5. Правова сімя: поняття, структура, властивості.

Правова сім'я - одне з центральних понять порівняльного правознавства; являє собою більш або менш широку сукупність національних правових систем, які об'єднують спільність джерел права, основних понять, структури права і історичного шляху його формування.

Кожна правова сім'я унікальна, проте порівняльне правознавство дозволяє, з'ясувавши їх подібності та відмінності, справити типологію правових систем. Таким чином формуються типи правових систем, звані правовими сім'ями. Критеріями є:

• співвідношення і використання джерел права,

• роль суду в створенні прецедентів,

• походження і розвиток системи права.

Крім історичного значення виділення дозволяє орієнтуватися в конкретних правових явищах, розумно використовувати закордонний досвід, вловлювати і розуміти загальні тенденції правового розвитку людства, збагачувати свою правову та політичну культуру. Найбільш відомою є класифікація французького вченого Рене Давида, відповідно до якої виділяються:

• романо-германська правова сім'я,

• англосаксонська правова сім'я,

• релігійна правова сім'я (мусульманська, іудейська та ін),

• соціалістична правова сім'я,

• деякі інші правові сім'ї.

Тема 2. Романо – германська правова сімя.

1. Загальна характеристика романо – германської правової сімї.

За словами Р. Давида, романо-германська правова сім'я є першою сім'єю, з якою ми зустрічаємося в сучасному світі1. Сьогодні вона справедливо вважається найпоширенішою і найвпливовішою правовою сім'єю.

2. Історичні шляхи виникнення, становлення та розвіток романо – германської правової сімї.

Загальновизнаним центром романо-германської правової сім'ї є континентальна Європа. За останні століття спостерігається активне поширення цієї правової сім'ї за межі континентальної Європи. Характерні для романо-германського права принципи та інститути з'являлися в інших частинах світу і регіонах двома основними шляхами:

• шляхом насильницької експансії романо-германської правової сім'ї, що є наслідком колонізації європейськими країнами інших країн. Так, основні ідеї романо-германського права проникають в іспанські, португальські, французькі, голландські, бельгійські, німецькі,італійські колонії в Африці (наприклад, у Сенегал, Малі), в Азії (зокрема, в Індонезію, на Філіппіни), у країни Латинської Америки (Мексику, Перу, Бразилію тощо);

• шляхом добровільної рецепції  інших регіонів основних положень романо-германського права (йдеться, зокрема, про Туреччину, Японію, Південну Корею).

3. Властивості континентального права як соціального регулятора, його форми, джерела, структура.

4. Особливості груп національно правових систем романо – германскої правової сімї.

Особливості романо-германської правової сім'ї

1.Органічний зв'язок з римським правом. Становлення цієї правової сім'ї відбувалося на основі римського права. Це — головна особливість романо-германського права. Романо-германські правові системи ніби продовжують римське право, вони є наслідком його розвитку. Гаслом юристів романо-германської сім'ї може бути відомий вислів Р. Ієрінга: через римське право, проте вперед, далі нього1.

2.Утворення романо-германського права на основі вивчення римського права в італійських, французьких (німецьких університетах. Саме університети створили у12—15століттях на основі Зводу законів Юстиніана загальну для багатьох європейських країн юридичну науку. Ця наука у свою чергу визначила характер романо-германського права.

3. Яскраво виражена доктринальність і концепту- альність. Романо-германська правова сім'я активніше сприймає правові теорії і доктрини, ніж англо-амери- канська правова система, а роботи вчених-юристів мають тут більший вплив. У системі континентального права існують загальні принципи та ідеї, на основі яких формується і розвивається право.

4. Абстрактний характер норм права. Норми права встановлюють загальні правила поведінки, виходячи з принципів і правових доктрин. Це відрізняє романо-германське право від англосаксонського, де норми права створюються переважно судами при вирішенні спірних питань щодо конкретних випадків.

5. Домінуюча роль закону в системі джерел права. У романо-германській сім'ї закони та кодекси — це опорні стовпи права.  Тенденція визнання закону найважливішим джерелом права перемогла у країнах романо-германської правової сім'ї в 19столітті, коли в їх переважній більшості були прийняті кодекси та писані конституції. Провідна роль закону ще більш зміцнилася в сучасну епоху: сьогодні закон розглядається як найкращий технічний засіб установлення ясних і точних правил.

6. Яскраво виражений кодифікований характер. Кодифікація в романо-германському праві має принципові особливості, що відрізняють її від аналогічних процесів в інших правових сім'ях. Це, зокрема:

• наявність глибоких і міцних історичних коренів;

• глобальний характер, охоплення практично всіх галузей та інститутів права;

• використання своєрідної юридичної техніки;

• гнаявність власної ідеології, суть якої полягає в тому, щоб, кардинально переробивши, а іноді навіть анулювавши раніше існуюче право, створити нову правову реальність1.

7.Поділ на публічне і приватне право. Хоча такий поділ сьогодні є цілком звичайним явищем для багатьох правових сімей, спочатку він був властивий лише романо-германському праву. Це, передусім, обумовлено впливом римського права, від якого романо-германське право успадкувало класифікацію норм на норми публічного і приватного права.

8.Відносно самостійне існування цивільного і комерційного (торговельного) права. Таке розмежування підтверджується двома обставинами: 

• існуванням у країнах континентального права особливих комерційних судів;

• створенням у більшості країн романо-германської правової сім'ї кодифікованих актів комерційного права (торговельних або комерційних кодексів), що існують поряд з цивільними кодексами. Такі кодекси прийняті протягом 19століття у Франції, Бельгії, Іспанії, Нідерландах, Австрії, Німеччині та в інших країнах. Ця своєрідна подвійність у законодавстві, що регулює майнові відносини в галузі приватного права, дістала назву «дуалізм приватного права»