4) Утворення київської держави її зовнішня і внутрішня політика.

КйївськаРусь монархічна держава варязьк ої династії Рюриковичів уСхідній Європі зі столицею в Києві. Виникла в 9 столітті в результаті завойовницьких походів варягів і об'єднання під їхньою владою східноєвропейських, переважно слов'янських, племен.

Перший період — швидкого зростання — охоплює майже 100 років—-з 882-972 Базуючись у вигідно розташованому в стратегічному плані Києві, варязькі князі підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру — «ШЛЗХІз варягів у греки», підкорили східнослов'янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні

Другий період охоплює князювання Володимира І Великого (980— 1015) та Ярослава і Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру .

Останній період характеризують безупинні руйнівні князівські чвари, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій.Остаточне зруйнування Києва монголо- татарами у 1240 році ознаменувало собою трагічний кінець Київського періоду історії України.

Київська Русь відігравала надзвичайно важливу роль у міжнародному житті, посідаючи чільне місце в системі тогочасного світу й активно впливаючи на хід розвитку світової історії. Часто стікаючи кров'ю, вона відбивала напади степових кочівників, тобто була могутнім щитом для Європи. Перебуваючи в у центрі торгових шляхів, КйївськаРусь була кон тактною зоною між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією та Скандинавією, підтримувала широкі торговельні зв'язки з багатьма країнами світу, сприяючи активізації світової торгівлі. Різноманітні політичні та культурні зв'язки мала Русь з різними країнами. З київськими князями підтримували родинні стосунки правлячі кола більшості європейських країн, які прагнули поріднитися з великими князями могутньої Русі.

Високий рівень економіки, культури, вдала дипломатична діяльність на міжнародній арені, підкріплювана силою зброї у боротьбі проти іноземних загарбників висунули Русь на провідні позиції у Європі.

Характерними ознаками цього етапу історії Київської Русі були: розширення території країни; вихід на міжнародну арену; зосередження уваги на зовнішій, а не на внутрішній політиці; активність князя і військової дружини у військовій сфері. Негативними факторами влади на той час ще була недостатня консолідованість території держави, слабкість великокнязівської влади, несформованість системи васально-ієрархічних відносин

5) Розквіт Київської Русі . Володимир великий та ярослав мудрий

ВІДОМА Й ЧУТА В УСІХ КІНЦЯХ ЗЕМЛІ

З кожним роком могутнішала Київська держава. Владі Києва корилися нові й нові землі. Тож не поступалася княжа столиця авторитетом і славою найвпливовішим європейським дворам. Особливим піднесенням Київська Русь вирізнялася за князів Володимира та його сина Ярослава. Не­дарма першого нащадки звуть Великим, а другого - Мудрим.

Князь Володимир, син Святослава, посів великокнязівський стіл 980 р. і правив державою впродовж 35 років. За його князювання землі Київської держави простерлися від Карпат на заході до верхів'їв Оки та Волги на сході, від Новгорода на півночі до Чорного моря на півдні. Правити з Києва такою великою державою було важко. Тому Володимир у найбільших містах посадив своїх синів, а відтак уся влада зосередилася в руках великокняжої родини.

За Володимира почали карбувати перші давньоруські монети - златники й срібники. На них з одного боку був зображений сам князь, а з іншого - його герб - тризуб і напис «Володимир, а це його злато» або «Володимир на столі, а це його серебро».

Чимало зусиль докладав князь Володимир для боротьби проти загарбників-кочівників - печенігів. Він не тільки ходив у походи на войовничих сусідів, а й зміцнював власне військо, будував міста-фортеці для захисту південних кордонів.

За часів князя Володимира навколо центра Києва було споруджено міцні укріплення. Зводився й новийдитинець - «місто Володимира» з трьома в'їзними брамами, до яких прилягали високі оборонні вали. Водночас зі спорудженням укріплень «міста Володимира» на його території розгорнулося й велике міське будівництво. Найвизначнішою спорудою Києва 10 ст. стала церква Богородиці - Десятинна. За нею був головний майдан Верхнього міста - Бабин торжок, до якого сходилися дороги від усіх трьох брам дитинця. Навколо церкви здіймалися князівські палати. Тут, у Верхньому Києві, розташовувалися й двори найзнатніших бояр. З'явилися нові забудови і в Нижньому місті - на Подолі. Гостинно зустрічала торгові кораблі велика й зручна міська пристань. На подільському торговищі, де збиралися гості-купці з усіх країн світу, ніколи не припинялася жвава торгівля.

Найбільшою, без перебільшення доленосною, справою Володимира стало запровадження 988 р. єдиної, спільної для всієї держави релігії - християнства. Саме тому нащадки звуть Володимира Великим та пошановують як Святого.

Впровадження християнства літописець пов'язав із походом Володимира на грецьке місто Херсонес (Корсунь) у Криму, що належало тоді до візантійських володінь. Змусивши меш­канців міста відчинити браму, Володимир звернувся до володарів Візантії з вимогою віддати йому за дружину їхню сестру. Охрестившись у Херсонесі та одружившись із Анною -так звали візантійську принцесу, - Володимир повернувся до Києва. Потому він вдався до заходів для охрещення киян. Великий князь розіслав по місту гінців з наказом наступного дня прибути до Дніпра. Більшість киян разом із дітьми прийшли до річки та увійшли у воду. У присутності Володимира священики їх охрестили. Навернення до християнства киян започаткувало охрещення всієї країни.

Син Володимира Ярослав (1019-1054) прагнув зберегти велич успадкованої ним держави. Він повернув загарбані ворогами землі на заході. Південні ж кордони після блискучої перемоги над печенігами посунув далеко в степи. Недремно дбав про безпеку своєї держави, будуючи на кордонах міцні захисні споруди.

Великою його справою було зведення всіх руських законів в одну книгу. Так з'явився збірник «Руська правда», за яким чинили суд не одне століття. У статтях Ярослава йшлося про покарання за вбивство, побиття до крові чи синців, за вчинене каліцтво, виривання бороди й вусів, їзду на чужому коні, псування майна тощо. Покарання передбачало здебільшого грошові виплати, хоч іще зберігалося право родичів на кровну помсту. Гроші сплачувалися або на користь князя, або на користь потерпілого чи його родичів. Цікаво, що з-поміж мір покарання не було смертної кари.

За Ярослава виростали нові міста, розквітали старі, розбудовувалося й міцніло стольне місто Київ. Набувало поширення християнство. Було споруджено багато нових церков, які ставали осередками освіти, літератури та мистецтва.

Пожвавилися міждержавні відносини, з багатьма тогочасними країнами було укладено угоди «миру та любові», як казали тоді. Європейські правителі, бажаючи жити з могутньою Київською державою в мирі, прагнули породичатися з її володарями. Так, французький король Генріх Перший узяв собі за дружину дочку Ярослава Мудрого Анну.

З собою до Франції Анна привезла книгу Святого Письма. Саме на цій руській книзі французькі королі впродовж століть складали присягу, сходячи на престол.

1. Про хрещення киян літописець написав таке: «...Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: "Якщо не з'явиться хто завтра на ріці - багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде". І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: "Якби се не добре було, князь і бояри усього б не прийняли". А назавтра вийшов Володимир із священиками цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли - ті до шиї, а другі - до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили...»

Що в літописному переказі вказує на рішучість намірів Володимира впровадити християнство як державну релігію?

2. На златниках та срібниках Володимира Святославовича зображено як візантійського імператора. Про що це свідчить? Порівняйте портрети князів: Святослава - словесний, Володимира - на златнику, Ярослава - на печатці. Яка деталь зовнішності присутня на всіх зображеннях?

Жива історія

Про Київ часів Ярослава Мудрого казали, що він був окрасою Русі й суперником самого Константинополя. Площа «міста Ярослава» порівняно з дитинцем Володимира зросла в сім разів. Іще вищими та потужнішими стали мури й вал. Окрасою Києва часів Ярослава став собор Святої Софії. Храм вражав сучасників внутрішнім оздобленням і довершеністю своїх форм.

Та не лише будівництвом уславив своє ім'я Ярослав. Літописець з великою шаною та гордістю писав, що до книжок він «виявляв завзяття...», отож князя без перебільшення можна назвати засновником книжної вченості на Русі. За правління Ярослава виникло багато шкіл. Осередками освіти були церкви й монастирі. Так, у Софії Київській діяли бібліотека й школа, де навчали грамоти й ознайомлювали з основами тогочасних наук дітей із заможних родин, а також була спеціальна майстерня, де створювали та перекладали книжки, велося літописання.