5. Забезпечення права власності на природні ресурси

Реалізація права власності забезпечується, з одного боку, волевиявленням громадян, з іншого — нормотворчою, уп­равлінською та правозахисною функцією держави як гаран­та прав і свобод її громадян.

Держава, здійснюючи нормативно-регулятивну діяльність, забезпечує охорону права власності на природні ресурси че­рез законодавче закріплення його в нормативно-правових актах. Так, відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. В Земельному кодексі України закріплено, що права власників земельних ділянок охороняються законом. Закон захищає права власників також і інших природних об'єктів.

Припинення права власності може мати місце лише у ви­падках, передбачених законом.

Втручання у діяльність власників природних ресурсів з боку державних, господарських та інших органів і організацій за­бороняється, за винятком випадків порушення власниками природоресурсового та природоохоронного законодавства.

Права власників природних ресурсів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством.

Охорона і забезпечення прав власності на природні ресур­си здійснюється також через управлінську діяльність держа­ви в особі уповноважених на те виконавчих органів. Ця діяльність охоплює роботу по впорядкуванню обліку при­родних ресурсів, ведення земельно-кадастрової документації та кадастрів інших об'єктів природи з метою їх раціонально­го ресурсорозподілення і використання. Проводиться вона шляхом аналізу, систематизації та зберігання даних про при­родні ресурси і об'єкти на підставі систематичного контро­лю за якісними і кількісними змінами їх стану. Передача при­родних об'єктів у власність, реєстрація права власності на них, вилучення (викуп) природних об'єктів, припинення права власності — виконання цих функцій забезпечує ви­никнення і захист права власності. Так, вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може провадитись після виділення їм за їх бажан­ням рівноцінної земельної ділянки, після будівництва на новому місці підприємствами, установами, організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість тих, що знаходяться на вилученій ділянці, і відшкодування у повному обсязі інших збитків.

Правозахисна функція держави полягає у відновленні по­рушеного права власника природних ресурсів, за яким він може звернутись до судових інстанцій — суду, третейського суду.