Інформаційні знаки
товарні
зазначення місця
походження товару
знаки відповідності
(якості)
штрихові коди
компонентні
розмірні
експлуатаційні
маніпуляційні
попереджувальні
екологічні
Рис. 1.3 – Класифікація інформаційних знаків
Товарний знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб [6].
Сучасні товарні знаки можна класифікувати за такими ознаками:
за формою вираження: словесні, образотворчі, об'ємні, комбіновані. Словесні товарні знаки – товарні знаки у формі слова (слів), що являє імена відомих людей, назви тварин, небесних тіл, вигадані слова. Образотворчі товарні знаки – позначення у виді різних малюнків, символів, значків, зображень предметів, тварин. Об'ємні – тривимірні зображення. Комбіновані товарні знаки – позначення, що поєднають у собі як мінімум елементи двох із трьох типів товарних знаків: словесних, образотворчих і об'ємних. Як окрему категорію можна виділити також звукові товарні знаки.
за підставою для використання: індивідуальні і колективні. Індивідуальний товарний знак – позначення, зареєстроване на ім'я окремої юридичної або фізичної особи, що займається підприємницькою діяльністю. Колективний товарний знак – знак союзу, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств, призначений для позначення товарів, які випускаються і/або реалізуються ними, що володіють єдиними якісними характеристиками.
за ступенем популярності: звичайні, загальновідомі. Загальновідомий товарний знак – товарний знак, відомий більшої частини населення й асоціюється в його свідомості з певними товарами і послугами, виробником яких є конкретне підприємство. Правова охорона товарного знаку в даному випадку обмежена однорідними товарами. Пропонується також виділяти як особливу категорію знамениті товарні знаки. Знаменитим вважається товарний знак, що відомий більшій частині населення, асоціюється з визначеними видами товарів і послуг, а захист наданих їм прав поширюється на всі товарні групи.
Можна також виділити інші критерії класифікації товарних знаків: (1) за географічним охопленням: локальні (регіональні), національні і міжнародні, (2) за широтою охоплюваних товарів: індивідуалізовані, групові, загальні; (3) за походженням (часу/місту створення): вітчизняні, іноземні, причому вітчизняні можуть бути розділені на кілька категорій у залежності від часу створення старі російські, радянські і новітні українські. У свою чергу, останні можуть бути класифіковані на українські і пвсевдоіноземні. Приклади оформлення товарних знаків наведено у додатку А.
Знаки найменування місць походження товару – це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, що використаний для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного регіону природними умовами чи людським фактором, або природними умовами і людським фактором одночасно. Сюди відносяться знаки країни походження товару, населеного пункту, місцевості, історичної назви географічного об'єкта. Наприклад, «Made іn USA».
Знак відповідності (в області сертифікації) – захищений у встановленому порядку знак, виданий та застосовуваний відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тім, що дана продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.
Поряд зі знаками відповідності в ряді країн застосовуються і знаки якості. На відміну від перших, знаки якості можуть привласнюватися не тільки органами з сертифікації, але й іншими організаціями, які не входять у національну систему сертифікації. Зокрема, таке практикується в Німеччині: наприклад, знак «Перевірено на безпеку», «Досліджений на придатність для виробництва харчових продуктів» і ін.
Штрихової код – знак, призначений для автоматизованої ідентифікації та обліку інформації про товар, закодованої у вигляді цифр і штрихів.
Компонентні знаки – знаки, що призначені для інформації про використані харчові добавки або про інші компоненти, що притаманні (або не притаманні) даному товару.
Розмірні знаки – знаки, призначені для позначення конкретних фізичних величин, що визначають кількісну характеристику товару.
З 1980 р. зазначення кількісних характеристик товару повинне відповідати Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ). Однак на упаковці деяких товарів закордонного виробництва кількісна величина може бути виражена у національних одиницях. Наприклад, у США і Великобританії масу вказують в унціях (1 унція = 28,34 г).
Поява на українському ринку імпортних товарів, на маркуванні яких була безліч «загадкових» для споживача знаків, змусило багатьох вітчизняних виробників також застосовувати деякі з цих знаків. Тим більш що вони дуже коротко характеризують фізичну величину, назва якої складається з одного чи декількох слів.
Так, для позначення маси нетто найчастіше застосовується розмірний знак «е» (від англ. ехаtly, нім. ехагt – точно, рівно, однаково), обсягу – знак «V».
Код розмірних знаків надзвичайно простий. До умовної позначки фізичної величини (е, V та ін.) додається фактичний розмір цієї величини в прийнятих одиницях виміру. Найчастіше застосовуються одиниці виміру за системою СІ, набагато рідше — національні одиниці виміру країни-імпортера (фут, дюйм і т.п.).
Досить часто нескладно розшифрувати розмірні знаки за числовим значенням розмірної характеристики і застосовуваних одиниць виміру. Наприклад, якщо на маркуванні нанесене позначення 450 gе, це означає, що маса нетто дорівнює 450 грам.
Розмірні інформаційні знаки у виді номера або графічних зображень, що вказують довжину й обсяг стегон для кожного номера, застосовуються для колготок.
Експлуатаційні знаки – знаки, призначені для інформації споживача про правила експлуатації, способи догляду, монтажу і налагодження споживчих товарів.
Такі знаки наносять на етикетки, ярлики, бирки, упаковку, контрольні стрічки або безпосередньо на товар. Найбільш поширені міжнародні символи, ті, що прийняті для текстильних виробів. Багато експлуатаційних знаків для текстильних виробів настільки наочні, що навіть без особливих пояснень ясний їхній зміст: тазик для прання з указівкою температури води, праска із зазначенням температури прасування і т.п. (додаток Б).
Різновид експлуатаційних знаків – знаки керування. Їх можна зустріти і на складнотехнічних товарах, а також в експлуатаційних документах. Наприклад, на деяких електропрасках різні режими прасування позначають однієї, двома і трьома крапками з відповідним поясненням у супровідних документах.
На побутових холодильниках і морозильниках кількість зірочок служить інформаційним знаком – показує діапазон температур нижче 0 оС, що можливі під час експлуатації морозильника або низькотемпературного відділення холодильника.
На багатьох електропобутових приладах і радіоапаратурі показані стрільцями або іншими умовними позначками місця включення в електромережу, переключення програм, зміни режиму роботи, регулювання голосності та інша інформація.
У країнах Європейського співтовариства приділяється велика увага проблемам раціонального використання електроенергії під час експлуатації побутової техніки. Тому застосовуються спеціальні етикетки, що інформують потенційних покупців про споживання електроенергії конкретним виробом.
Маніпуляційні знаки – знаки, які призначені для інформації про способи поводження з товарами.
Дотепер маніпуляційні знаки вважалися покажчиками способів поводження з вантажами і наносилися, в основному, на транспортну тару. Проте, останнім часом окремі маніпуляційні знаки з'явилися і на споживчій упаковці. Так, знак «відкривати тут» наносять на упакування пральних порошків, молочних товарів і т.п. Тому можна говорити про розширення сфери застосування маніпуляційних знаків.
Попереджувальні знаки – знаки, що призначені для забезпечення безпеки споживача і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів шляхом попередження про небезпеку або вказівки на дії щодо попередження небезпеки.
Екологічні знаки (еко-знаки) призначені для інформації про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечних способах їхньої експлуатації, використання або утилізації.
При аналізі маркування експерт звертає увагу в основному на основоположну інформацію, призначену для всіх зацікавлених суб'єктів комерційної і експертної діяльності, включаючи і споживачів, а також на комерційну інформацію для виробників (виконавців) і продавців. Споживча інформація, призначена для споживачів, розглядається експертом тільки під час проведення окремих видів товарної експертизи, наприклад, під час експертизи нових товарів або експертизи, необхідність в якій обумовлена претензіями або скаргами споживачів.
Стосовно імпортних товарів, згідно з чинним законодавством, продавець зобов’язаний надавати споживачу інформацію на українській або російській мові [5]. Це означає, що виробник і/або продавець зобов'язані зробити переклад тексту маркування і довести його до споживача в будь-який доступний спосіб. Під час проведення товарної експертизи або замовник представляє в експертну організацію разом із заявкою переклад маркування, або за погодженням цей переклад можуть виконати експерти за рахунок замовника.
Окрім тексту, експерт при аналізі маркування повинен уміти розшифровувати умовні позначення або інформаційні знаки.
Особливо важливо, щоб експерт звертав увагу на ідентифікаційні коди країни-виробника, регіону походження або коди товару, а також на шифри. Експерт повинен знати, що в маркуванні товарів на штрих-кодах відсутні відомості про країну-виробника. Перші цифри позначають країну, в якій знаходиться банк даних про штрих-код. Розшифровка іншої інформації, закладеної в штрих-кодах, за необхідністю, повинна бути надана експерту виробником, посередником або продавцем.
При експертизі товарних партій експерт працює в основному з виробничим маркуванням, за допомогою якого він може встановити приналежність кожного одиничного екземпляра товару до конкретної партії, якщо ідентифікаційні відомості (найменування товару, виробника, дата випуску) нанесені на маркування. На відміну від ТСД, виробниче маркування, якщо воно відповідає встановленим вимогам, дозволяє з більшою достовірністю довести приналежність товару до певної товарної партії.
Використання торговельного маркування для експертизи товарів дуже обмежене. Торговельне маркування, носіями якої є товарні і касові чеки, призначена для підтвердження факту покупки товару в конкретному магазині і в певні терміни. Чеки служать підставою для розгляду претензій покупців на недоброякісність придбаного товару, вони також потрібні при поверненні або обміні товару у випадках, регламентованих Законом України «Про захист прав споживачів» [5].
Будь-яка товарна експертиза починається з вивчення й аналізу документів, що містять загальну й конкретну інформацію про товари. При документальній експертизі цей вид засобів інформації одночасно виступає і як об'єкт.
Документація на товар відноситься до найважливіших засобів при проведенні експертизи і підрозділяється на нормативну, технічну і технологічну.
Документ (документована інформація) – зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати.
Основоположними реквізитами, що дозволяють ідентифікувати документ, є обліковий і/або реєстраційний номер, а також найменування організації та/або підпис компетентної особи, що затверджує (приймає) документ, із зазначенням його посади, організації, прізвища, ім'я, по-батькові. Документ повинен містити дату твердження (ухвалення) і/або введення.
Для проведення товарної експертизи експертам і експертним організаціям доводиться створювати інформаційні ресурси і системи.
Інформаційні ресурси – окремі документи і/або масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних і т. п.).
Інформаційна система – організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, зокрема з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, які реалізують інформаційні процеси.
Інформаційні процеси – процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку і розповсюдження інформації.
Під час підготовки і проведення експертизи експерти здійснюють інформаційні процеси щодо пошуку, збору і обробки необхідної інформації. Багато експертних організацій є власниками інформаційних ресурсів і систем, до складу яких входять необхідні нормативні, технічні і технологічні документи щодо якості товарів, процесів і послуг. Проте, цих інформаційних ресурсів виявляється недосить, коли об'єктом експертизи виступають конкретні партії товарів, а також нові товари. Це обумовлює необхідність звертання експертів до інших власників документованої інформації і в цій ситуації експерт виступає як користувач (споживач) інформації.
Користувач (споживач) інформації – суб'єкт, що звертається до інформаційної системи або посередника за отриманням необхідної йому інформації і користується нею.
Частку інформації, якої бракує, експерт одержує із заявки і прикладених до неї документів. Іншу частку інформації експерт може одержати від замовника або інших власників потрібної йому інформації. Третю частку інформації експерт отримує самостійно в ході експертної оцінки, а також аналізу протоколів випробувань, результатів вимірювань тощо. Втім, в умовах невизначеності залишається ще одна частка інформації, яка може бути недоступна експерту, наприклад, при проведенні документальної експертизи за відсутності товару.
Результатом пошуку, збору, обробки і аналізу всієї (або частки) необхідної інформації є ухвалення експертом рішення і оформлення його у вигляді висновку.
Інформаційні процеси, здійснювані експертом, охоплюють всі види необхідних документів. Серед них особливе місце належить нормативним документам.
Нормативний документ – документ, що містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються певних видів діяльності або їх результатів, і доступний широкому кругу споживачів (користувачів)1.
Принципова відмінність нормативних документів від технічних і технологічних полягає у тому, що вони містять загальні норми, правила і характеристики для однойменних об'єктів експертизи, які регламентуються як обов'язкові або рекомендаційні. Ці документи застосовуються в різних сферах діяльності. Прийнято розрізняти нормативні документи в області стандартизації, метрології, сертифікації, торгівлі, ветеринарії, санітарії і гігієни. Всі ці документи повинні використовуватися експертами при проведенні товарної експертизи.
Нормативні документи в області стандартизації встановлені в Законі України «Про стандартизацію» [22]. До них відносяться національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування; стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.
Для товарної експертизи в митній справі використовуються всі вказані види нормативних документів в області стандартизації, але найчастіше застосовуються стандарти всіх категорій на продукцію і послуги, на процеси. Стандарти на методи випробувань експерти використовують найчастіше в частині правил відбору проб і зразків. Оскільки випробування товарів проводяться в основному у випробувальних лабораторіях, а експерти користуються лише простими вимірювальними методами, то стандарти, що регламентують методики визначення показників якості, безпосередньо експерти застосовують рідше. Проте експерти, що працюють у випробувальних лабораторіях, використовують їх дуже широко.
При проведенні експертизи товарів в митній справі найбільшого поширення серед всіх видів стандартів набули стандарти на продукцію. Експертні дослідження товарів найчастіше проводиться шляхом встановлення відповідності дійсних значень показників якості об'єктів експертизи вимогам стандартів або технічних умов. Тому експерт повинен не тільки знати ці вимоги, але і володіти навиками роботи із стандартами на продукцію. При цьому остаточне рішення експерт ухвалює тільки після зіставлення фактичної якості з вимогами до нього на основі стандартів, а в ув'язненні обов'язково робить посилання на відповідний стандарт.
Основоположні стандарти – організаційно-технічні і загальнотехнічні – регламентують загальні поняття і положення, тому вони також застосовуються, хоча і фрагментарно.
Окрім цього використовують:
санітарні норми і правила;
будівельні норми і правила;
нормативні документи в області торгівлі (правила продажу окремих груп товарів);
нормативні документи у області транспортування та ін.
На відміну від нормативних документів, технічні документи містять конкретні характеристики товарів і/або товарних партій, за допомогою яких до зацікавлених суб'єктів доводиться необхідна інформація про асортимент, якість, кількість і ціну, а іноді і про правила експлуатації або використовування. Ця інформація носить констатуючий характер, відноситься до конкретної партії і/або пакувальної одиниці і/або одиничного екземпляру товару.
Технічний документ – документ, що містить конкретну інформацію про характеристики товару, необхідну для його ідентифікації в процесі руху товару.
Основне призначення цього документа – забезпечення ідентифікації та простежуваності товарів і/або товарних партій на всіх етапах руху товару. Це полегшує роботу експерта, коли при виявленні нестандартних товарів необхідно встановити причини виникнення дефектів, а у разі виявлення критичних дефектів і вилучити товари конкретної товарної партії.
Технічні документи підрозділяються на товаросупровідні, експлуатаційні і проектно-конструкторські. Ступінь їх застосовності залежить від виду експертного дослідження. Так, під час експертизи товарних партій за кількістю та якістю експерти керуються, в першу чергу, товаросупровідними документами. При експертизі товарів тривалого користування, які повертає споживач, важливе місце відводиться експлуатаційним документам для виявлення дотримання правил експлуатації. Експертиза нових товарів часто починається з експертизи проектно-конструкторських документів.
Експерт при проведенні експертизи товарів вивчає і аналізує інформацію, що міститься у всіх товаросупровідних документах: кількісних (накладних, маршрутних листах тощо); якісних (сертифікатах відповідності, сертифікатах країни походження, санітарно-епідеміологічних, фітосанітарних, ветеринарних, гомологічних висновках тощо, посвідченнях про якість, протоколах випробувань); розрахункових (рахунках-фактурах, рахунках, чеках); комплексних (товаротранспортних, авіа- або залізничних накладних).
Під час проведення експертних досліджень експерт може використовувати як окремі товаросупровідні документи, так і їх сукупність (масиви), звернувши при цьому особливу увагу на наявність обов'язкових документів: сертифікатів відповідності, товаротранспортних накладних, за необхідністю – посвідчень про якість, а для імпортних товарів – сертифікату країни походження, довідки або її копії до митної декларації.
У ряді випадків експертиза товарів в митних цілях (пост-аудит контроль) може проводитися тільки на підставі товаросупровідних документів. Необхідність в такій документальній експертизі виникає, коли товар вже відсутній (реалізований, спожитий, зіпсований, загубився в дорозі, знаходиться за межами досяжності експертів). При цьому експертиза товарів зводиться до аналізу інформації, одержаної з товаросупровідних документів, а також з інших прямих і непрямих джерел інформації [9].
Інформація, що міститься в цих документах, повинна ретельно аналізуватися і перевірятися шляхом зіставлення з дублюючою її інформацією в експлуатаційних документах, а також на маркуванні.
Технологічні документи, що використовуються при експертизі товарів в митних цілях, призначені для передачі і зберігання інформації про технологічні процеси по розробці, виробництву, зберіганню і транспортуванню продукції.
Технологічний документ – документ, що містить опис рецептур, конструкцій, технологічних процесів, характерних для різних етапів життєвого циклу продукції і/або послуги.
До технологічних документів, надзвичайно важливим в роботі експертів, відносяться збірники виробничих рецептур (наприклад, рецептури парфумерних виробів), технологічні інструкції щодо виробництва продукції, а також інструкції щодо зберігання товарів (окремих товарних груп), інструкції щодо приймання товарів за кількістю та якістю, інструкції щодо застосування норм природного спаду. Особливе місце в даному випадку займають інструктивні матеріали щодо проведення експертизи товарів.
Технологічні документи доповнюють і конкретизують нормативні документи. Так, інструкції щодо зберігання доповнюють відповідні стандарти на методи зберігання або загальні технічні умови стандартів на продукцію (розділ: зберігання). На відміну від стандартів, в інструкціях детально встановлюються режими, способи розміщення і терміни не тільки окремих видів, але і товарів різного ґатунку.
Інструкції щодо зберігання товарів використовуються експертами у випадках, коли об'єктом експертизи є товари після тривалого зберігання, в результаті якого вони зазнали значні кількісні і якісні зміни (природного або неприродного характеру).
Товаросупровідні документи – документи, що містять необхідну і достатню інформацію для ідентифікації товарних партій на всьому шляху їхнього товароруху. Товаросупровідні документи, зазвичай, призначені для виробників і продавців, тому відносяться до комерційної інформації.
Товаросупровідні документ в залежності від характеристик товару підрозділяють на види: кількісні, якісні, розрахункові і комплексні. Їх різновиди визначаються призначенням конкретних документів.
Кількісні товаросупровідні документи – технічні документи, призначені для передачі і збереження інформації про кількісні характеристики товарів або товарних партій. Крім розмірних характеристик (маса, довжина, обсяг тощо), в них обов'язково містяться відомості, що ідентифікують товар, до якого ці характеристики відносяться (найменування, за необхідністю – ґатунок, марка тощо). Інформація про ціни також може міститися в кількісних товаросупровідних документах, але вона не є самоціллю.
До кількісних товаросупровідних документів відносяться накладні, пакувальні аркуші, специфікації, акти про встановлену розбіжність в кількості товарів, комерційні акти, акти відбору зразків. Деякі з перерахованих документів (накладні, пакувальні аркуші) мають внутрішньогосподарське призначення; інші служать додатком до накладних (пакувальні аркуші, специфікації тощо), тому немає необхідності штучно збільшувати в них перелік відомостей про товар (наприклад, про додавати відомості про його виробника, дату випуску, термін придатності тощо).
Акти про встановлену розбіжність у кількості товарів складають у випадках, коли фактична кількість товарів при прийманні не збігається з кількістю, що зазначена у документах. Найчастіше такі акти складають для товарних партій імпортних товарів. Складають їх у присутності матеріально відповідальної особи підприємства-одержувача, представника іноземного постачальника, а за його відсутністю і згодою – експерта Торгово-промислової палати або компетентного представника незацікавленої організації.
Комерційний акт складають у випадку виявлення кількісних розбіжностей між фактичними і документальними даними при прийманні товарних партій від органів залізничного, повітряного або морського транспорту, представник яких обов'язково повинний бути присутнім. Зазначені документи призначені для передачі постачальнику відомостей про кількісні втрати товарів під час транспортування, що виявлено при їхньому прийманні.
Якісні товаросупровідні документи – документи, що призначені для передачі і збереження інформації про якість товарів (зразків, окремого виробу, товарних партій тощо). Зазначені товаросупровідні документи включають не тільки відомості про якісні характеристики товарів, їхнє значення, градації якості (стандартні, нестандартні, брак, відходи), але й про найменування товарів, їхніх виробників (постачальників, відправників), дати виготовлення (відвантаження), а також інші необхідні відомості.
Якісні товаросупровідні документи підрозділяють на обов'язкові і необов'язкові. До перших відносяться сертифікати відповідності, і якісні посвідчення, якщо в стандартах передбачена їхня наявність.
Якісні посвідчення призначені для інформації про градації якості і дані, що ідентифікують партію. Перелік відомостей, які повинні містити якісні посвідчення, встановлюється в стандартах. Ці відомості включають: номер документа і дату його видачі; реєстраційний і обліковий номери сертифіката, термін його дії; номер партії (для упакованої продукції); найменування та адресу відправника; найменування та адресу одержувача; найменування продукції і ґатунку (природного і/або товарного); номер партії; результати визначення якості згідно з вимогами чинних стандартів; кількість пакувальних одиниць; масу брутто і нетто; номер і вид транспортного засобу; позначення чинного стандарту.
Заяви-декларації – документи, що підтверджують персональну відповідальність виробника, відповідність продукції встановленим вимогам. Заява-декларація може бути складена для товарів, що не ввійшли в номенклатуру продукції, яка підлягає обов'язкової сертифікації. Крім того, цей документ служить підставою для видачі сертифікатів відповідності за формою з використанням заяв-декларацій.
Акти списання – це документи, призначені для передачі, збереження та обліку інформації про недоброякісну продукцію. Зазвичай, такі акти складають на недоброякісну продукцію, небезпечну для споживання.
Розрахункові товаросупровідні документи – документи, які призначені для документального оформлення угоди про ціни, оплату транспортних витрат, спільне (або однобічне) покриття витрат, у тому числі транспортних, інших витрат, якщо в укладеному договорі купівлі-продажу (договорі постачання) ці відомості були не передбачені. До розрахункових товаросупровідних документів відносяться протокол узгодження цін, рахунок-фактура, рахунок та інші документи про вартість товару, що є об’єктом торговельної операції.
Основним призначенням рахунків є інформація про ціну і вартість товару для його оплати. Відомості про кількість товарів також присутні, але вони не є основними.
Рахунок-фактура складається постачальником для документального супроводу партій товару, що переміщуються без оформлення накладної. Він є підставою для оплати товару, який надійшов, по безготівковому розрахунку з оформленням платіжного доручення. Рахунок-фактура є обов'язковим документом.
Рахунок містить аналогічні дані, але в ньому можуть бути і додаткові відомості про послуги, що робляться (фасування, упакування, транспортування, пересилання тощо).
Комплексні товаросупровідні документи – це документи, які призначені для передачі і збереження інформації про кількісні, якісні і вартісні характеристики товарних партій, а також для кількісного обліку їх у процесі товароруху. До комплексних товаросупровідних документів відносяться накладні: прибутково-видаткові, товаротранспортні, залізничні.
Товаросупровідні документи цього типу є найбільше розповсюдженими при передачі товару від виробника покупцю (посереднику), а також від одного посередника до іншого або органам транспорту.
У прибутково-видатковій накладній міститься така основна інформація: найменування та інші ідентифікуючі ознаки товару (ґатунок, артикул і т.п.), його кількість (в одиницях), а також ціна однієї товарної одиниці та загальна сума (з урахуванням податку на додану вартість) партії товару. Накладну підписують матеріально відповідальні особи, що здали і прийняли товар, і завіряють круглими печатками підприємств – постачальника й одержувача.
Товаротранспортна накладна – первинний прибутковий документ, що заповнюється постачальником і призначений для інформування одержувача про комплекс характеристик товару. Товаротранспортна накладна має два розділи: товарний і транспортний.
У товарному розділі містяться відомості, що дозволяють ідентифікувати товар. До них відносяться: найменування, адреса і банківські реквізити постачальника і платника, відомості про товар і тару (найменування, ґатунки, артикули, кількість місць, маса брутто, нетто, тари, вид упаковки, ціна, сума). Крім того, можуть бути зазначені суми податку на додану вартість і повинні бути підписи відповідальних осіб, що дозволили відвантаження товару, відпустили і прийняли його.
Транспортний розділ (відомості про вантаж) заповнюється в ході доставки товару і містить інформацію про дату відправлення, номери автомобіля і шляхового листа, найменування і адресу замовника (платника) товару, відправника вантажу і вантажоодержувача, пункти навантаження і розвантаження, вантажі (найменування, сорт, артикул, одиниці виміру, кількість одиниць, ціна за одиницю, сума, на яку поставляється товар), а також про документи, що переміщуються з вантажем, вид упаковки, кількості місць.
Залізнична накладна – товаротранспортний документ, який оформлюється при відправленні товару залізничним транспортом. За призначенням і змістом вона аналогічна товаротранспортній накладній, але має незначні відмінності (наприклад, дані про номер вагона). Транспортний розділ залізничної накладної заповнюється під час перевезення і здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт.
Експлуатаційні документи – документи, що призначені для передачі і збереження інформації про правила експлуатації складнотехнічних товарів. Вони розраховані на використання і обслуговування цих товарів особами, що не пройшли спеціальної підготовки, Якщо для використання їх потрібно спеціальна підготовка персоналу, то в експлуатаційних документах повинне бути відповідна вказівка.
В експлуатаційних документах можуть міститися відомості про розмірні характеристики (масу, габарити, напругу або силу струму тощо), необхідних для експлуатації побутової техніки.
На відміну від товаросупровідних документів, призначених в основному для продавців, експлуатаційні документи виступають як носії споживчої інформації, хоча цю інформацію можуть використовувати і продавці для створення споживчих переваг під час консультування покупців і роз'яснення їм переваг споживних властивостей конкретних товарів, особливостей їх експлуатації. Основна інформація, що міститься в експлуатаційних документах, носить ідентифікуючий характер і не є самоціллю.
Номенклатура експлуатаційних документів згідно з ДСТУ 2.606-71 «Експлуатаційні документи виробів побутової техніки» представлена посібниками з експлуатації, паспортами та етикетками.
Посібник з експлуатації – експлуатаційний документ, призначений для забезпечення споживача всіма відомостями, необхідними для правильного використання і обслуговування виробу.
Посібник з експлуатації містить опис конструкції виробу, принципів дії приладу, відомості, необхідні для правильної експлуатації (використання, збереження) і технічного обслуговування, а також основні параметри і характеристики, які гарантуються підприємством-виробником. Опис робіт і операцій, що проводяться при експлуатації виробів, вказує в технологічній послідовності порядок їхнього виконання.
Як правило, посібник з експлуатації містить такі розділи: загальні вказівки, технічний дані, комплект постачання, вимоги щодо техніки безпеки, конструкція виробу, підготовка до роботи, порядок роботи, технічне обслуговування, правила збереження, можливі несправності і методи їх усунення, свідчення про приймання, гарантійні зобов'язання, ціна, додатки.
Паспорт – експлуатаційний документ, що засвідчує гарантовані виробником основні параметри і характеристики виробу.
Розділи паспорта: загальні вказівки, технічний дані, комплект постачання, свідчення про приймання, гарантійні зобов'язання, ціна.
Етикетки – експлуатаційні документи, призначені для зазначення основних показників і відомостей, що необхідні для правильної експлуатації виробу. В етикетках зазначають: найменування виробу, його позначення або індекс, технічний дані, номер стандарту або технічних умов, вимогам яких відповідає виріб, відомості про приймання виробу відділом технічного контролю, відомості про якість, ціну, дату випуску.
В експлуатаційних документах допускається об'єднання або виключення окремих розділів.
Різні види експлуатаційних документів відрізняються призначенням, що обумовлює перелік відомостей, які в них зазначаються. Найбільшою інформаційною насиченістю відрізняються посібники з експлуатації; найменшою – етикетки. Експлуатаційні документи містять, в основному, інформацію, яку виробник хоче довести до споживача. Однак у ряді випадків вони можуть стати носіями і торгової інформації. На додаток до виробничої інформації виробника продавець ставить у паспорті штамп магазина про оплату покупки і проставляє дату реалізації товару. При наявності такого штампа споживач у випадку виявлення недоліків товару, не обговорених продавцем, відповідно до закону України «Про захист прав споживачів» [5] і Правилами продажу окремих непродовольчих товарів може зажадати або усунення недоліків, або заміни товару, або розмірного зменшення покупної ціни, або повернення сплаченої грошової суми.
У професійній і спеціальній підготовці експертів значне місце займає спеціальна література. Крім того, вона, за необхідністю, використовується в процесі підготовки і проведення експертизи товарів.
Спеціальна література – видання, призначене для доведення професійної інформації до зацікавлених користувачів.
Спеціальна література залежно від характеру інформації підрозділяється на різновиді: навчальна, наукова і довідкова. Кожний із зазначених видів може в повному обсязі або частково використовуватися в експертній діяльності.
Навчальна література – видання, основний зміст якого складає навчальна інформація з елементами наукової і довідкової інформації. Розрізняють підручники і навчальні посібники.
Підручники – видання, що містять в повному обсязі навчальну інформацію відповідно до вимог затверджених програм.
Навчальні посібники – видання, що містять навчальну інформацію по окремих темах програми, доповнюючи підручник, або має самостійний характер. Для навчальної літератури характерне використання дидактичних принципів, засобів і методів.
Інформація, включена в навчальну літературу, може містити обов'язкові норми, правила, характеристики, якщо вона заснована на законах та інших нормативно-правових актах. Крім того, в навчальній літературі може бути наведено констатуючу або аналітичну інформацію, яка носить рекомендаційний (не обов'язковий) характер.
Посилання у висновках на навчальну інформацію не можуть служити переконливою підставою для аргументування рішення експертів, оскільки іноді відображають думку авторів підручника. Виняток становлять елементи наукової інформації, об'єктивність якої підтверджена дослідженнями з відповідними посиланнями.
Наукова література – видання, основний зміст якого представлений науковою або науково-практичною інформацією. Наукова література може бути чотирьох типів: наукові монографії, науково-практичні допомоги, наукові публікації в періодичних виданнях, наукові звіти.
Наукові монографії містять інформацію про теоретичні і експериментальні дослідження автора або колективу авторів. Призначені для пропаганди передових науково-технічних досягнень в певній області знань.
Науково-практичні допомоги – видання, що містять інформацію про практичний досвід з науковим його обґрунтуванням.
Наукові публікації – наукова або науково-практична інформація у вигляді статі або тез в періодичних виданнях.
Наукові звіти – видання на правах рукопису, що містять інформацію про результати проведеної науково-дослідної роботи.
Для наукової літератури характерно використання методу наукового пізнання. Інформація, висловлювана в науковій літературі, носить для експертів рекомендаційний характер. Проте, обов'язковими для дотримання є приведені в науково-практичній літературі норми, правила, характеристики, що регламентуються чинними нормативно-правовими актами.
Для товарної експертизи може використовуватися навчальна і наукова література у області товарознавства, стандартизації, метрології, сертифікації, експертизи, організації торгівлі.
Довідкова література – видання, що носить прикладний, практичний характер, що має систематичну структуру або побудоване за абеткою заголовної статі. Містить основну і додаткову довідкову інформацію в певній області професійних знань. Підрозділяється на п'ять типів: довідники, словники, енциклопедії, каталоги, покажчики.
Довідник – видання, що містить в певному системному порядку довідкову інформацію. Для експертизи товарів використовуються товарні довідники або довідники товарознавця, а також адресні довідники різних організацій-виробників, посередників, продавців, експертних, контрольних організацій, випробувальних лабораторій, органів сертифікації. Як приклад можна привести «Довідник товарознавця продовольчих товарів» і «Довідник товарознавця непродовольчих товарів», а також довідники «Взуття», «Одяг».
Словник – довідкове видання, що містить визначення або характеристику термінів в певній області знань. Словник на відміну від довідника побудований за абеткою заголовної статі і містить короткий опис певних термінів і понять в конкретній області. У 40-х роках був виданий багатотомний «Товарний словник».
Енциклопедія – наукове або науково-популярне довідкове видання, що містить систематизовані знання з усіх (універсальна) або окремих (галузева) галузей знань. Як і словник, вона побудована з термінів, що характеризуються за абеткою, які охоплюють багато областей професійних і загальнолюдських знань. На даний момент енциклопедії в галузі товарознавства та експертизи товарів ще не створені.
Каталог – довідкове видання, що містить перелік об'єктів (товарів, послуг і т. п.) в порядку, що полегшує їх пошук. У практиці експертної діяльності використовуються різні каталоги товарів народного споживання, вироблених та реалізованих в окремих галузях і/або організаціях (фірмах).
Покажчики – довідкові видання, що містять перелік об'єктів (документів, літератури і ін.) з реєстраційними номерами або іншими необхідними відомостями (наприклад, короткими описами). У роботі експерти найчастіше користуються покажчиками державних і галузевих стандартів. Для пошуку необхідної літератури рекомендується використовувати бібліографічні покажчики.
Реклама і пропаганда – як особлива форма товарної інформації – призначена для заочного ознайомлення потенційних споживачів з переліком товарів, пропонованих для продажу, їхніми споживними властивостями, ціною з метою формування купівельного попиту.
До основних видів рекламно-довідкової інформації відносяться всілякі друковані видання типу товарних каталогів, довідників, словників, проспектів, плакатів, вкладишів, а також відповідним чином підготовлені діафільми, кінофільми, теле- і радіопередачі.
Товарний каталог – це систематизований покажчик (перелік) товарів з відповідними ілюстраціями, коротким описом споживчих властивостей і з зазначенням ціни, пропонованих промисловим (торговим) підприємством (організацією) для продажу оптовому (роздрібному) покупцю.
Каталог є ефективним засобом рекламно-довідкової інформації. Їм широко користаються на оптових ярмарках, у посилковій торгівлі, при складанні замовлень і договорів.
Каталог – видання, яке розраховане на тривале користування. Тому він видається на гарному папері, звичайно у виді зброшурованої книги чи окремих листівок у швидкозшивачі або клясері. В останньому випадку зображення товару дається на лицьовій стороні листка, а його опис — на зворотній. Такий каталог зручний тим, що в міру відновлення асортименту аркуші з застарілою інформацією можна легко замінити новими.
Каталоги можуть бути ілюстровані малюнками чи чорно-білими або кольоровими фотографіями товарів. Ілюстрованим матеріалом можуть служити також натуральні зразки напівфабрикатів, з яких виготовлені вироби. Наприклад, у каталоги взуттєвих товарів можуть бути включені відповідні зразки шкіри, у каталоги швейних виробів – зразки тканин.
Зразки товарів у каталогах приводяться в систематизованому порядку, із зазначенням їх найменування, призначення, технічних характеристик, параметрів, кольору, ціни та ін. Для полегшення орієнтації споживача каталог, як правило, забезпечується алфавітним покажчиком.
Товарні альбоми, на відміну від каталогів, видаються для інформації споживача про товари однієї групи (наприклад, «Меблі», «Годинники») або одного підприємства-виробника (взуття виробничого об'єднання «Схід», ювелірні вироби фірми «Самоцвіти»).
Основна мета товарного альбому – дати більш повне, чим у каталозі, уявлення про товар, про його споживні властивості. Тому в альбомі мається невелика вступна частина, де дається коротка характеристика підприємства-виробника, пояснюються особливості пропонованих товарів, умови продажу тощо.
Рекламно-довідкові проспекти – ефективний засіб товарної інформації, який призначений для оперативного ознайомлення масового споживача зі споживними властивостями пропонованого товару, способами його використання, правилами догляду, умовами збереження, ціною тощо.
Об'єктами реклами можуть бути як одиничні види виробів, так і сукупність видів виробів, які відносяться до однієї товарної групи, що виробляються одним підприємством-виробником.
Проспект, як правило, має певну структуру. Звичайно на початку підкреслюється найбільш відмітна споживча ознака товару, потім даються текст, ілюстрація з поясненнями про достоїнства та переваги пропонованого товару, а наприкінці проспекту перелічуються мотиви доцільності придбання даного товару.
У залежності від змісту, призначення і способів поширення розрізняють проспекти-брошури, проспекти-інструкції, проспекти-листа, проспекти-довідники, проспекти-календарі.
Згідно зі статтею 356 Митного кодексу України для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації. При цьому достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.
Матеріально-технічні засоби призначені для створення умов найбільш ефективної організації праці експерта і підрозділяються на матеріально-технічну базу, засоби виміру і виявлення, комп’ютерну та оргтехніку. З них безпосередній вплив на кінцеві результати експертизи роблять лише засоби вимірів, що повинні використовуватися відповідно до встановлених норм і правил. Ці норми найчастіше визначають вибір необхідних засобів вимірів.
Матеріально-технічна база, необхідна для проведення експертних досліджень, включає: приміщення, устаткування, вантажно-розвантажувальні засоби тощо, а також комп’ютерну та оргтехніку – обчислювальну техніку, канцелярські приналежності, засоби зв'язку тощо. Останні відіграють другорядну роль, хоча найчастіше експерт при проведенні експертизи не може без них обійтися.
Вибір цих засобів визначається умовами проведення експертизи, зокрема матеріально-технічною базою та засобами вимірювання, що є у замовника і у випробувальній лабораторії. Крім того, оснащення експерта засобами виявлення і оргтехніки залежить від матеріальних можливостей експертної організації.
Експерту при проведенні експертизи необхідно створити оптимальні умови для роботи, що досягається за допомогою комплексу матеріально-технічних засобів.
Робоче місце експерта повинне бути обладнане необхідними меблями (письмовий або лабораторний стіл, стілець), електроосвітлювальними приладами.
Якщо експертна оцінка проводиться у виробничих приміщеннях (у цехах, складах, торговому залі магазина), то залежно від об'єму і розміщення товарних партій можуть знадобитися вантажно-розвантажувальне, підйомне і ваговимірювальне устаткування, пристосування для розкриття тари, відбору проб (пробовідбірникі, щупи тощо).
Експерт повинен наперед скласти перелік необхідних матеріально-технічних засобів і довести його до відома замовника або осіб, відповідальних за матеріальне забезпечення експертизи.
Матеріально-технічні засоби, що становлять базу, підрозділяються на стаціонарні і пересувні, основні і додаткові. До основних стаціонарних засобів відносяться будівлі, споруди, технологічне і лабораторне устаткування. Як додаткові засоби використовуються комп’ютерна та оргтехніка, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне устаткування.
З усіх видів матеріально-технічних засобів найбезпосередніше відношення до експертизи товарів мають засоби вимірювань, засоби виявлення і комп’ютерна техніка.
Засоби вимірювання – технічні пристрої для здійснення вимірювання фізичних величин.
Засоби вимірювань, що використовуються експертами при проведенні експертизи товарів, підрозділяються на засоби вимірювання фізичних величин товару і засоби вимірювання показників кліматичного режиму зберігання, а також на прості прилади і складні технічні пристрої.
До простих приладів відносяться прості портативні прилади, які можуть застосовуватися в будь-яких виробничих умовах. Їх перевагами є простота і швидкість вимірювань. Робота з ними не вимагає додаткового тривалого навчання. Прикладом таких простих приладів можуть служити міри довжини (дерев'яні і металеві лінійки, рулетки, стрічки), об'єму (мензурки, циліндри), маси (гирі і ваги), температури (термометри), прилади для визначення відносної вогкості повітря (психрометри) та ін.
Складні технічні пристрої для вимірювання – прилади, перетворювачі, вимірювальні системи – застосовуються тільки в спеціально обладнаних випробувальних лабораторіях, в яких є навчений роботі на них персонал.
Експерти безпосередньо на них, як правило, не працюють, а лише відбирають проби і направляють їх в лабораторії для проведення випробувань. Тому такі засоби вимірювань використовуються при проведенні експертизи лише в тих випадках, коли прості прилади і/або органолептичні методи не можуть дати достовірних і досить об'єктивних даних про властивості товарів і/або їх зміни. Наприклад, при експертизі маргарину або вершкового масла неможливо ідентифікувати їх тільки за допомогою органолептичних показників. Необхідно визначити жирно-кислотний склад цих продуктів за допомогою газорідинного хромотографу.
Серед численних засобів вимірювань при експертизі товарів найчастіше застосовуються засоби вимірювання показників режиму зберігання, ваговимірювальне обладнання, а також міри довжини і об'єму, що відносяться до простих приладів.
Засоби вимірювання показників кліматичного режиму зберігання (або контролю за режимом) призначені для вимірювання температури, відносної вогкості повітря, швидкості руху повітря (повітрообміну) і газового складу.
До них відносяться:
термометр (для вимірювання температури повітря);
психрометр, гігрометр (для вимірювання відносної вогкості повітря);
анемометр (для вимірювання показників повітрообміну – швидкості руху повітря);
газоаналізатори (для визначення складу повітря).
Засоби вимірювання маси, об'єму, довжини застосовуються експертами при необхідності вимірювання зазначених фізичних величин одиничних екземплярів товарів, комплексних пакувальних одиниць або товарних партій.
Виконуючи вимірювання, експерт повинен знати, що всі засоби вимірювань піддаються перевірці (повірці).
Повірка засобу вимірювань – сукупність операцій, виконуваних органами державної метрологічної служби (іншими уповноваженими державними органами, організаціями) з метою визначення і підтвердження відповідності засобів вимірювань встановленим технічним вимогам.
Результатом повірки є підтвердження придатності до використання засобу вимірювання свідоцтвом про повірку і/або повірочним клеймом.
Тому перед початком досліджень необхідно перевірити наявність і своєчасність повірки технічного засобу вимірювань. Крім того, експерт повинен перевірити правильність свідчень вагів за допомогою клеймених гир, мензурок і циліндрів, метрів – за допомогою відповідних засобів, що калібруються.
У разі потреби отримання достовірних результатів вимірювань або, побоюючись фальсифікації, експерт може зажадати позапланову перевірку використовуваних засобів вимірювань.
При проведенні вимірювань за допомогою ваговимірювального устаткування необхідно перевірити правильність установки вагів, а також дотримувати правила зняття свідчень з шкали або набору гирь.
При визначенні об'єму товарів за допомогою циліндрів, мензурок, інших засобів необхідно, щоб у момент відліку результатів спостережень за шкалою верхній рівень вимірюваного об'єкту знаходився на рівні очей. При неправильному розташуванні можливі значні випадкові погрішності. Це правило виміру результату спостережень шляхом збігу рівня очей з свідченнями на шкалі характерно для будь-яких засобів вимірювань (лінійок, метрів, термометрів і т. п.).
Засоби виявлення – технічні пристрої або стандартні речовини, призначені для встановлення наявності фізичної величини або речовини або окремих властивостей речовин. На відміну від засобів вимірювання засоби виявлення не можуть служити для визначення дійсних значень вимірюваної величини.
Прикладом засобів виявлення служать індикатор електричного струму, лакмусові або індикаторні папірці, різні речовини, що при взаємодії з речовинами товарів дають кольорові реакції, термічні реакції згорання (нагрівання), інші способи.
Засоби виявлення доповнюють або замінюють органолептичні методи і вимагають певної професійної компетентності.
Багато засобів виявлення, в яких використовуються кольорові реакції, відносяться до методів якісного аналізу. При необхідності вони можуть бути доповнені методами кількісного аналізу. У сукупності всі ці засоби відносяться до засобів аналізу: кількісного і якісного, які застосовуються при визначенні хімічного складу товарів і властивостей речовин, що входять в них.
До комп’ютерної та оргтехніки, що використовується при експертних дослідженнях, відносяться засоби зв'язку (телефони, телефакси, телеграф, поштовий зв'язок); розмноження (розмножувальна техніка – копіювальні пристрої, принтери, ротапринти, різографи тощо); електронно-обчислювальна техніка, комп'ютери, а також канцелярське приладдя (ручки, олівці, папір, засоби обробки і зберігання документів).
Враховуючи величезний об'єм інформації, який повинен зібрати, обробити і зберегти експерт, дуже важливо раціонально використовувати оргтехнічні засоби в експертній діяльності. Для цього експерт повинен володіти прийомами наукової організації праці, знати і уміти використовувати наявну оргтехніку, виходячи з принципів усвідомлення доцільності і ефективності застосування конкретних її видів.
Питання для самоконтролю:
Експертиза товарів як вид оцінної діяльності
Засоби експертизи товарів: інформаційно-аналітичні, методичні, технологічні
Експертиза товарів: поняття та основні характеристики
Товарна інформація, що використовується при експертизі товарів, її види та форми
Мета і завдання експертизи товарів в митній справі
Інформаційні товарні знаки та їх роль в експертизі товарів
Роль товарознавства у проведенні експертизи товарів
Принципи проведення експертизи товарів
Вимоги до товарного маркування як інформаційного засобу експертизи товарів
Виробниче та спеціальне маркування товарів як інформаційні засоби експертизи
Реклама, пропаганда, спеціальна література як інформаційні засоби експертизи товарів
Товаросупровідні документи та їх роль у проведенні експертизи товарів
Нормативно-методичне забезпечення експертизи товарів