворим з ожирінням, кахексією, набряками. Хворий спорожнює сечовий міхур і кишечник, знімає верхній одяг і взуття.

Зріст вимірюють за допомогою зростоміру. Хворий стоїть без взуття спиною до планки, торкаючись її п’ятами, сідницями, лопатками та потилицею; верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей повинні бути на одній горизонтальній лінії.

Вимірювання обводу грудної клітки: сантиметрову стрічку обводять навколо грудної клітини так, щоб вона ззаду проходила під нижніми кутами лопаток, а спереду – на рівні ІV ребра (у чоловіків під сосками, у жінок – вище грудних залоз). Вимірюють в стані спокійного дихання, під час максимального вдиху і видиху.

Вимірювання обводу живота: проводять натще, пацієнт лягає на спину і звільняє від одягу ділянку живота. Сантиметрові стрічку обводять навколо тулуба, щоб ззаду вона проходила на рівні ІІІ поперекового хребця, а спереду – на рівні пупка.

Лікар оглядає пацієнта, дає письмовий дозвіл на направлення його у відповідне відділення. В денний час огляд робить лікар приймального відділення або лікар-ординатор відповідного відділення; в нічний час – черговий лікар.

Потім медична сестра оформляє на пацієнта титульний листок медичної картки стаціонарного хворого, у «Журнал реєстрації осіб, направлених на стаціонарне лікування» заносять відповідні дані (журнал пронумерований, прошитий, скріплений підписом головного лікаря і круглою печаткою закладу).

Із паспорта або з попереднього медичного документа записують дані про групу крові і резус-фактор.

Під час госпіталізації дітей або хворих похилого віку записують домашню адресу, місце роботи, контактні телефони батьків або найближчих родичів.

Якщо хворий непритомний, всі дані про нього медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують, або медичного персоналу швидкої допомоги. У випадку, коли відсутні будь-які дані, медична сестра повідомляє про це в найближче відділення міліції, зазначає прикмети, реєструє його як невідомого.

Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична сестра приймає їх за описом у трьох примірниках і передає на зберігання у сейф бухгалтерії лікарні. Одяг пацієнта можуть забрати родичі або здають у гардеробну за описом у 3 примірниках.

Якщо хворому відмовляють у госпіталізації через відсутність показань або місця у відділенні, у «Журнал відмов від госпіталізації» записують паспортні дані, дані об’єктивного обстеження, лабораторних та інших досліджень, діагноз, причину відмов. Усі дані засвідчує лікар.

У разі відмови пацієнта від госпіталізації, лікар проводить з ним бесіду про необхідність стаціонарного лікування і можливі наслідки у разі відмови від госпіталізації. У «Журналі відмов від госпіталізації» лікар записує паспортні дані пацієнта, дані об’єктивного обстеження, результати відповідних досліджень, діагноз, пацієнт ставить свій підпис.

Види санітарної обробки хворих: визначає лікар і залежить від стану пацієнта

1. повна: огляд тіла та волосистої частини голови для виявлення інфекційних захворювань, стрижка нігтів, волосся, проведення ванни, душу, переодягання і лікарняний одяг.

Не проводять:

• при загрозливих для життя станах

• при наявності шкірних захворювань

• при наявності відкритих ран

• породіллям

• хворим з гострими психозами

• хворим з геморагічним синдромом.

У разі погіпшення самопочуття хворого:

- припинити його миття;

- допомогти вийти з ванни;

- вкласти на кушетку з трохи піднятим ножник кінцем;

- накрити простирадлом;

- піднести до носа тампон, зволоженим нашатирним спиртом;

- розтерти скроні;

- до голови прикласти рушник, змочений холодною водою;

- викликати лікаря.

2. часткова: поступове обтирання тіла зволоженим рушником або з домішками дезінфекційних засобів; кожну оброблену ділянку тіла одразу висушують сухим рушником.

Якщо у хворого виявлено інфекційне захворювання, сестра приймального відділення заповнює «Екстренне повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворювання» і направляє до санепідстанції.

Наказ № 38 «Інструктивно-методичні вказівки щодо проведення протипедикульозних заходів».

Види вошей: платяні, головні, лобкові.

Методи боротьби з вошами:

1. механічний – шляхом вичісування, обстригання, гоління, спалювання обстриженого волосся.

2. термічні – шляхом кип’ятіння білизни, прасування, камерним способом.

3. хімічний – застосування хімічних дезінсектицидів.

Протипедикульозні заходи:

1. Забезпечення умов, необхідних для дотримання санітарно-гігієнічного, протиепідемічного режимів в організованих дитячих колективах.

2. Санація вогнищ, обробка завошивлених.

3. Забезпечення ефективними інсектицидними засобами лікувальних установ.

4. Організація та проведення планових оглядів населення: дитячі ясла, садки, будинки, будинки малюка, ЗОШ, школи-інтернати, ПТУ, гуртожитки, установи соціального забезпечення, промислові та сільськогосподарські підприємства.

5. Організація та проведення широкої санітарно-просвітньої роботи, навчання способам профілактики і боротьби з педикульозом широких верств населення, методами усної пропаганди.