6) Правове регулювання договору про здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах

Особливу увагу, з точки зору правового регулювання, привертають здійснювані суб'єктами зовнішньоекономічних правовідносин операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Адже здійснення вказаних операцій є легальним шляхом зменшення оподатковуваної бази, мінімізації податкових затрат. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» визначає операцію з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах як операцію з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом і її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої продукції замовнику.

Під давальницькою сировиною розуміють сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукції належить замовнику. Готова продукція — це продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева в контракті між замовником і виконавцем.

Виконавцем у даному договорі виступає суб'єкт господарської діяльності, який здійснює операції з давальницькою сировиною, замовником — суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для вироблення готової продукції; Під час розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати з доставки цієї сировини до виконавця.

7)Засоби управління зед на національному рівні

Засоби зовнішньоторгової політики на національному рівні. Характерзовнішньоторгової політики промислове розвинутих "країн змінювався нарізних стадіях розвитку суспільства. У період становлення капіталістичногоспособу виробництва інтересам буржуазії, котра розвивалася, загаломвідповідала система протекціонізму, тому ця система протягом десятилітьбула характерна для багатьох країн, насамперед для найактивніших щодоторговлі країн того часу - Голландії, Англії та Франції.

У період домонополістічного капіталізму інтереси великого промисловогокапіталу вимагали свободи конкуренції на зовнішньому та внутрішньомуринках. У сфері зовнішньоторгової політики це відобразилось у розвиткусистеми т.зв. вільної торгівлі, Ініціатором цієї системи стала буржуазія Англії.

Сьогодні більшості країн із промислове розвинутою економікою такожвластивий протекціонізм, але він суттєво відрізняється від протекціонізмуна домонополістічній стадії. На домонополістічній стадії протекціонізмзвичайно був спрямований на захист від іноземної конкуренції слабкихгалузей промисловості, відсталих, неконкурентоспроможних. Протекціонізмзахищав ці галузі і тим самим сприяв їх розвитку.

Сучасний протекціонізм спрямований на охорону найбільш розвинутихгалузей промисловості і має регіональний характер, захищаючи інтересивеликих регіональних угруповань Європи та Північної Америки, Південно- Східної Азії та Латинської Америки.

Засоби торгово-політичної боротьби будь-якої країни набувають формиабо самостійних односторонніх актів її уряду, які встановлюють режимзовнішньої торгівлі цієї країни, або угод з урядами інших країн, щорегулюють торгові взаємовідносини.

Звідси два основних правових джерела торгово-політичних засобів:національне законодавство, котре встановлює режим експорту та імпортутоварів, і торгові договори й угоди (дво-і багатосторонні) уряду однієїкраїни з урядами інших країн.