Структура процесу навчання у вищій школі

При розгляді структури процесу навчання необхідно виявити його побудову, основні компоненти і зв’язки між ними. Воно обов’язково припускає взаємодію викладача і студентів. При першому, самому широкому розгляді процес навчання складається з двох взаємопов’язаних процесів – викладання і навчання.

Навчання неможливе без одночасної діяльності викладача і студентів, без їхньої дидактичної взаємодії. Взаємодія викладачів і студентів може протікати як в безпосередній, так і в опосередкованій формі. При безпосередній взаємодії викладач і студенти спільно реалізують завдання навчання. При опосередкованій взаємодії студенти виконують завдання і інструкції, що були надані викладачем заздалегідь. Процес може протікати і без викладача в певних випадках, яскравий приклад такої взаємодії – дистанційне навчання. Процес викладання обов’язково припускає наявність активного процесу навчання.

Спілкування в процесі навчання виявляє достатньо

сильний вплив на мотивацію учіння, на формування позитивного відношення до навчання, на створення сприятливих морально-психологічних умов для активного учіння. Картина цілісного процесу чи явища постає як повна, реалістична, якщо відомі різні погляди на нього. Щоб підготувати до планування, організації, регулювання та управління навчально-виховним процесом, потрібно знати основні  його компоненти, що розглядаються нижче.

Цільовий компонент навчання являє собою усвідомлення педагогами і прийняття студентами мети і завдань навчання. Мета вивчення соціально детермінована.

Стимулююче-мотиваційний компонент припускає, що педагог буде здійснювати міри по стимулюванню інтересу, потреби в рішенні поставлених завдань. Причому стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення позитивних мотивів у студентів. В єдності стимулювання і мотивації закладена сила стимулююче-мотиваційного компоненту.

Зміст навчання визначається навчальним планом, державними навчальними програмами і навчальним матеріалом по даному предмету. Нині зміст навчання в цілісному вигляді можна охарактеризувати такими основними компонентами:

• системою загальнонаукових, політехнічних і певних знань, що складають основу науково-матеріалістичного світогляду;

• системою умінь і навичок пізнавальної діяльності;

• досвідом творчої діяльності, який би забезпечував формування сучасного рівня культури

діяльності людини;

• досвідом емоційно-цілісного ставлення до навколишньої дійсності і себе;

• досвідом гуманних міжособистісних стосунків суспільних відносин;

• якостями особистості миротворця.

Операційно-діяльнісний компонент безпосередньо відбиває процесуальну суттєвість навчання. Саме в діяльності педагогів і учнів, в їхній взаємодії, що протікає в часі, і реалізується задача привласнення учнями широкого соціального досвіду людства. Операційно-діяльнісний компонент реалізується шляхом певних методів форм організації викладання і учіння.

Контрольно-регулювальний компонент припускає одночасне здійснення контролю за ходом вирішення поставлених завдань навчання з боку викладача і самоконтролю за правильністю виконання учбових операцій студентами, точністю одержуваних відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних і інших робіт, шляхом проведення опитувань, заліків, семінарів і іспитів. Самоконтроль протікає в вигляді самоперевірок учнями ступеня засвоєння матеріалу, що вивчається, за допомогою тестових, евристичних завдань. Зворотний зв’язок викликає необхідність корекції, регулювання навчального процесу, внесення змін в форми і методи навчання, наближення їх до оптимальних для даної ситуації. Регулювання процесу проводиться не тільки викладачем, але і самими учнями шляхом саморегулювання своїх дій, роботи над помилками, повторення питань, які викликають труднощі.

Оціночно-результативний компонент навчання

припускає оцінювання педагогами і самооцінку студентами досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх поставленим навчально-виховним задачам.